Реферат: Розвиток аудиту в Україні

– державних підприємств при здачі в оренду цілісних майнових комплексів, приватизації, корпоратизації та інших змінах форм власності;

– порушення питання про визнання неплатоспроможним або банкрутом.

Проведення аудиту є обов’язковим також в інших випадках, передбачених законодавством.

Крім аудиту, фірми можуть надавати також супутні послуги – оглядову, операційну перевірки і трансформацію обліку.

Всі характерні особливості, про які йшлося вище, притаманні зовнішньому аудиту, тобто – незалежному (організаційно і матеріально відокремленому) від об’єкта перевірки.

Інша річ – аудит внутрішній.

Було б помилково вважати, що зовнішній аудит виконують винятково сторонні фірми, а внутрішній – провадять свої, штатні працівники організації.

Термін «Внутрішній аудит» означає діяльність внутрішньої аудиторської служби підприємства, яку незалежно від назви, можна розглядати як осібний вид аудиторських послуг, що надаються незалежним аудитором підприємству.

Можливості і мета діяльності служби внутрішнього аудиту мають дуже широкий спектр та напрями і залежать від розміру та структури підприємства, а також потреб керівництва.

Конкретні завдання і функції незалежних і внутрішніх аудиторів можуть перетинатися, навіть бути тотожними.

Так, основні функції внутрішнього аудиту, як правило, складаються з процедур дослідження окремих операцій підприємства, оцінки цих операцій і контролю відповідності відображення їх в бухгалтерському обліку, а також контролю за функціями внутрішньої системи контролю підприємства.

Стосовно ж відмінностей, то вони передусім такі.

Зовнішній аудит – це елемент інфраструктури ринку, який поєднує користувачів інформації та її елементів, встановлює довіру між ними, сприяє прозорості ринку і розширенню ділових контактів. Тобто зовнішній аудит працює на «зовнішньому полі» підприємства.

Головна ж мета внутрішнього аудиту – контроль за оптимальним функціонуванням усіх структурних підрозділів установи, за їх адекватною поведінкою в конкретних умовах макросередовища. Отже, внутрішній аудит працює на «внутрішньому полі» підприємства.

Спільною для зовнішнього та внутрішнього аудиту є також система аудиторських ризиків, які пов’язані з тим, що аудитор у принципі може не виявити всіх помилок та перекручень в обліку. Адже висновок робиться на підставі обґрунтованої вибіркової перевірки, в результаті чого надається висока, але не абсолютна гарантія.

Тож деякі зловживання можуть залишитися непоміченими. А тому ймовірний ризик того, що аудитор висловить неадекватну думку щодо предмета перевірки.

Такий ризик називається загальним, або ризиком аудиту, який і собі складається із трьох конкретних ризиків – властивого, невідповідності контролю і ризику невиявлення помилок. Їх визначення викладено в національному нормативі аудиту № 12:

– Властивий ризик – це здатність залишку за певним бухгалтерським рахунком або певною категорією операцій до суттєвих перекручень, або здатність до перекручень за цими показниками у комплексі з перекрученнями за іншими рахунками чи операціями.

– Ризик, пов’язаний із невідповідністю функціонування системи внутрішнього контролю – це ризик неефективності внутрішнього контролю. Він полягає в тому, що система бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю не завжди може функціонувати так ефективно, щоб помилкам, які можуть статися в залишку за певним рахунком або певною категорією операцій, можна було своєчасно запобігти, викрити їх та виправити силами персоналу підприємства.

– Ризик невиявлення помилок полягає у тому, що аудиторські процедури підтвердження не завжди можуть виявити помилки, наявні в залишку за певним рахунком або за певною категорією операцій, які можуть бути суттєвими як такі або в комплексі з перекрученнями за іншими рахунками.

Із викладеного вище випливає, що аудиторський ризик формується на трьох етапах:

– обліку операцій;

– контролю за їх відображенням;

– під час аудиторських процедур.

У разі використання результатів перевірки, проведеної службою внутрішнього аудиту, зовнішнім аудиторам загрожує ще один ризик – неадекватної оцінки підсумків роботи внутрішнього аудиту.

Деякі дослідники вважають, що створена система внутрішнього аудиту дає змогу:

– уникнути суперечок між партнерами, особливо в ситуаціях з угодами про розподіл прибутку, можливо, якщо бухгалтерські рахунки будуть піддані об’єктивному аналізу зі сторони аудитора;

– усунути конфлікти між власниками, кредиторами та іншими групами людей, які представляють звітність, де може бути зроблено умисні помилки, можливо, якщо перед цим буде проведено незалежний аналіз аудитором чи аудиторською фірмою;

– у разі появи нового партнера вся процедура підписання договорів, контрактів значно полегшиться, якщо бухгалтерські рахунки, доступні для вивчення, будуть попередньо проаналізовані незалежною людиною-аудитором».