Реферат: РПС Одеської області

Максимум опадів на рівнинах влітку. Часто трапляються посу­хи, що супроводяться суховіями і пиловими бурями, які завдають значної шкоди сільському господарству.

Ґрунти району різноманітні. Розміщення їх має добре вираже­ний зональний характер. У північно-західній частині області поши­рені опідзолені чорноземи, у степовій зоні – мало гумусні чорнозе­ми і темно-каштанові слабо солонцюваті ґрунти. Ґрунти району мають добру структурну будову і при застосуванні правильних агротехнічних методів обробітку та зрошення дають стійкі високі врожаї. Грунтово-кліматичні умови сприяють розвитку сільського господарства, а теплий клімат і при­морське положення – перетворенню району на велику здравницю.

Переважна більшість території району розташована у степовій зоні, лише на північному заході частина й лежить у лісостеповій зоні. Природна рослинність більшої частини району – степова. Під лісом зайнято не більше як 1,5–2,5 % його території.

Важливе народногосподарське значення в житті області має Чорне море. На його узбережжі знаходиться великий промисловий центр та порт Одеса. У водах цього моря водиться промислова риба (кефаль, скумбрія, пеламіда, камбала, осетрові, оселедці, бички). Найбільший вилов риби в Керченській протоці, коли риба восени йде з Азовського у води більш теплого взимку Чорного моря. У північно-західній частині Чорного моря росте водорість філофора, з якої виготовляють агар-агар, що застосовується в харчовій промисловості.

4. Економічні зв’язки Одеської області.

Зовнішньоекономічні зв’язки за січень-листопад 1998 року Одеська область здійснювала з 82 країнами.

За даний період спостерігається скорочення обсягів експорту-імпорту товарів. Оборот зовнішньої торгівлі товарами області за січень-листопад 1998 року склав 186436,19 тис. доларів США, що на 36,0% менше проти відповідного періоду минулого року. При цьому обсяги експорту склали 99087,93 тис. доларів США, імпорту – 87348,26 тис. доларів США, що, відповідно, на 40,3% і 30,2% менше, ніж за відповідний період минулого року. Коефіцієнт покриття імпорту-експорту становив 1,1 (за відповідний період 1997 року – 1,3).

Найбільшу частку експортних поставок області становив текстиль та текстильні вироби – 17,9% до загального обсягу експорту, де на одяг та предмети одягу припадає 16,5% цього обсягу. Значне місце експорту серед груп товарів займає експорт живих тварин та продукції тваринництва – 15,2%, в основному за рахунок м’яса і субпродуктів – 13,0%. Питома вага експортованих машин та устаткування складає – 12,7% (з них механічних – 12,1%, електричних – 0,6%).

На поставки продукції харчової промисловості також припадає 12,7% експорту (в тому числі виробів м’яса, риби – 5,6%, продуктів переробки плодів, овочів – 3,4%, цукру – 1,0%), продуктів рослинного походження – 10,3%, продукції хімічної та пов’язаних з нею галузей промисловості – 5,7%.

Триває процес зниження частки експортних поставок, які здійснюються за умови товарообмінних, тобто бартерних операцій. Товарообмінні операції підприємства області здійснювали з партнерами з 28 країн. За січень-листопад 1998 року питома вага експорту за бартерних умов склала 7,6% проти 17,7 відповідного періоду минулого року.

Найбільша питома вага від загального обсягу експорту серед товарів за умови прямого товарообміну у Російську Федерацію – 33,3%, Білорусь – 30,9%, Молдову – 14,7%, Туркменістан – 4,3%, Угорщину – 3,6%.

Питома вага бартерних (товарообмінних) операцій імпорту у порівнянні з відповідним періодом попереднього року зменшилась з 14,9% до 8,2%. Найбільші обсяги імпортних надходжень по бартеру здійснювались з Російської Федерації – 46,9% від загального обсягу бартерного імпорту області, Білорусі – 31,1%, Китаю – 4,6%, Італії – 2,3%, Угорщини – 2,0%.

5. Розміщення і показники економіки сільського господарства.

Агропромисловий комплекс Вінниччини включає в себе сировинну, переробну й обслуговуючу ланки. Його основна сфера – сільськогосподарське виробництво – посідає провідне місце в країні. Область характеризується, з одного боку – відносно високим рівнем інтенсифікації, а з іншого – зниженням темпів росту валової продукції протягом останнього десятиліття.

Таблиця 4. Посівні плащі сільськогосподарських культур в Одеській області за 1997 рік.

Вся посівна площа, тис. га	Зернові культури	Цукрові буряки	Соняшник
44,5	32,8	0,2	7,4

Сільське господарство має зерново-тваринницький напрям з ши­роко розвиненим садівництвом і виноградарством. Структура сільсь­когосподарських земель така: понад 81 % припадає на ріллю, понад 13 % на пасовища і майже 1 % на сіножаті.

Таблиця 5. Наявність фермерських господарств в Одеській області.

Кількість господарств

Площа сільськогосподарських угідь, тис. га

У тому числі ріллі

Продовження таблиці 5.

1996	1997	1996	1997	1996	1997
4035	4257	61,3	69,4	56,3	64,4

Землеробство району продукує пшеницю, кукурудзу, соняшник та ін. Впроваджуються посі­ви на поливних землях. В основному вирощують соняшник (пов­сюдно), цукрові буряки (у північній частині). Культивуються ефі­роолійні культури (казанлицька і червона троянди, ірис, лаванда, шавлія мускатна). Тут вирощують тютюн, гірчицю, лікарські росли­ни, південні коноплі та овочево-баштанні культури: томати, бакла­жани, кабачки, огірки, перець, дині, кавуни.

У районі поширені сади та виноградники. Найбільше плодів збирають в Одеській області. Виро­щують кісточкові: абрикоси, вишні, черешні, сливи; зерняткові: яб­луні, груші.

Тваринництво має молочно-м'ясний напрям.

Таблиця 6. Поголів’я худоби у фермерських господарствах в Одеській області.

Велика рогата		У тому числі корови		Свині		Вівці та кози
1996	1998	1996	1998	1996	1998	1996	1998

Продовження таблиці 6.

2558

2061

1670

1575

2848

3053

5389

5309

Собівартість основної продукції сільського господарства нижча, ніж у середньому в Україні.

Таблиця 7. Виробництво продовольчих товарів.

Виробництво борошна, тис. т			Виробництво цукру, тис. т			Виробництво м’яса, тис. т			Виробництво олії, тис. т			Консерви, млн. ум. банок
95	96	97	95	96	97	95	96	97	95	96	97	95	96	97
264	239	202	234	212	42	25	19	13	54,4	31,3	32,2	102	59	43

У районі можна виділити такі сільськогосподарські зони:

· виноградницько-зерново-олійна з садівництвом і молочно-м'яс­ним тваринництвом: південні райони області.

· зерново-олійна з виробництвом цукрових буряків і молочно-м'ясним тваринництвом: північні райони області.

· овоче-молочна приміського типу: навколо Одеси.

· виноградницько-тютюнова з молочно-м'ясним тваринництвом (вівчарством).

У районі зрошено багато земель. Татарбунарська – в Одеській та інші зрошувальні системи.

Одна з найважливіших ланок народногосподарського комплек­су Одеської області – її курортно-рекре­аційне господарство. Сприятливі кліматичні умови причорномор­ської частини території, численні пляжі, тепле море, лікувальні грязі та мінеральні води різних типів визначають його державне та між­народне значення. Найбільше значення мають бальнеологічні курорти Одеси.

В Одеській області – 43 санаторії і пансіонати з лікуванням, 16 будинків і пансіонатів відпочинку, турбази і дитячі табори. Функ­ціонують курорти: Аркадія, Великий Фонтан, Кароліно-Бугаз – За­тока, Куяльницький та ін. Всі вони в Одеському рекреаційному ра­йоні.

6. Проблеми та перспективи РПС