Реферат: Розучування пісні

Часто доводиться по кілька разів повторювати одну й ту ж фразу, інтонацію або навіть звук. Це може бути обтяжливим для дітей і мало доцільним, якщо проводити повторення невміло. Ми часто чуємо таке прохання: «Заспівайте ще раз». Діти співають, але вчитель знову незадоволений. «Ви проспівали погано,— каже він,— треба краще. Давайте ще разок». Таке повторення набридає дітям і не дає потрібних результатів. Як правило, під час кожного повторення діти повинні знати, навіщо вони повторюють; перед ними повинно бути поставлено певне завдання. В такому разі повторення стає цілеспрямованим і діти повторюють пісню охоче. Вони почувають і розуміють, що з кожним повторенням пісня виходить краще, а це робить весь процес навчання свідомим, пожвавленим, активним.

Ось приклади з досвіду окремих вчителів. Діти проспівали пісню, яку вони розучували минулого разу. Проспівали перший куплет. «Гарно,— говорить учитель,— проте коли хто-небудь вас послухає, він деяких слів не зрозуміє. Проспівайте ще раз, а я скажу, які слова були недостатньо ясні». Якщо є необхідність, то вчитель нагадує, як потрібно співати, щоб слова виходили чітко. Після цього вся увага дітей буде спрямована на чітку дикцію, і в цьому відношенні пісня вийде кращою.

Якщо яке-небудь слово все-таки зрозуміти важко, можна запропонувати повторити уже не всю пісню, а тільки одне слово, а потім проспівати фразу, до якої це слово входить.

Учитель може звернути увагу на те, що хор співав грубувато, різко,.а пісню треба співати м'якше, щоб вона, як то кажуть, приємно вражала слух. Діти проспівали, припустимо, краще. Учитель схвалює їх спів, і це дітей підбадьорює. «А тепер уже майже все добре, тільки чийсь голос виділявся», каже він. У хоровому співі всі голоси повинні зливатися в один, немовби співає одна людина; в цьому краса хорового співу. Учитель радить: «Заспівайте, а я послухаю, чи не виділяється чий-небудь голос; слухайте краще один одного» або: «Тепер заспіваймо так тихо, ніби спів чути десь аж здалека». Можна запропонувати проспівати пісню не всьому класу, а тільки одній групі, потім — другій, порівняти і вказати, у кого краще виходить і чому. Не слід дуже часто зупиняти дітей в середині пісні, це їх розхолоджує, їм хочеться проспівати пісню всю з початку до кінця, і про це треба пам'ятати.

Щоб не переривати співу дітей, можна іноді поправляти помилки, нагадувати, підказувати що-небудь дітям під час співу, подаючи умовні знаки, які їм уже відомі. Наприклад, якщо хор знижує, показати рукою вверх або, якщо треба співати тихіше,— прикласти пальці до губ; потрібна краща дикція — учитель починає перебільшено і при цьому беззвучно артикулювати голосні; треба співати більш протяжно — учитель робить плавний, повільний рух рукою в сторону. Подібні вказівки у процесі співу зекономлять час і позбавлять від зайвих повторень.

Часто буває, що пісня, яку треба ще доопрацювати, починає дітям набридати. В такому разі її можна на деякий час відкласти з тим, щоб пізніше повернутися до неї. Тоді, можливо, вона буде проспівана краще і з більшим бажанням.

Перед співом необхідно встановити цілковиту тишу для того, щоб діти підготувались, зосередили увагу. Без цього не може бути хорошого співу. Особливо це має значення під час роботи над звуком, над тихим співом і чистотою інтонації. Під час такої роботи, коли слух повинен бути напружений, учитель сам говорить тихіше. Встановити тишу можна так. «Діти, — говорить вчитель,— зараз почнемо співати. Потрібна така тиша, щоб ті, що проходять зараз по коридору, подумали, що в класі нікого нема». Сам учитель відходить в сторону, немовби прислухається, потім повертається тихенько на місце і починає спів.

Весь процес навчання співу повинен бути цікавим для дітей. Пісні треба розучувати жваво, енергійно. Ми говоримо дітям, що для того, щоб пісня була проспівана добре, над нею треба попрацювати. Необхідно виховувати в дітей уміння терпеливо працювати, але зловживати цим терпінням не слід. Урок співу повинен бути цікавим, емоціонально насиченим.

Підбір пісень для дітей. Підбір пісень або пісенного репертуару для дітей має бути строго продуманий, від цього в значній мірі залежить успіх навчання співу. Пісні, які ми розучуємо з дітьми, повинні бути художньо цінними, тобто такими, які впливають на слухачів, зворушують і хвилюють їх. У підборі пісень для дітей повинна бути певна ідейна спрямованість, Слід завжди мати на увазі основне педагогічне завдання — виховання дітей в комуністичному дусі. Через пісні радянських композиторів учні пізнають думки і почуття, якими живуть радянські люди. Перед ними розкривається натхненна картина навколишнього життя, постає єдність радянських людей, об'єднаних спільними прагненнями.

Учні І класу співають, наприклад, про те, як вони підуть на Жовтневий парад, як на них зверху будуть дивитися льотчики, яким вони махатимуть прапорцями. При цьому учні уявляють себе учасниками загального свята, свята всієї країни («Само-льоти» О. Александрова).

Уже на кінець другого року навчання діти розучують «Гімн Радянського Союзу», велич і урочиста могутність якого сповнює їх гордістю.

У III—IV класах учні співають і слухають пісні про дітей-садівників, про юних мічурінців, туристів, географів. Учні цих класів співають пісні про мир і слухають їх у виконанні вчителя.

Учитель знайомить своїх учнів з російськими та українськими народними піснями, в яких проявився поетичний і музичний геній народу. Ці пісні відзначаються своєю виразністю і простістю. Учитель показує різноманітний зміст народних пісень. До програми входять пісні протяжні («Не летай, соловей»), колискові («Котинька-коток»), танкові («Калина») і т. д.

Пісні народів братніх республік, а також народні пісні всіх країн світу, пісні про мир, про дружбу між народами сприяють вихованню дітей в дусі інтернаціоналізму. Розучування ж пісень класиків підносить загальну музичну культуру, особливо сприяє розвиткові художнього смаку.

Репертуар пісень повинен бути різноманітним. Це важливо тому, що ми виховуємо людину різносторонню, яка чуйно відгукується на всі явища життя і повинна вміти сприймати і сум, і веселощі, і ніжність, і героїчне піднесення.

Пісня має бути посильна для дітей даного класу за змістом і за формою. Труднощі бувають найрізноманітніші. Наприклад, пісня може бути складна або незручна для дитячого виконання, тому що в ній можуть зустрічатись надто високі або надто низькі звуки. В таких випадках справу можна поправити, транспонувавши пісню в іншу тональність, здебільшого в нижчу. Пісня повинна бути доступна дітям і близька з боку тексту, тільки в такому разі вони проспівають її свідомо і виразно.

Трудність може зустрітися і з боку інтонаційного, з боку мелодичних ходів. Наприклад, хроматична послідовність звуків у мелодії утруднює спів дітей молодшого віку.

Бажано, щоб пісні, які ми співаємо в школі, подобалися дітям. Це виховує в них любов до музики, зокрема до співу. Пісню, яка подобається дітям, вони співають з піднесенням, захопленням.

Але не всяка пісня, яка подобається дітям, годиться для ви-вчення її в школі. На смак дітей покладатися не можна, хороший смак є результатом великої праці над загальним розвитком дітей, над підвищенням їх культурного рівня. Смак до хорошої музики прищеплюється дітям не зразу, а протягом довгого часу. Отже, учитель старається розучити з дітьми такі пісні, які їм подобаються, але при цьому він враховує ті художні і педагогічні завдання, що їх ставить перед собою школа.

Іноді цінна і корисна пісня, зручна для вироблення того чи іншого навику, спочатку сприймається дітьми холодно. Це не повинно зупиняти педагога, по-перше, тому, що, як говорив К. Ушинський, «не все може бути цікавим у навчанні, а неодмінно є нудні речі і повинні бути». Крім того, часто буває так, що пісня, яка не подобається спочатку, починає подобатись пізніше, коли діти з нею ближче ознайомляться.

Підбираючи пісні для дітей даного класу, треба мати на увазі необхідність послідовного і систематичного розвитку співацьких навиків.