Реферат: Сім`я і шлюб з точки зору етики
По-друге, піклування батька й матері здебільшого перевищує корисну норму, що викликає й певну нервозність батьківської любові. Ніяких жертв, радив Макаренко. Навпаки, нехай дитина поступається перед батьками.
По-третє, з єдиною дитиною пов'язані всі уявлення про батьківське щастя, втратити його означає втратити все, основу світобудови. В результаті дитина стає предметом сліпої любові, часто необгрунтованого занепокоєння, навіть страху. На думку Д. Дідро, батьки люблять своїх дітей тривожною й поблажливою любов'ю, яка псує останніх.
До того ж, «утопаючи» у вихованні однієї дитини, сім'я ризикує втратити якість колективу, ту дуже важливу якість, котра природно гальмує егоїстичні устремління. Підліткам, котрі виросли в сім'ях без братів і сестер, часто бувають властиві такі недоліки, як вередливість, уразливість, невміння цінувати особистісні достоїнства іншого, прагнення підкорити собі інших при небажанні підкорятися самому, відсутність ощадливості та ін. Вступивши в доросле життя з такими якостями, важко стати в ньому щасливою людиною. Причину формування такого типу «нещасливців» слушно підмітив Ж. Ж. Руссо: найпевніший спосіб зробити вашу дитину нещасливою — це привчити її не мати ні в чому відмови.
Коли ми говоримо про виховну функцію сім'ї, то розуміємо під цим не тільки виховання. Спілкування в сім'ї, всі сторони сімейного життя справляють виховну дію на кожного з членів сім'ї, причому ця дія триває протягом усього життя.
Нарешті, слід наголосити ще на одній стороні виховного процесу в сім'ї. Йдеться про вплив дітей на батьків, узагалі на старших у сім'ї, хай то будуть дідусь із бабусею чи старший брат, чи сестра. Такий «зворотний» вплив породжує потребу в самовихованні, те бажання «переселитися» в духовний світ дитини, про яке писав М. І. Пирогов.
Виховна дія сім'ї на дітей значною мірою залежить від їхнього віку, характеру проблем, що виникають у різні періоди життя дітей. Змінюються при цьому й функції старших (батьків) у сім'ї. Особливо значущим вплив сім'ї виявляється в перші роки життя дитини, велика при цьому роль матері. Емоційний контакт, що складається в цей час, потому переноситься на світ в цілому, на стосунки з іншими людьми. Ян Амос Коменський, якого по праву вважають батьком сучасної педагогіки, в своїй «Великій дидактиці» в 16 правил мистецтва розвивати моральність включив розвиток чеснот із самого малечку. На його думку, багато важить звичка, набута з юних літ, бо «довго зберігатиме посудина той запах, яким просякла з першого разу» '.
Емоційні уявлення й поняття про довколишній світ, що складаються у дітей під дією сімейного виховання, незрівнянно ширші й глибші, ніж ті, що їх спроможні формувати дошкільні заклади та школа. Водночас слід пам'ятати, що такі якості особистості, як працелюбство, чесність, доброта, готовність допомогти нужденним, уміння співчувати й співпереживати, стануть результатом виховання в сім'ї, якщо вони притаманні самим батькам, присутні в їхніх взаєминах. Одна з особливостей дитячого сприйняття світу, згідно з Коменським, полягає в тому, що діти вчаться копіювати раніше, ніж пізнавати. «Адже діти — це мавпи: хоч би що вони бачили — хороше чи погане, вони прагнуть це наслідувати навіть без усякої зовнішньої спонуки»2.
Звідси ще одне правило мистецтва розвивати моральність, за яким батьки повинні давати дітям приклади порядного життя. Останнє важливе ще й тому, що діти немовби відтворюють сімейну атмосферу, стиль стосунків у сім'ї у своєму спілкуванні з товаришами, в школі, на подвір'ї. Взаємини батьків між собою переносяться вирослими дітьми в молоді сім'ї, стають моделлю батьківства та материнства. Запізнілою реакцією, що свідчить про розуміння значущості цих стосунків для формування підростаючого покоління, є те, що, за висловом Ф. Шіллера, вони менш за все прощають своїм дітям ті пороки, які вони самі їм прищепили.
За всієї важливості, незамінності виховання в сім'ї, воно має бути доповнене суспільним вихованням. Інакше важко створити всі необхідні умови для формування цілісної особистості.
Одна з основних функцій сім'ї — рекреативна. Добре відомо, що стосунки між членами сім'ї передбачають подання один одному матеріальної, фізичної допомоги, моральну та психологічну підтримку, взаємне піклування про здоров'я. Окрім того, спосіб використання вільного часу, організація дозвілля членів сім'ї покликані сприяти відновленню фізичних і духовних сил людини.
Проблема організації сімейного дозвілля досить злободенна. Можна сказати, що характер використання вільного часу може слугувати одним із показників зрілості особистості. Сімейне дозвілля — це зустрічі з родичами, друзями та знайомими, читання, слухання радіо, магнітофонних записів, перегляд телепередач і відеозаписів, різні захоплення (хоббі). До сімейного дозвілля входять і відвідання музеїв, театрів і кінотеатрів, концертних залів, проведення щорічної відпустки, екскурсії, туристичні походи, прогулянки в парках і т. д. Участь у художній самодіяльності, спортивних змаганнях, просто заняття фізкультурою також допомагають організувати сімейне дозвілля.
В останні десятиліття соціологи особливо наголошують на комунікативній функції сім'ї. Ефективність сімейного виховання, сімейний бюджет, можливість відновлення фізичних і духовних сил членів сім'ї залежать не в останню чергу від характеру стосунків, рівня взаєморозуміння, що склалися в сім'ї. Чим більше ц?