Реферат: Розвиток аудиту в Україні

1. Становлення аудиту в Україні.

2. Здійснення аудиторської діяльності.

3. Основні проблеми проведення аудиту в Україні, в системі ринкових відносин.

4. Зовнішній і внутрішній аудит в Україні.

5. Перспективи розвитку аудиту.

Список використаної літератури

Розвиток ринкових відносин, виникнення недержавної форми власності суттєво змінили систему фінансового контролю в Україні. Потреба у гарантії достовірності, об’єктивності та законності фінансової звітності для широкого кола її користувачів зумовила виникнення і подальший розвиток в Україні аудиту як незалежної форми контролю.

Проте на противагу зовнішньому аудиту, який стрімко почав розвиватися, внутрішньому аудиту підприємств майже не приділяється увага. Однак в українській банківській практиці наявність служби внутрішнього аудиту в банківській установі є обов’язковою умовою отримання ліцензії на здійснення банківської діяльності. І навіть у 2001 р. з’явився Всеукраїнський інститут внутрішніх аудиторів України.

Юридично аудиторську справу в нашій країні було внормовано у 1993 р. Законом «Про аудиторську діяльність». З його ухвалення активно почав розвиватися ринок аудиторських послуг суб’єктів підприємницької діяльності – спеціалізованих фірм та самостійних аудиторів. Обов'язковий аудит в Україні було проведено за 1994, 1995 pp. всіма суб'єктами підприємницької діяльності. Це певною мірою позитивно вплинуло на вирішення проблеми адаптації аудиторства в Україні. Однак, починаючи з 1996 p., проведення обов'язкового аудиту було скасовано на більшості суб'єктів господарювання.

Аудит в Україні вже набув чітких ознак невід’ємного елемента інфраструктури ринкової економіки. Діяльність Аудиторської палати України (АПУ) та Спілки аудиторів України (САУ) спрямовані на подальший розвиток аудиторської діяльності, удосконалення її нормативного регулювання. Проте заходи, що ними вживаються, не повною мірою вирішують проблеми у сфері аудиту, мають не системний характер, а прийняті рішення не завжди знаходять практичну реалізацію.

Важливо сформувати уточнений понятійний апарат аудиту, який нині ґрунтується на недосконалому перекладі іноземних джерел, що не завжди відповідає національним особливостям облікової та аудиторської практики, положенням чинних законодавчо-нормативних актів, які у свою чергу, іноді є суперечливими між собою. Не створено єдиної концепції визначення суті аудиту, окреслення його цілей та завдань, не існує цілісної класифікації аудиту, не достатньо досліджено питання його інформаційного забезпечення.

За 20 – річний період в Україні сформовано систему незалежного аудиту подібну країнам з ринковою економікою. Інфраструктура, забезпечення та функціонування цієї системи продовжують удосконалюватися. Аудиторська палата України разом зі Спілкою аудиторів України проводить розробку на основі узагальнення вітчизняної та світової практики науково обґрунтованої методики та рекомендацій з питань аудиторської діяльності в Україні. Але, на жаль, аудиторські фірми, навіть до того часу, зтикаються з рядом невизначених питань, які є досить суперечливими до нормативних актів, що діють в нашій країні.

Становлення системи аудиту в нашій державі на сучасному етапі полягає у розв’язанні основних проблем, від яких залежить подальший розвиток ринкових відносин. Серед них:

– зростання конкуренції з іноземними аудиторськими фірмами, що призводить до зменшення кількості національних аудиторських фірм;

– недостатня ефективність чинної системи сертифікації аудиторів. Дані про сертифікацію свідчать або про підвищення якості знань кандидатів на сертифікацію, або про зниження вимог комісій. А звідси і низька якість проведених аудиторських робіт;

– не спостерігається бажання з боку державних органів підтримати незалежний аудит (про це свідчать такі дані: на один аудиторський сертифікат припадає по 60, а на одного суб’єкта аудиту – по 129 бухгалтерських балансів та інших форм фінансової звітності);

– немає відповідного попиту на професійні аудиторські послуги, оскільки більшість підприємств не обізнана з призначенням аудиторської діяльності;

– прийняття розпорядження НБУ, згідно з яким він сам і решта банків України мають підлягати перевіркам іноземних аудиторів. Тільки після них аудитори можуть проводити свої перевірки. Все це призводить до подорожчання аудиторських послуг і «вимивання» коштів з України.

Проте частково нерозв’язаними і перспективними є такі завдання:

– аудиторам потрібно приділяти більше уваги роботі з потенційними клієнтами для того, щоб підприємці самі розуміли необхідність аудиту;

– треба посилити контроль за аудиторськими компаніями;

– необхідно сприяти застосуванню правової культури управління паралельно із вдосконаленням податкової системи;

– удосконалити національні нормативи аудиту з метою їх наближення до міжнародних стандартів аудиту;

– здійснити широку рекламну кампанію аудиторських фірм та їх послуг, що допоможе розширити поінформування підприємств стосовно аудиторської діяльності.

Згідно із Законом України «Про аудиторську діяльність» аудит – це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам.

Аудиторські фірми діють згідно зі статутними документами, затвердженими й установленими у відповідному порядку, які мають належну ліцензію Аудиторської палати України, на здійснення аудиторської діяльності на території України і надання винятково аудиторських послуг. Тобто, суб’єкти аудиторської діяльності – це незалежні учасники інфраструктури ринку, покликані давати неупереджені оцінки діяльності підприємств шляхом підтвердження повноти та достовірності їх публічної інформації.

Аудит буває обов’язковим та ініціативним, тобто здійснюваним з ініціативи замовника. Відповідно до статті 10 Закону України «Про аудиторську діяльність» проведення аудиту обов’язкове для:

– підтвердження достовірності та повноти річного балансу і звітності комерційних банків, фондів, бірж, компаній, підприємств, кооперативів, товариств та інших господарських суб’єктів незалежно від форми власності та виду діяльності, звітність яких офіційно оприлюднюється, за винятком установ та організацій, що повністю утримуються за рахунок державного бюджету і не провадять підприємницьку діяльність. Обов’язкова аудиторська перевірка річного балансу і звітності господарських суб’єктів з річним господарським обігом менш як двісті п’ятдесят неоподатковуваних мінімумів проводиться один раз на три роки;

– перевірки фінансового стану засновників комерційних банків, підприємств з іноземними інвестиціями, акціонерних товариств, холдингових компаній, інвестиційних фондів, довірчих товариств та інших фінансових посередників;

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--