Реферат: Секція психологія
ВОЛИНСЬКЕ ОБЛАСНЕ УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ
ВОЛИНСЬКЕ ВІДДІЛЕННЯ МАЛОЇ АКАДЕМІЇ НАУК
УКРАЇНИ
Секція психології
Залежність самооцінки старшокласників від їх соціометричного статусу в класі
План
Вступ.
I.Теоретичні аспекти проблеми самоусвідомлення підлітків.
§1 . Виникнення і розвиток “Я”- концепції особистості, як ступінь розвитку самооцінки.
§2. Аналіз особливостей самооцінки підлітка.
§3. Міжособистісні відносини в учнівському колективі.
II. Експериментальне дослідження залежності самооцінки старшокласників від їх статусу в класі.
§1. Характеристика методик та процедура психологічного дослідження.
§2. Аналіз результатів та інтерпретація отриманих даних.
Висновки.
Список використаної літератури.
Додатки.
Вступ
Динамічне сьогодення ставить дуже високі вимоги до особистісного розвитку підростаючого покоління. Перехід від дитинства до дорослості дуже складний. Колізїї особистісного становлення у підлітковому віці нелегкі, а іноді надзвичайно болісні для самого учня: вони породжують труднощі не лише сприйняття підлітком самого себе, а й дисгармонію у взаєминах з оточуючими, дискомфортне емоційне самопочуття під час спілкування з дорослими і ровесниками.
На думку визначних психологів Р. Бернса, І. Кона та інших, позитивне самоставлення, самоповага сприяють збереженню внутрішньої стабільності особистості, її саморегуляції та самореалізації. Формування ж заниженої самоповаги може призводити до розвитку почуття неповноцінності, нестійкості “образу Я” та самооцінки. Учні з високим рівнем самоповаги, позитивним самоставленням вважають себе не гіршими за інших, вірять у свої сили.
На нашу думку статус учня - старшокласника впливає на його самооцінку.
Актуальність теми визначається перш за все тим, що у підлітків домінує інтерес до себе, свого внутрішнього життя, якостей власної особистості, потреба в самооцінці, порівнянні себе з іншими. Зверненість підлітка на себе, усвідомлення себе як особистості, включеної в різноманітні людські взаємини, висуває на перший план спілкування з оточуючими. Такий стан справ є для підлітка засобом самооцінки та взаємин з ровесниками.
В своїй роботі ми ставимо за мету дослідити, яким чином статус учня в класі впливає на його самооцінку.
Головна гіпотеза роботи полягає в тому, що в учнів, які мають високий статус в колективі, його самооцінка адекватна або завищена і навпаки, якщо учень має низький статус в колективі, самооцінка адекватна аба занижена.
Об’єкт дослідження: самооцінка учнів - старшокласників.
Предмет дослідження: вплив статусу на самооцінку.
В роботі ми ставимо такі завдання :
1. Вивчити і зробити аналіз психологічної літератури з проблеми, яка визначена темою роботи.
2. Провести експериментальне дослідження самооцінки та статусу учня в класі.
3. Зробити аналіз та інтерпретацію отриманих результатів.
Вирішення поставлених задач здійснювалось такими методами:
1. Метод вивчення і аналізу наукової літератури.
2. Експериментальне дослідження.
3. Метод математичної обробки результатів.
Наукова новизна і практична значимість роботи полягає в тому, що зроблений аналіз психологічної літератури можуть використати для самоосвіти старшокласники; отримані експериментальним шляхом дані може використати в своїй роботі класний керівник для проведення виховної рообти, а також психолог - для проведення корекційної роботи.
Робота складається з вступу, двох розділів: теоретичного обгрунтування проблеми і експериментального дослідження, висновків, списку використаної літератури, додатків.
Експериментальне дослідження проводилось на базі 10-х класів ЗОШ №9 м.Луцька. Всього брало участь в експерименті 76 учнів.
I.Теоретичні аспекти проблеми самоусвідомлення підлітків.
§1. Виникнення і розвиток “Я- концепції”, як ступінь розвитку самооцінки.
Перші емпіричні дослідження самосвідомості, що почалися вже у ХIХст., розвивались переважно у рамках психології особистості і вікової психології, своїм завданням реконструкцію онтогенезу свідомого “Його” шляхом безпосереднього спостереження за дітьми, аналізу дитячих творів і юнацьких щоденників. Ці дослідження містили немало цінних спостережень, проте в більшості випадків були слабо зв’язані з будь-якою теорією. Такий поширений в психології напрям, як біхевіоризм, не рахував самосвідомість серйозною науковою проблемою, а персоналістична психологія скептично відносилась до можливості її експериментального дослідження. Кризис цих крайніх орієнтацій сприяв зростанню наукового інтересу до даної тематики. Достатньо сказати, що з 1940 по 1970 роки у світі було видано більше, ніж дві тисячі психологічних дослідженнь, присвячених проблемі “Я”, і кількість їх невпинно зростає.
Пердметом таких дослідженнь найчастіше є структура і компоненти “образу Я”, потім ці психічні процеси і операції, з допомогою яких індивід усвідомлює, оцінює і концептує себе і свою поведінку, і нарешті, психологічні функції самоусвідомлення ( 6 ).
--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--