Реферат: Розвиток зимових видів спорту в Україні

Ковзанярський спорт - вид спорту, у якому необхідно якнайшвидше переборювати змагальну дистанцію на льодовому стадіоні по замкнутому колу.

Фігурне катання - вид ковзанярського спорту, основу якого складають руху спортсмена (на одній або обох ногах) зі змінами напрямку ковзання, обертаннями і стрибками. Включає одиночне катання (чоловіче і жіноче), парне (жінки-чоловіка) і спортивні танці (жінки-чоловіка).

Шорти-трек - вид швидкісного бігу на кониках, що полягає в максимально швидкому подоланні змагальної дистанції усередині хокейної площадки (окружність ковзанки - 111,12 м).

Бобслей - швидкісний спуск із гір по спеціально обладнаних льодових трасах на керованих санях - бобслеях. Сани виготовлені із суцільнометалевого корпуса обтічної форми, закріпленого на двох парах полозів - коників: передньої - рухливий з кермом і задньої - нерухомої з гальмом. Використовують двомісні (двійка) бобслеї, довжина яких - не більш 2,7 м, маса - не вище 165 кг, вага екіпажа - не більш 200 кг, а також чотиримісні (четвірка) - відповідно 3,8 м, 230 і 400 кг. Довжина траси - 1500 - 2000 м з 15 віражами (мінімальний радіус - 8 м), перепад висот - 130 - 150 м.

Санний спорт - швидкісний спуск на спортивних санях по спеціально виготовленим (льодова, бетонна або дерев'яна підстава) трасам довжиною 800 - 1200 м, що мають 11 - 18 віражів (мінімальний радіус - 8 м), шириною льодового жолоба 130 - 150 см, з перепадами висот 70 - 120 м. У 1924 р. заснована Міжнародна федерація бобслею і тобогана, у її складі - секція санного спорту. У 1957 р. заснована самостійна Міжнародна федерація санного спорту (ФИЛ), що поєднує близько 50 національних федерацій.

Скелетон - один з видів швидкісного спуска на спеціальних одномісних санях - скелетонах. Сани без рульового керування мають важку раму (до 50 кг) довжиною 70 і шириною 38 см, закріплену на сталевих полозах. Спортсмен знаходиться на санях у положенні лежачи особою вниз, використовуючи для керування спеціальні шипи на носках черевиків.

Хокей на льоді - спортивна гра, що полягає в протиборстві двох команд, що, передаючи шайбу ключками, прагнуть закидати її найбільшу кількість разів у ворота суперника і не пропустити у свої. Гра проводиться на льодовій площадці розміром 61х30 м із закругленими бортами висотою 1,22 м. Склад команди в чоловіків - 23 гравця, у жінок - 20. На площадці під час гри знаходяться по шести спортсменів (5 польових гравців і воротар) у захисному спорядженні. Гра проходить 60 хв т. зв. чистого часу: три періоди по 20 хв із 15-хвилинними перервами. Заміни гравців не обмежені. Спортивні снаряди - хокейна ключка і шайба.

Розвиток фігурного катання на ковзанах в Україні

Будівництво ковзанок зі штучним покриттям розширило географію виду спорту та сприяло розвитку фігурного катання в Україні. Центром фігурного катання на ковзанах був Київ. У 50-ті роки українські фігуристи тренувались взимку на відкритих тенісних кортах стадіону „Динамо”, замерзлих Голосіївських прудах. Перша штучна ковзанка у Києві була побудована у 1960 році. ЇЇ розмір становив 20 х 40 метрів і передбачався для тренувань артистів балету на льоду.

Чемпіонами України 60-х років були Юрій Орлов, Лариса Дрозденко, Наталія Воробйова та Валерій Максаєв, Сталіна Жигалова, Володимир Капров.

Були побудовані відкриті ковзанки з штучним покриттям в Дніпродзержинську та Новому Роздолі. Широке інформування на телебаченні сприяло подальшій популяризації фігурного катання та стало масовим та улюбленим видом спорту.

Вже у 1979 році почали заявляти про себе на міжнародній арені українські спортсмени. Харків’янин Віталій Єгоров на Чемпіонаті світу серед юніорів зайняв 1 місце в одиночному катанні, а також був срібним призером у 1980 році.

Українські фігуристи гідно представляли Україну у складі збірної команди СРСР на міжнародній арені. Юніорська збірна команда Радянського Союзу складалася більшістю з представників української школи фігурного катання. На чемпіонатах світу серед юніорів завойовано 13 золотих, 10 срібних та 7 бронзових нагород.

Бронзовим призером Олімпійських ігор 1988 року став одесит Віктор Петренко.

На Чемпіонатах світу Віктор Петренко виборов 2 срібні медалі (у 1990 та 1991 роках), бронзову медаль у 1988 році.

На Чемпіонатах Європи фігуристи України вибороли 4 бронзові нагороди: Віктор Петренко у 1987 та 1988 роках і В’ячеслав Загороднюк у 1990 та 1991 роках.

У 1992 році Українська федерація фігурного катання була визнана Міжнародною спілкою ковзанярів, як самостійна організація. З того часу почалась її активна міжнародна діяльність – це участь у зимових Олімпійських іграх, чемпіонатах світу, Європи, Чемпіонатах світу серед юніорів, Всесвітніх Універсіадах і багатьох міжнародних змаганнях. Завдяки проведенню в Україні міжнародних змагань Гран-прі юніорів МСК “Український сувенір” та успішний виступ наших фігуристів на міжнародній арені Українська федерація фігурного катання має в світі великий авторитет.

Представники федерації активно беруть участь у суддівській діяльності МСК, тобто суддівстві Чемпіонатів світу, Європи та Олімпійських ігор.

Значною подією для українського фігурного катання на ковзанах було завоювання Віктором Петренком золотої олімпійської медалі іграх 1992 року у французькому місті Альбервілі у складі об’єднаної команди СНД.

На олімпійських іграх 1994 року у норвезькому місті Ліллехаммер Україна вперше в своєї історії брала участь в іграх окремою командою. І нам приємно відзначити що перша золота медаль Незалежної України належить українській фігуристки Оксані Баюл. На ХХ зимових олімпійських іграх в Туріні (Італія) український танцювальний дует Олена Грушина та Руслан Гончаров вибороли бронзову медаль.

За минулі 13 років виступу фігуристів України на чемпіонатах світу завойовано: 2 золоті, Віктор Петренко у 1992 році, Оксана Баюл у 1993 році та 2 бронзові медалі В'ячеслава Загороднюка у 1994 року, Олена Грушина та Руслан Гончаров у 2005 році.

На чемпіонатах Європи завойовано: 3 золоті, 6 срібні, 5 бронзових медалей.

Чемпіонами Європи ставали: Дмитро Дмитренко у 1993 році, Віктор Петренко у 1994 році, В'ячеслав Загороднюк у 1996 році.

Срібні медалі завоювали Віктор Петренко у 1992 році, Оксана Баюл у 1993 та 1994 році, В'ячеслав Загороднюк у 1994 році, Олена Грушина та Руслан Гончаров у 2005 та 2006 роках.

Бронзовими призерами ставали: Олена Ляшенко у 1995 році, В'ячеслав Загороднюк у 1995 і 1997 році, танцювальна пара Ірина Романова та Ігор Ярошенко у 1996 році, Юлія Лавренчук у 1997 році, Олена Грушина та Руслан Гончаров у 2004 році у змаганнях танцювальних пар, Олена Ляшенко у 2005 році.

Не відстають від своїх дорослих колег і наші юніорі які на чемпіонатах світу серед юніорів:

Чемпіонами ставали Євгеній Плюта у 1992 році, Юлія Обертас і Дмитро Паламарчук у 1998-1999 роках, Олена Савченко і Станіслав Морозов у 2000 році. у змаганнях спортивних пар.

Срібні медалі отримали Євген Жигурський і Галина Маняченко у 1993 році; Євгенія Філоненко та Ігор Марченко у 1996 році в змаганнях спортивних пар.

бронзовими призерами ставали Євгенія Філоненко та Ігор Марченко у 1995 році в парному катанні, Наталя Гудина і Віталій Куркудим у 1996 році серед танцювальних пар.

Чемпіонами Всесвітньої Універсіади 2001 року серед танцювальних пар стали Олена Грушина і Руслан Гончаров, у 2003 році срібні медалі завоювала молода танцювальна пара Мар’яна Козлова і Сергій Баранов.

Ідемо по одну медаль

К-во Просмотров: 263
Бесплатно скачать Реферат: Розвиток зимових видів спорту в Україні