Реферат: Система електронних платежів національного банку України

Комерційний банк, розташований в одному з регіонів України, має коррахунок у національній валюті в регіональному управлінні НБУ, що відповідає місцю розташування банку, і може мати кілька коррахунків у різних іноземних валютах у ЦМР НБУ.

Кожний банк — учасник СЕП має свій номер (код) за системою МФО. Система позначень банківських установ за допомогою таких номерів склалася історично на терені СРСР та пост — радянських країн. У реквізитах платіжних документів «МФО банку-відправ-ника» та «МФО банку отримувача» визначається, між якими банків­ськими установами має передаватися цей документ. МФО банку (або кількох банків) містяться практично у всіх розрахункових до­кументах. Тому номер за системою МФО — це ключове позначення банківської установи, що є унікальним у межах України і не зміню­ється протягом існування цієї установи.

Розрахункові палати на відміну від банківських установ не ма­ють власного МФО. Тому для СЕП не можна використовувати МФО як ідентифікатор для всіх абонентів.

Кожний вузол електронної пошти НБУ має свою адресу — іден­тифікатор, що складається з чотирьох символів — букв латинського алфавіту та цифр. Кожний банк — учасник СЕП, Центральна та кожна з регіональних розрахункових палат користуються одним із вузлів електронної пошти НБУ. Саме на цей вузол доставляються всі файли СЕП для даного адресата. Кілька АРМ СЕП можуть бути розташовані на одному й тому самому вузлі електронної пошти (наприклад, АРМ-1 та АРМ-2, що обслуговують Київський регіон). Ідентифікатор вузла електронної пошти називається фізичною (або поштовою) адресою учасника СЕП.

Зважаючи на те, що за однією фізичною адресою можуть значи­тися кілька абонентів СЕП, а також внаслідок можливих фізичних переміщень та змін у підпорядкованості банківських установ, фізич­на адреса не може бути однозначною ідентифікацією учасника СЕП. Тому для однозначної ідентифікації всіх абонентів системи елект­ронних платежів введено електронний ідентифікатор банку (або розрахункової палати) в СЕП. Цей ідентифікатор складається з чо­тирьох символів — букв латинського алфавіту та цифр. Він є уні­кальним для кожного з абонентів СЕП. Правила побудови елект­ронного ідентифікатора дають змогу за його змістом зробити деякі висновки щодо типу та місцезнаходження адресата.

Інформація, що використовується в системі СЕП, передається між АРМ СЕП у вигляді файлів. Файл — це сукупність записів виз­наченої структури і змісту, що зберігається на носії електронної інформації (магнітний диск, жорсткий диск ПЕОМ тощо) та мо­же передаватися каналами зв 'язку.

Передавання файлів каналами зв'язку розглядатиметься пізні­ше. Виконання платежів у СЕП здійснюється з допомогою прог­рамно-технічних засобів під назвою «електронна пошта НБУ» (N BUMAIL ). До цієї пошти мають доступ усі банківські установи України та деякі урядові й комерційні організації. АРМ СЕП об­мінюються один з одним файлами за допомогою електронної пошти НБУ.

СЕП заснована на пакетному способі передавання інформації. Тобто порція інформації, яка має бути передана від одного АРМ до іншого, оформляється АРМ — відправником у вигляді файла та надси­лається електронною поштою АРМ — одержувачу. З моменту відправ­лення файла з АРМ — відправника та до моменту отримання його на АРМ — одержувачі минає певний час. Крім того, унаслідок ненадійно­го функціонування ліній зв'язку, розбіжностей у розкладі функціо­нування окремих учасників СЕП та інших зовнішніх чинників деяка відправлена інформація може:

не дійти до одержувача взагалі;

бути пошкодженою;

потрапити до одержувача двічі.

Тому, крім передавання власне платіжних документів, АРМ СЕП обмінюються один з одним та з ОДБ банку різноманітною техноло­гічною інформацією. Основна мета таких технологічних файлів (або «службових повідомлень») — забезпечити надійний контроль за станом розрахунків на всіх стадіях проходження платіжних доку­ментів через СЕП.

Клієнти комерційних банків не є безпосередніми учасниками си­стеми електронних платежів. Вони виконують свої платежі лише через комерційні банки, які їх обслуговують і які є абонентами СЕП найнижчого рівня.

Комерційний банк готує початкові платіжні документи одним із таких способів:

операціоніст банку отримує паперові документи від клієнтів і
створює на їхній основі електронні документи за допомогою прог­рами «Операційний день банку» (ОДБ);

банк отримує електронні платіжні документи від філій засо­бами внутрішньобанківської платіжної системи;

банк отримує електронні документи засобами системи «клі­єнт—банк» від клієнта — відправника.

Усі ці способи передбачають проходження платіжних докумен­тів через ОДБ банку — учасника СЕП. ОДБ банківських установ є єдиним джерелом надходження електронних розрахункових доку­ментів у СЕП.

Початкові платіжні документи для передавання в СЕП оформля­ються в ОДБ у вигляді файла типу А — пакета початкових платіж­них документів. Кожний інформаційний рядок файла А містить один платіжний документ. У файлі може бути від 1 до 1000 платіжних до­кументів. В одному файлі А згруповані документи тільки в одній ва­люті, причому перша буква найменування файла визначає цю валюту.

ОДБ передає сформовані пакети початкових документів в АРМ-3 СЕП, установлений у банку. АРМ-3 перевіряє їх на відповідність вимогам, прийнятим у системі електронних платежів, і в разі задо­волення всіх умов відправляє пакет платіжних документів елект­ронною поштою в РРП, що обслуговує цей банк.

Не дозволяється надходження пакетів платіжних документів та інших файлів СЕП від банків — учасників у СЕП будь-якими іншими шляхами, крім передавання через АРМ-3 банка — учасника.

У банку одержувача електронні розрахункові документи для кожного клієнта оформляються у вигляді паперового документа під назвою «Реєстр електронних розрахункових документів», який заві­ряється підписом та печаткою банку. Реєстр замінює паперові доку­менти, що підтверджують зарахування коштів на рахунок клієнта, і видається як додаток до витягу. Для клієнтів, що обслуговуються системою «клієнт—банк», відповідні платіжні документи переда­ються їм в електронній формі через цю систему.

Комерційний банк зобов'язаний здійснювати оброблення всіх відповідних електронних розрахункових документів у день їх одер­жання від СЕП у порядку черговості їх надходження і незалежно від змісту. Документи, що не можуть бути коректно оброблені банком (наприклад, не існує рахунку клієнта, котрому призначений доку­мент), мають бути занесені на спеціальний рахунок «сум до з'ясу­вання». Ці кошти повертаються їхньому відправникові також через СЕП окремим документом.

Ведення кореспондентських рахунків банків — учасників СЕП здійснюється так. На початку робочого дня кожна РРП отримує від

відповідного регіонального управління Національного банку інфор­мацію про стан кореспондентських рахунків банківських установ регіону. АРМ-2 приводить стан технічних коррахунків банків у від­повідність зі станом їхніх реальних коррахунків. Ця інформація не­гайно надається банкам регіону — учасникам розрахунків.

Протягом робочого дня розрахунки банку, які здійснюються через СЕП, відображаються на технічному коррахунку цього банку так:

у момент отримання пакета початкових документів (А), якщо
АРМ-2 приймає його успішно і формує квитанцію Т з нульовим ко­дом помилки, технічний коррахунок зменшується на суму кредито­вих документів цього пакета — «банк відправив гроші» (зауважимо:
якщо банк відправив початковий дебетовий документ, то технічний
коррахунок, навпаки, збільшується на суму цього документа; інфо­рмаційні ж документи, що містяться в пакеті, не впливають на стан
технічного коррахунку);

під час формування на АРМ-2 і відправлення в банк пакета від­
повідних документів (В) технічний коррахунок не змінюється. Відпо­відні платежі відображаються на коррахунку лише тоді, коли АРМ-2
отримує квитанцію 8 про те, що банк успішно прийняв пакет В. У
момент приймання на АРМ-2 квитанції 8 про успішне отримання па­
кета В банком, коррахунок збільшується на суму кредитових докуме­нтів цього пакета — «банк одержав гроші» (зауважимо: якщо банк
отримав дебетовий документ, то технічний коррахунок, навпаки,
зменшується на суму цього документа; інформаційні ж документи, що
містяться в пакеті, не впливають на стан технічного коррахунку);

якщо АРМ-2 відхиляє пакет початкових документів (А) або
не може нормально прийняти квитанцію 8, або ж квитанція 8 міс­
тить ненульовий код помилки (банк не прийняв пакет В), то техніч­ний коррахунок не змінюється.