Реферат: Синтоїзм як релігія японців
Проблема функціоналізму є ключовою при розгляді будь-якого роду міжкультурних впливів. Це тим більше справедливо стосовно Японії, де процес адаптації буддизму відбувався не насильницькими методами, а природним шляхом. Історія Японії дозволяє простежити, як ті або інші явища континентальної культури засвоювалися й розвивалися без усякого тиску ззовні, у силу внутрішніх потреб японського суспільства. На підтвердження тези про раннє дублювання буддизмом функцій синтоїзму в деяких роботах, які я розглядав, указується, що ще в VII в. почали читатися сутри для викликання дощу. Однак, на мій погляд, звертання до ізольованих прикладів ще не може вважатися достатнім доказом. Якщо ж удатися до статистики, то виявиться, що протягом VII - VIII ст. функція викликання й припинення дощу (вітру, бури) практично монопольно виконувалася синтоїстськими жерцями. Оволодіння конкретним простором, освоєння його, переміщення в ньому - все це продовжувало перебувати під владою божеств. Тому навіть перенесення столиці було неможливо без їхньої прихильності. Відносини між буддизмом і синтоїзмом характеризувалися, з одного боку, їхнім суперництвом, а з іншого боку - взаємопроникненням, обумовленим контактами, що не припиняються, між адептами двох релігій, стійкістю стереотипів релігійних подань і поводження, відсутністю в багатьох проміжних соціальних груп чіткого усвідомлення своїх інтересів, слабко вираженим національною самосвідомістю, навмисною політикою правлячого роду й т.п. Організація храмового, а також будь-якого іншого сакрального простору є переосмисленням у почуттєвій формі найважливіших догматів віровчення, наприклад, культу предків.
Обидві релігії настільки зблизилися, що можна говорити про синто-буддійську традицію й синто-буддійський світогляд. Щоб наочніше показати зближення цих релігій, можна привести матеріали двох релігійно-культурних організацій, створених саме на основі синто-буддійського менталітету.
Сингон-сю. Велика буддійська школа, заснована на початку IX в. Кукаєм (774 - 835). Серед практик використається медитація на мандале «Світу Алмаза» (конгокай), мандале «Миру Чрева» (тайдзокай), а також на повний місяць, символі проясненого розуму. Все це є різними маніфестаціями Будди Махавайрочани. Махавайрочана (Дайнити) означає «Велике Сяюче Світило». Також як й у синто, тут велика Сонячна богиня Аматерасу Оомікамі - центральна фігура пантеону. У середні століття елементи місцевих японських вірувань (синто) і эзотеричного буддизму школи Сингон породили релігійний плин ребу-синто, у якому Аматерасу й інші синтоїстские божества (камі) уважалися маніфестаціями («перетвореними тілами») Будди Махавайрочани. Езотеричний буддизм, у пантеон якого були включені багато божеств індуїзму, підготував ґрунт для синто-буддійського синкретизму, а також сприяв формуванню особливого плину в буддизмі - Сюгендо. У наш час головний храм сюгендо (напрямку тодзан) перебуває в підлеглому школі Сингон монастирі Дайгодзи в Кіото. У Сингоні існує 2 великі напрямки: ортодоксальний напрямок Коги Сингон-сю («школа щирого слова ?