Реферат: Система вищої освіти Болгарії

6.3. Сільське господарство;

6.4. Ветеринарія;

6.5. Лісове господарство;

7. Охорона здоров'я і спорт:

7.1. Медицина;

7.2. Стоматологія;

7.3. Фармакологія;

7.4. Охорона здоров'я;

7.5. Спорт;

8. Мистецтво:

8.1.Теоріямистецтва;

8.2. Образотворче мистецтво;

8.3. Музичне і танцювальне мистецтво;

8.4. Мистецтво театру і кінематографа;

9. Захист і безпека:

9.1. Національна безпека;

9.2. Військова справа.

8. ЗВ'ЯЗОК НАУКИ І ВИЩОЇ ОСВІТИ

До 1989 року наука і вища освіта були розділені між собою як інстутиційно, так і методологічно. Діяльність по наукових дослідження концентрувалася і здійснювалася головним чином підрозділами Болгарської академії наук. Після 1989 року політика держави кардинально змінилася, і ВНЗ було дозволено проводити наукові дослідження і здійснювати викладацьку діяльність одночасно. Законодавство захищає авторські права і дає ВНЗ можливість реєструвати патенти, а також інші технологічні досягнення.

Державний бюджет є основним джерелом фінансування науки. Щорічно виділяються засоби – це визначений відсоток від ВВП, відповідно до законодавства. На етапі переходу до ринкової економіки, витрати на фінансування науки різко знизилися з 2.0% ВВП у 1989р. до 0.28% у 1995р. По закінченні цього періоду намітився незначний ріст, що досяг оцінки 0.8% у 2001р. Незважаючи на фінансову кризу ВНЗ зуміли продовжити проведення наукових досліджень. Це сталося тому, що наукові дослідження могли фінансуватись не тільки державою, але й іншими джерелами, такими, наприклад, як різні наукові фонди і міжнародні програми.

На початку 1990-х років були створені два національних фонди для фінансової підтримки проведення наукових досліджень. Це Фонд наукових досліджень, що виділяє гранти на важливі наукові проекти, і Фонд структурної і технологічної політики, що фінансує проекти, зв'язані з прикладними науками.

Другого жовтня 2003 року Національною асамблеєю був прийнятий закон про Збільшення науково-дослідних робіт, у якому були описані принципи проведення державної політики в даному секторі. Законом були створені умови для поліпшення методів фінансування наукових досліджень, приділяючи особливу увагу ефективності і відкритості суспільного фінансування. Міністр освіти повинен проводити національну політику в сфері наукових досліджень відповідно до національної стратегії. Він повинен надавати на схвалення щорічний звіт про умови і розвиток наукових досліджень перед Радою міністрів.

При проведенні національної політики в сфері наукових досліджень міністр взаємодіє з Національною радою наукових дослідників, що служить як консультативний орган міністра. Рада бере участь у розвитку національної стратегії наукових досліджень, прийнятті заходів, вирішенні фінансових питань і складанні плану дій. Вона оцінює звіти про науково-дослідну діяльність, що складаються відповідними науковими організаціями і ВНЗ. Рада виражає свою думку з приводу того, чи може Болгарія брати участь у міжнародних наукових дослідженнях, аналізує умови наукових досліджень і наукової взаємодії в республіці Болгарія, а також вирішує питання, пов'язані з розвитком наукових досліджень.

У Раду входять Міністр освіти 19 інших членів, один представник Міністерства економіки, один – Міністерства фінансів, 7 представників ВНЗ, висунутих Радою ректорів, 4 представника Болгарської академії наук, висунутих її правлінням, 2 представника Міністерства земельних і лісових ресурсів, голова органу виконавчої влади Наукового фонду дослідників, два юридичних представники організацій роботодавців, призначених за рішенням їх голів, один представник неурядових наукових організацій, призначений їх головами.

Міністерство освіти реєструє всю наукову діяльність, що здійснюється в Болгарії, яка стосується роботи наукових організацій, учених, які одержують засоби з державного бюджету, тих, хто проводить наукові дослідження і бере участь у фінансованих державою програмах і проектах у сфері наукових досліджень.

Участь Болгарії в програмах Євросоюзу, таких як Темпус, Сократ, Фер, Коперник, а також включення її в план п’ятої і шостої програм дало позитивні результати:

1. Посилення міжнародної взаємодії, що дуже важливо для збереження дослідницького потенціалу і підтримки інфраструктури академічних одиниць і університетів.

2. Взаємне співробітництво дослідників різних інститутів.

3. Спільні проекти різних дослідницьких команд.