Реферат: РПС Донецького району і характеристика Донецької залізниці
КУРСОВА РОБОТА
РОЗМІЩЕННЯ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ
ДОНЕЦЬКОГО РАЙОНУ (ЛУГАНСЬКА І ДОНЕЦЬКА ОБЛАСТІ)
І ХАРАКТЕРИСТИКА ДОНЕЦЬКОЇ ЗАЛІЗНИЦІ
з дисципліни: “Розміщення продуктивних сил
та економічні райони України”
РІК
Зміст
| стор. | |
| Вступ | 3 |
| Розділ 1. Місце і роль регіону в республіканському поділі праці | 4 |
| 1.1 Економіко-географічне положення. | 4 |
| 1.2 Природні умови і ресурси, їх господарська оцінка. | 4 |
| 1.3 Населення, трудові ресурси, зайнятість. | 7 |
| Розділ 2. Характеристика господарства регіону. | 11 |
| 2.1 Промисловість. | 11 |
| 2.2 Сільське господарство. | 15 |
| 2.3 Сфера обслуговування населення. | 18 |
| Розділ 3. Характеристика залізниці району обслуговування. | 21 |
| 3.1 Густота залізничної мережі. | 21 |
| 3.2 Характеристика перевізної роботи дороги. | 21 |
| 3.3 Структура і напрями основних вантажопотоків. | 23 |
| 3.4 Взаємодія залізниці з іншими видами транспорту. | 24 |
| Висновки | 26 |
| Список використаної літератури. | 27 |
Вступ
Донецький регіон має економічні зв'язки з усіма областями України, країнами СНД, далекого зарубіжжя. Він вивозить кам'яне вугілля, кокс, чорні метали, вогнетривкі глини, продукцію машинобудування, міндобрива, соду, нафтопродукти, будівельні матеріали, кухонну сіль. Ввозить газ, нафту, лісоматеріали, кольорові метали, деяке промислове устаткування, продукцію легкої і харчової промисловості.
Район має значні потенційні можливості для створення промислових економічних зон, розбудови міжнародної системи торгівлі, транспортних коридорів, зв'язку.
Розділ 1. Місце і роль регіону в республіканському поділі праці.
1.1 Економіко-географічне положення.
Донецький район поділяється на дві області — Донецька та Луганська. Район розташований на південному сході України. Більше половини його кордону припадає на Росію. На півночі район межує з Бєлгородською і Воронезькою областями, а на сході — з Ростовською областю Російської Федерації. На заході район межує з високоіндустріальними областями України:
Харківською, Дніпропетровською і Запорізькою. На півдні омивається водами Азовського моря.
В межах Донецького району розміщений Український Донбас — один з найрозвиненіших у країні територіально-виробничих комплексів з переважною спеціалізацією добувних галузей промисловості та пов'язаними з ними галузями обробної промисловості, значними природними ресурсами та потужним виробничим потенціалом, густою мережею транспортних магістралей.
1.2 Природні умови і ресурси, їх господарська оцінка.
Рельєф регіону складний. Рельєф і клімат Донбасу в цілому сприятливі для активного промислового і сільськогосподарського освоєння його території, хоча і мають деякі особливості по її обмеженню. Характерними для району є степові розчленовані ландшафти, що відрізняються помірно-континентальним недостатньо зволоженим кліматом. В районі присутні сильно розчленовані височини, а також низовини та річкові долини. Перепад висот складає понад 300 м. У ландшафт регіону вносять різнобарв'я багаточисельні могили. Серед них є і найвища точка Донбасу - могила Мечетна ( 369 м. над рівнем моря ), яка знаходиться на Донецькому кряжі. Він простягається з північного заходу на південний схід по правому берегу головної водної артерії району - Сіверському Дінцю. Для нього характерна градова будова, крейдяні скелі. Приазовська височина займає південну частину Донбасу і сильно порізана ярами та балками. Знижуючись на південь, вона поступово переходить у вузьку приазовську низовину — рівний розораний степ, який круто обривається до Азовського моря. Придонецька рівнина, по якій проходить долина Сіверського Дінця, простягалася у межах району на 255 км, маючи ширину від 4 до 24 км. Вона має асиметричну будову, викликану крутим скелястим правим схилом та пологим лівим берегом. Придонецьке плато знаходиться на півночі району і є рівнинним Старобільським степом. Рівнинний слаборозчленований характер має і південно-західна частина району, що знаходиться в межах Придніпровської низовини. У рельєфі Донбасу присутній значний антропогенний вплив, зумовлений наявністю більш як 3 тис. териконів та відвалів від розробки корисних копалин.
Донбас відноситься до недостатньо вологої теплої агрокліматичної зони. Континентальність клімату зростає з південного заходу на північний схід. Максимальна зволоженість району спостерігається на Донецькому кряжі, мінімальна — в Старобільському степу та на узбережжі Азовського мотзя Середня температура найтеплішого місця (липень) становить 21-23° С, а самого холодного (січень) — -5 -8° С. Середньорічна температура знаходиться в межах 7-8° С. Сума активних температур 3300-3800°С. Безморозний період триває 150-175 днів. Для району характерне досить різке весняне підвищення середньомісячних температур, що викликає часті повені на Сіверському Дінцю і його притоках. Кількість опадів в Донбасі випадає нерівномірно. Для них характерний літній максимум і зимовий мінімум. На Донецькому кряжі випадає 500-550 мм опадів на рік, а в Старобільському степу і на узбережжі Азовського моря - 300 мм, а іноді і 250 мм.
Особливості рельєфу та кліматичних умов Донбасу сприяли формуванню специфічного ґрунтового покриву району. Більшу його частину займають середньогумусні черноземи. Зустрічаються також дерново-глеєві, алювіальні, солонцюваті і супіщані грунти. Переважна більшість грунтів Донбасу мають високу родючість, але використовуються нераціонально, оскільки значна їх кількість зайнята відвалами від видобуток корисних копалин. Грунти району потребують зволоження. Нераціональне проведення меліоративних робіт і хіміцізації в минулому призвели до ерозії та засоленості грунтів. Донбас знаходиться в межах причорноморської (понтичної) і геоботанічної провінції. Лісами покрито всього 6,5% території району, які розташовані в основному в байраках та на державній полезахисній смузі вздовж Сіверського Дінця. Майже всі лісові насадження району штучного походження. Природна степова рослинність збережена лише на західних схилах Донецького кряжу.
Тваринний світ Донецького району належить до українського степового зоогеографічного. Фауна його бідна. Тут налічується до 50 видів ссавців, 287 видів птахів, 42 види риб, 10 видів плазунів. Серед ссавців найпоширеніші гризуни. З хижих тварин — тхір, лисиця, вовк, трапляються куниця, борсук, ласка. Азовське море належить до найбагатших на рибу морів. Тут водилася червона риба-білуга, севрюга, осетр. Були поширені судак, лящ, короп, вобла. тарань, камбала, бички та інші. Однак за останні десятиріччя Азовське море перетворилося в зону екологічного лиха, що зумовлено скиданням у його басейн забруднених стічних вод і відвалів Маріупольського металургійного комбінату.
Водними ресурсами Донбас забезпечений недостатньо. Головною водною артерією є річка Сіверський Донець, яка на протязі 370 км протікає його територією. Довжина другої за значенням для району річки Кальміуса -понад 200 км. Річки регіону сполучені каналом 3 Дніпром і Доном. Вони мають переважно снігове (70%) і дощове (20%) живлення. Влітку багато річок пересихає і водопостачання на 70% здійснюється за рахунок використання водосховищ, яких в районі більше 80.
Донбас має 1309 ставків і водоймищ загальною площею водного дзеркала 10,7 тис. га. В районі є багато родовищ мінеральних і столових вод. В цілому перед Донбасом стоїть гостра проблема покращення водопостачання. Дефіцит його щорічно становить біля 4 млрд. куб. м.
Таким чином, рельєф, грунтово-кліматичні умови і водні ресурси в цілому сприятливі для розвитку промислового виробництва, транспорту, ведення сільського господарства, спеціалізація якого характерна для рівних посушливих територій. В рослинництві переважає вирощування озимих і ярих зернових, кормових трав, соняшнику. На поливних землях розвинене овочівництво, виноградарство і садівництво. Найбільш сприятливими грунтово-кліматичні умови для ведення сільського господарства є в північно-західній і південно-західній частинах району, де знаходяться найбільш родючі чорноземи, а найменш сприятливі - на схилах Донецького кряжу і Приазовської височини та на посушливому північному сході регіону.
У регіоні перважає степова рослинність, особливо сухолюбні вузьколисті злаки: вузьколиста ковила, ковила-волосатик, або тирса, типчак, кипець, степовий овес. Ростуть степовий тюльпан, сон-трава, ірис, кермек, катран. Тепер в наслідок господарської діяльності природна рослинність, зазнала великих змін. Значна частина території розорена і зайнята культурною рослинністю. Великі площі займають населені пункти, шляхи сполучення, гірничі виробки тощо.
1.3 Населення, трудові ресурси, зайнятість.
Чисельність населення регіону 7770,8 тис. чол., що становить 8,8% загальної чисельності населення України. Щільність населення району є найбільшою по Україні і перевищує загальнодержавний показник майже в 1,8 рази. У Донецькій області щільність населення 191 чол/кв. км, а у Луганській — 101 чол/кв. км. Дана ситуація викликана тим, що Донецька область має чотири міста, чисельність яких перевищує 300 тис. чол., та місто мільонер Донецьк, а Луганська область — лише одне. Майже в 2 рази в Донецькій області більше міст з населенням понад 100 тис. чол. Щільність населення району зростає з півночі до центру, а потім знижується в південному напрямку. Найщільнішим населення району є в Донецько-макіївський, Горлівсько-Єнакієвський, Лисичансько-Сєвєродонецький та в деяких інших міських агломераціях, а найменша — в степових сільських районах півночі і південного заходу регіону. Щільність населення Донецького району нині знижується за рахунок значного зменшення кількості населення в міських поселеннях.
Таблиця 1
Основні соціально-економічні показники Донецького економічного району та його областей
| Показники | Україна | Донецький район | Донецька | Луганська |
| Чисельність наявного населення, тис. чол. | 50499,8 | 7770,8 | 5064,4 | 2706,4 |
| Щільність населення, чол. кв. км. | 83 | 146 | 191 | 101 |
| Питома вага міського населення, % | 67,6 | 88,9 | 90,2 | 86,4 |
У регіоні розміщено 88 міст, у тому числі 42 обласного підпорядкування (з них 28 на Донеччині) та 242 селища міського типу, з них на Донеччині — 133.
Найбільші міста регіону — Донецьк, Макіївка, Маріуполь, Горлівка, Єнакієве, Дебальцеве, Краматорськ, Констянтинівка, Бахмут, Слов'янськ, Торез (Донецька область); Луганськ, Лисичанськ, Сєвєродонецьк, Стаханов, Рубіжне, Свердловськ, Алчевськ, Антрацит, Красний Луч, Краснодон, Ровеньки (Луганська область).
Природний рух населення Донбасу з надлишком увібрав в себе загальнодержавні тенденції його розвитку. З 1995 року розпочалося абсолютне скорочення чисельності населення регіону, яке за три роки зменшилося майже на 500 тис. чол., або 6%. Причиною данного явища стало скорочення народжуваності та зростання смертності. Перевищення її над народжуваністю І викликає дію соціально-економічних чинників: падіння життєвого рівня населення, підвищення частки людей похилого віку.
Кількість зайнятого населення Донбасу становить 44,2% від загальної чисельності, що майже співпадає із загальнодержавним рівнем, але в Донецькій області дний показник на 4,4 процентних пункти більший, ніж в Луганській. Частка трудових ресурсів, зайнятих в усіх сферах економічної діяльності, в загальній чисельності населення району перевищує 1,7 процентних пункти відповідний показник в Україні.
Таблиця 2
Основні соціально-економічні показники Донецького економічного району та його областей.
Показники | Україна | Донецький | Донецька | Луганська |
| район | ||||
| Трудові ресурси, зайняті у | ||||
| всіх сферах економічної | ||||
| діяльності, тис. чол. | 22597,6 | 3432,3 | 2314,6 | 1117,7 |
| Питома вага трудових | ||||
| ресурсів в загальній | ||||
| чисельності населення, % | 44,7 | 44,2 | 45,7 | 41,3 |
| Продуктивність суспільної | ||||
| праці (ВВП на зайнятих в | ||||
| усіх сферах економічної | ||||
| діяльності), грн. | 3677,0 | 3954,5 | 4150,2 | 3530,5 |
Регіон має одну з найнижчих в державі частку зайнятих в сільському господарстві, яка є вищою в Луганській області через меншу її промислову освоєність. Серед сільського населення домінують українці.
З середини 90-х років починає скорочуватися чисельність трудових русурсів і зайнятого населеня Донбасу. Кількість трудових ресурсів в 1997 р. становила 97,2% від рівня 1990 р., що є вищим ніж в середньому по Україні на 0,6 процентних пункти, тоді як чисельність зайнятих в усіх сферах економіки складала 80,1%, менше на 1,7 процентних пункти, ніж в цілому в країні, через вищі темпи зростання безробіття ніж в середньому в державі. Кращими дані показники є в Луганській області.
Таблиця З
Динаміка чисельності трудових ресурсів Донецького економічного району в середньорічному вимірі (без зайнятих в особистому підсобному господарстві осіб пенсійного віку), тис. чол.
| Регіони | Роки | Відхилення показників | ||||
| 1990 | 1995 | 1996 | 1997 | 1991-1997 | 1997 в % до 1990 | |
| Україна | 29688,2 | 29129,0 | 28942,6 | 88688,2 | -1020,0 | 96,6 • |
| Донецький район | 4617,1 | 4590,4 | 4541,3 | 4487,1 | -130 | 97,2 |
| Донецька | 3022,4 | 3002,8 | 2977,6 | 3940,4 | 82,0 | 97,3 |
| Луганська | 1594,7 | 1587,6 | 1563,7 | 1546,7 | -48,0 | 97,0 |
У 1997 р. чисельність безробітних становила 81,9 тис. чол. Порівняно з минулим роком вона зросла майже в два рази. Рівень безробітних в регіоні на третину перевищує загальноукраїнський показник: в порівнянні з 1990 р. він зріс в 1062,2 рази, тоді як в Україні лише в 775,1 рази. Вищі темпи зростання безробіття має Донецька область.
Таблиця 4
Динаміка чисельності зайнятих в усіх сферах економічної діяльності Донецького економічного району (без заянятих в особистому підсобному господарстві осіб пенсійного віку), тис. чол.
| Регіони | Роки | Відхилення показників | ||||
| 1990 | 1995 | 1996 | 1997 | 1991-1997 | 1997 в % до 1990 | |
| Україна | 24738,3 | 22708,1 | 22229,6 | 21460,7 | -3377,6 | 86,8 • |
| Донецький район | 4004,1 | 3679,5 | 3612,4 | 3388,9 | -615,2 | 85,1 |
| Донецька | 2590,1 | 2442,1 | 2396,4 | 2273,9 | -316,2 | 87,8 |
| Луганська | 1414,0 | 1237,4 | 1316,0 | 1115,0 | -299,0 | 78,9 |
Розділ 2. Характеристика господарства регіону.
--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--