Реферат: Розслідування кишенькових крадіжок

- „тирщики” („постановщики”) - співучасники, які відтісняють або відволікають жертву, при цьому створюють для неї незручне становище;

- „навальщики” („затинщики”) - заслоняють виконавця, утворюючи так звану „стінку”;

- „пропальщики” - приймають викрадене одразу ж після крадіжки та забезпечують його зберігання;

- „волинщики” - відволікають увагу громадян та міліції у випадку виявлення крадіжки та створюють умови для втечі виконавця;

- „розвідники” („стрьомщики”) - особини, які забезпечують спостереження за оточуючими;

- „майстри” - безпосередні виконавці крадіжки.

Доволі поширене явище серед кримінальних елементів, а особливо кишенькових злодіїв - татуювання. Характерно, що якщо в загальній масі засуджених спостерігається змішування старих малюнків-символів із новими, те в кишенькових крадіїв переважають традиційні позначення. До них можна віднести восьмикінцеву зірку, якові наносять не передпліччя чи на гомілку; серце простромлене кинджалом; орла, який несе в пазурі оголену жінку, „марвіхери” мають своє татуювання - павук без павутиння між великим та вказівним пальцем руки; розпізнавальним знаком „писаря” є татуювання у вигляді ченця, який пише книгу гусячим пером тощо.

У субкультурі кишенькових злодіїв особливо колоритним є жаргон, який, по суті, відображає їхню психологію, злочинну направленість, відношення до чи тихнув інших соціальних цінностей.

Жаргон кишенькових злодіїв, на відміну від інших професіоналізованих категорій злочинців, - найбільший за кількістю слів і зворотів (близько 400). Він відіграє в їхньому протиправному житті не тільки комунікативну, алі й допоміжну роль. Наприклад, його використовують при вчиненні кожної третьої кишенькової крадіжки.

Серед кишенькових злодіїв доволі 43% - інваліди ІІ та ІІІ груп. Для них характерні такі хвороби, як туберкульоз, венеричні захворювання. З кожних чотирьох троє є людьми з недостатнім фізичним розвитком.

Число хронічних алкоголіків серед кишенькових злодіїв коливається від 20 до 30%, наркоманів - 50 - 60%, осіб із порушеннями психіки до 10%.

Постійна потреба в чи наркотиках спиртних напайках є для багатьох злодіїв причиною, яка підбурює до вчинення злочину. Найбільш активні крадії - це наркомани. І подібна тенденція спостерігається не тільки стосовно кишенькових крадіжок.

Крім цього, кишеньковим злодіям властива емоційна неврівноваженість, безмірна дратівливість, а нерідко й напади істерії. Смороду частіше за інших злочинців виражають будь-який протест, пов'язаний із діяльністю правоохоронних органів, розрізають собі вени, б'ються головою про стінку тощо Однак нерідко подібні дії можуть бути цілком продумані та переслідують конкретні цілі (переведення до лікарні, відстрочка зимового етапу, звільнення від фізичної праці тощо).

Злочинна кваліфікація залежить від рук кишенькового злодія. Наприклад, пальці його рук тонкі, довгі, дуже гнучкі та чутливі до зовнішніх подразників. І кишеньковий злодій набуває тільки йому властивої ходи, координації рухів тіла, рук тощо.

Практика боротьби з кишеньковими крадіжками свідчить про ті, що схильних до вчинення вказаних злочинів, слід виявляти з числа:

- раніше судимих за вчинення кишенькових крадіжок;

- судимих за інші майнові злочини;

- наркоманів, алкоголіків та осіб, які систематично зловживають спиртними напайками;

- бродяг;

- тих, що займаються азартними іграми;

- „проблемних” підлітків.

· Особистість потерпілого. Переважлива більшість кишенькових крадіжок (93,6%) вчиняється в жінок, чому сприяє не тільки та обставина, що саме жінки, як правило, ведуть домашнє господарство, купують продукти харчування й завжди мають при собі готівку. Крім цього, в одязі жінок дуже часто відсутні бокові кишені, де можна було б заховати гаманець, і смороду звикли його носити або в господарських сумках, кошиках, або в сумочках. Не слід також забувати про психологічні особливості жіночого характеру та, у певній мірі, незосередженість на оточуючих людях, алі й ті, що смороду, навіть при виявленні кишенькового злодія, не уявляють до останнього серйозної небезпеки, оскільки, як правило, не в змозі його затримати.

· Способи здійснення крманных крадіжок – обумовлює насамперед тим, що предмет злочинного посягання (найчастіше гаманець із готівкою) знаходиться безпосередньо при потерпілому, а порядок дій злочинців закономірно пов’язується як із предметом посягання, так і з їх соціальними, психологічними та фізіологічними особливостями.

Залежно від способу вчинення кишенькові крадіжки можуть бути поділені на:

1). Прості крадіжки – крадіжки з розкритих сумок або зовнішніх кишень на одязі, які вчиняються без застосування будь-яких технічних засобів і додаткових прийомів із відкриття мов (ємностей), де зберігається предмет крадіжки. Наприклад, гаманець потерпілого знаходиться у відкритій сумочці, яка лежить на пакунках, лежить на очах. Або стільниковий телефон, який знаходиться в зовнішній кишені чи штанів куртки. Зазвичай, крадіжки за таких обставин у практиці називаються крадіжками, вчиненими шляхом „вільного доступу”;

2). Складні крадіжки – злочинець сам відкриває сумку (сумочку, кишеню), закриту блискавкою, ґудзиком, проникає в кишені одягу потерпілого, знімає годинника з руки тощо і робить це з використанням як природних, так і штучно створених розумів для відволікання уваги потерпілого, тобто в процесі вчинення злочину злодій зазнає певних труднощів при проникненні в ємність, де зберігається предмет злочину;

3). Крадіжки із застосуванням технічних засобів – кишенькові крадіжки, які вчиняються з використанням ліз, скальпелів, ножиців, пінцетів, гачків тощо. До цієї групи злочинів належати крадіжки через розріз сумки (портфеля, кишені тощо), викрадання сумочок, фотоапаратів, стільникових телефонів шляхом зрізання шнурка або ремінця, на якому він висить, витягування гаманця з кишені шляхом підчіплювання його рибальським гачком.

За місцем вчинюваних злочинів кишенькові злодії поділяються на базарних („базарники”), залізничних („майданники”), тихнув, що скоюють кишенькові крадіжки в громадському транспорті („гонщики”, „гумовики”, „колісники”), на зупинках, біля кіосків та просто у вуличному натовпі („вуличні”) та тихнув, що крадуть у метро („кроти”).

Кишенькова крадіжка найчастіше - міський злочин, оскільки переважлива їх більшість вчиняється в містах і особливо обласних центрах, дещо рідше в селищах міського типу.

Важливу роль (вона впливає на значну розповсюдженість кишенькових крадіжок у містах), відіграє та обставина, що саме в міській місцевості майже всі без винятку громадяни мають при собі готівку, необхідну для оплати численних послуг сфери обслуговування (проїзд у громадському транспорті, харчування, різні покупки). Особливо, якщо йдеться про південні (переважливо курортні) міста, де вчиняється близько 80% цих злочинів. У сільській місцевості, де, як правило, немає такого широкого асортименту платних послуг, як у місті, часто не викликає необхідності мати при собі певну суму грошів.

При дослідженні даних про місце вчинення кишенькових крадіжок, встановлено, що в магазинах їх вчиняється 56,7%, у громадському транспорті - 23,5%, на ринках - 11,3%, на вулицях - 6,9%, в інших місцях - 1,6%.