Реферат: Саркоптоз свиней (Комплекс лікувально – профілактичних заходів при саркоптозі свиней в ТзОВ Надія Хотинського району Чернівецької області)
Шляхи сполучення з сусідніми господарствами та адміністративними центрами – грунтові покращені та шосейні.
Тварини утримуються в типових приміщеннях, напування централізоване, роздача кормів – вручну з підводи.
3. Характеристика епізоотичної ситуації у господарстві.
Господарство забезпечує себе власним молодняком, тварин з інших господарств не завозять, крім зміни кнурів-плідників, яких після завозу ставлять на 30-денне профілактичне карантинування, де протягом цього періоду досліджують на наявність гострих та хронічних хвороб, приховане носійство збудників.
Серед інвазійних хвороб, що реєструються в господарстві мають місце фасціольоз ВРХ, телязіоз ВРХ, диктіокаульоз ВРХ, гіподерматоз ВРХ, аскаридоз свиней, лігульоз риби, ехінококоз, саркоптоз свиней.
Фасціольоз ВРХ, телязіоз ВРХ, ехінококоз, диктіокаульоз ВРХ, гіподерматоз ВРХ: джерела – хворі тварини особистого сектору, шлях поширення – пасовища., аскаридоз та саркоптоз свиней: джерела – хворі тварини, шлях поширення – інвентар, обслуговуючий персонал., лігульоз – наявність р.Дністер.
Серед інших шляхів передачі і розвитку збудників інвазійних хвороб є наявність річки, як важливого пункту в поширенні захворювань. Низька швидкість течії, наявність заплав, болотистих мілких берегів створюють сприятливі умови для розвитку збудників більшості паразитарних захворювань. В вечірні години спостерігається значний літ кровосисних двокрилих – комарі, мошки.
4.Характеристика захворювання.
Короста – інвазійне захворювання шкіри, що викликається коростяними кліщами і характеризується ураженням епідермального шару шкіри, свербежом, екзематозними змінами на шкірі, відставанням в рості поросят та зниженням вгодованості дорослих тварин.
Поширення: короста відноситься до поширених хвороб. Вона спостерігається скрізь як спорадично, так і ензоотично. Великого поширення короста набуває при скупченому утриманні та порушенях в годівлі тварини.
Етіологія: коростяні кліщі відносяться до роду Acariformis, родини Sarcoptes. Кліщі дрібні, самці довжиною до 0,2 мм.,самки до 0,5 мм. Тіло округлої форми, блідо - сірого кольору. Кутикула смугаста в поперечному напрямку, на спинному боці має лусочки і щетинки спрямовані назад. Лапки короткі, товсті, конусоподібні, мають присоски на двох нечленистих стеженьках. У самок задня пара лапок без присосок, має щетинки, у самців на третій парі лапок є довгі щетинки. Хоботок – гризучий, короткий, підковоподібний, складається з тонких хеліцер і тричленистих пальп. Очі відсутні. Дихання проходить через шкіру.
Яйця великі, довжиною 0,15 – 0,25 мм., овальні, незрілі, мають двошарову оболонку.
Розвиток: кладка яєць можлива лише при відповідній температурі тіла тварини, вона проходить у Sarcoptes всередині ходів, заглиблень в епідермісі, в волосяних сумках. Вихід личинок проходить приблизно через 68 годин після яйцекладки (Ф.Гутіра,І.Марек), після чого шестинога личинка протягом 3 – 4 днів стає восьминогою німфою, яка через декілька линьок ( 7 – 12 днів) стає статевозрілим кліщем. Таким чином повний розвиток проходить за 2–3 тижні.
Тривалість життя Sarcoptes на тілі тварини досягає: самки – 3-6 тижнів, самці – 5-6 тижнів. Поза тілом тварини кліщі залишаються живими (всі стадії розвитку) найбільше три тижні (експериментально – 18 днів). Предмети та приміщення інвазовані кліщами Sarcoptes надійно знешкоджуються через 4 тижні; в суху теплу погоду літом для цього достатньо десяти днів (Ф.Гутіра,І.Марек).
Епізоотичні дані: зараження проходить шляхом контакту з хворими тваринами, при цьому на шкіру тварин можуть потрапляти розвинуті кліщі, німфи, личинки та яйця. Факторами передачі можуть бути: предмети догляду, підстилка, руки та частини одягу обсловуючого персоналу, а при особливих умовах – місця для купання, гній. Певну роль може відігравати і самостійне пересування кліщів, які в теплому приміщенні можуть рухатись зі швидкістю 1 мм за секунду. Особливе значення мають носії, чи перехворівші тварини на шкірі яких можуть знаходитися кліщі. Перенос кліщів деколи можуть спричинювати дрібні тварини, мухи(Хольц, 1955).
Сприяючі фактори: довгий волосяний покрив, недостатній догляд за шкірою, холодна та сира пора року, недостатня годівля.
Сприйнятливість: короста зазвичай поширюється в межах тварин одного виду, в рідких випадках можливе зараження тварин різних видів, але процес носить сприятливий характер і проявляється локальними ураженнями.
Патогенез : Кліщі Sarcoptes залишаються і прикріплюються на місці попадання і звідки потім і поширюються на інші ділянки, причому запліднені самки через короткий час починають проробляти ходи в шкірі, в той час коли решту кліщів(проходячих різні стадії розвитку) рухаються на шкірі і при цьому можуть долати доволі великі відстані. Кліщі Sarcoptes живляться молодими клітинами епідермісу, лімфою та тканинною рідиною.
Хвороботворний вплив коростяних кліщів зумовлюється в першу чергу введенням різко подразнюючої речовини(можливо слини) між надгризені тканинні елементи верхнього шару шкіри; механічного подразнення внаслідок гризення та буріння епідермісу; травматичного впливу внаслідок тертя, розчухуванню та подряпинам при розчухуванню твариною уражених місць.
Розвиток змін на шкірі при ураженні Sarcoptes починається з утворення маленького вузлика на місці ушкодженого епідермісу внаслідок серозно-клітинної інфільтрації. Тканинна рідина, що просочилася на поверхню шкіри, разом з злущеними лусочками утворює склеюючу кірку. В результаті хімічного подразнення виникає паракератичне зроговіння. Продукти життєдіяльності сенсибілізують шкіру. Запальна інфільтрація і порушення трофіки волосяної цибулини призводить до випадіння волосся, а надмірне зроговіння, утворення кірок та скупчення інфільтрату викликає потовщення шкіри з утворенням на ній складок.
Клінічні ознаки: явно захворювають тільки молоді тварини та поросята-сисуни, які захворівають уже в віці декількох днів чи тижнів. Перші симптоми,що супроводжуються сильним свербежем часто з'являються на голові(вуха,область очей),на спині, боках, внутрішній поверхні стегон. Захворювання характеризується появою на шкірі вузликів, пухирців, які лопаються і утворюють кірочки. Спостерігається випадіння волосся. У занедбаних випадках – облисіння, стовщення і складчатість шкіри, особливо в ділянці шиї, а також схуднення, зниження продуктивності та загибель.
Діагноз: ставимо за клінічними ознаками(свербіж, поява вузликів і міхурців на шкірі),епізоотологічними даними(перезараження тварин), лабораторного дослідження(виявлення кліщів в зіскобах зі шкіри).
4.1.Особисті спостереження:
В моєму випадку саркоптоз свиней виник серед поголів'я молодняка свиней у віці до 4 місяців і проявлявся появою на стегнах та черевній стінці зони гіперемії з вузликами та пустулами,це супроводжувалось сильним свербежем в зоні ураження, поросята розчухували уражені ділянки, сильно непокоїлись. При пальпації уражених ділянок відчувалася рельєфність та кіркоподібні нашарування.
З метою постановки діагнозу та його диференціювання проводив відбір проб на дослідження в лабораторію ветеринарної медицини. Проби відбирав шляхом глибокої скарифікації шкіри(до крові)на уражених ділянках у трьох поросят. Проби поміщав у пробірку і щільно закривши наклеїв етикетку і направив у лабораторію.
Діагоноз встановив використовуючи клінічні ознаки та лабораторне підтвердження.
5.Лікувально-профілактичні заходи.
Календарний план заходів по ліквідації
саркоптозу свиней на свинофермі ТзОВ "Надія".
№ п\п | Назва заходів | Термін виконання | Хто виконує | Хто контролює | Примітка |
1.Організаційні заходи | |||||
| Провести обстеження свиноферми |
К-во Просмотров: 834
Бесплатно скачать Реферат: Саркоптоз свиней (Комплекс лікувально – профілактичних заходів при саркоптозі свиней в ТзОВ Надія Хотинського району Чернівецької області)
|