Реферат: Система запалювання від магнето
3 - прокладка;
4 - ущільнення;
5 - корпус,
6 - ізолятор;
7 - контактна гайка,
8 - центральний стержень,
9 - грань під гайковий ключ
Нормальна і тривала робота свічки забезпечується при нагріванні її теплового конуса до 580...850°С. Тепловим конусом свічки називається нижня частина ізолятора від торцевої поверхні до прокладки 3. При такій температурі на свічці не відкладається нагар, оскільки відбувається самоочищення. Температура нижче 500°С призводить до зменшення іскрового розряду і перебоїв у запалюванні, більше 850°С - до розжарювального запалювання і передчасного запалювання робочої суміші від нагрітої поверхні ізолятора. Для забезпечення тривалої експлуатації запальної свічки необхідно правильно підбирати її для конкретного двигуна. Зокрема, для пускових двигунів потрібні свічки А11Н.
Перша буква у маркуванні свічок вказує на параметри нарізки:
А - нарізка M14xl,25;
M - нарізка М18х1,5.
Цифри після букви характеризують здатність свічки до запалювання суміші від перегрітих ізолятора та електродів. Встановлено ряд жарових чисел -8, 11, 14. 17, 20, 23 та 26. Буква після цифри свідчить про довжину вкручуваної частини корпусу (Н -11 мм, Д -19 мм, при відсутності букви - 12 мм).
2. Особливості діагностування і технічного обслуговування пускових двигунів
Основними відмінностями пускових двигунів від звичайних бензинових є спрощена система живлення, специфіка системи запалювання та наявність передавальних механізмів від пускового двигуна до дизеля.
Для забезпечення роботи системи живлення потрібно: періодично прочищати отвір кришки паливного бака дротом, а також промивати бак, відстійник і карбюратор; канали холостого ходу та калібровані отвори після промивання в чистому гасі чи бензині продувати стисненим повітрям; після промивання та встановлення карбюратора на двигун перевіряти і, якщо потрібно, регулювати рівень палива в поплавковій камері.
Основними структурними параметрами системи запалювання пускових двигунів є розміри зазорів між контактами переривника магніту та між електродами свічок, а також момент запалювання.
Розмір зазору між контактами переривника магнето повинен дорівнювати 0,25...0,35 мм. У разі потреби цей розмір регулюють. Якщо робочі поверхні контактів покриті нагаром, то його сліди потрібно вивести, а контакти зачистити бархатним надфілем.
Розмір зазору між електродами свічки - 0,5...0,7 мм. Його регулюють підгинанням бічного електрода. Якщо електроди підгоріли, їх зачищають спеціальним надфілем.
Момент запалювання (момент розмикання переривника) регулюють повертанням магнето навколо осі. Початок розмикання контактів повинен відповідати положенню поршня щодо кута повороту колінчастого вала 27° до верхньої мертвої точки (для ПД-8 - 29°) або положенню поршня нижче верхньої мертвої точки на 5,8 мм (для ПД-8 - на 5,1 мм).
До основних показників чотиритактних пускових двигунів (П-32, П-23М, П-46), крім того, належать: стан механізму газорозподілу; розмір зазору між клапаном і штовхачем; щільність прилягання клапанів до гнізд; фази газорозподілу. Розмір зазорів між торцями клапанних стрижнів і регулювальними гвинтами у холодного двигуна дорівнює 0,25 мм, у прогрітого - 0,2 мм. Внаслідок порушення цього показника погіршується потужність та економічність двигуна. Особливим показником технічного стану передавальних механізмів є ступінь зношення та правильність регулювання муфти зчеплення і механізму вимкнення пускового двигуна. У разі передчасного вимкнення ускладнюється запуск дизеля, а пізнє вимкнення обумовлює вихід з ладу пускового двигуна.
Обслуговування передавальних механізмів полягає у своєчасному додаванні оливи в картер, промиванні картера, перевірці та регулюванні муфти зчеплення і механізму вимкнення пускового двигуна.
Правильність регулювання муфти зчеплення перевіряють за пробуксовуванням дисків. Ознаками пробуксовування служить надмірне нагрівання муфти та недостатня частота обертання колінчастого вала дизеля. Якщо після регулювання муфта продовжує пробуксовувати, то потрібно промити її диски. Пробуксовування після промивання свідчить про надмірне зношення та необхідність ремонту муфти.
2.1 Параметри та методи діагностування контактів
До параметрів діагностування контактів належать контактний опір на постійному і змінному струмі та контактний опір при імпульсному струмі.
Контактний опір залежить від фізичних процесів, що відбуваються в електричних контактах. Різноманітність і складність цих процесів обумовлюються конструкцією контактів, властивостями матеріалів провідників та умовами, що існують у зовнішньому середовищі та в електричному колі при замкненому і розімкненому положеннях контактів, а також у процесах ввімкнення і вимкнення.
Найбільш відомим параметром, який визначає стан електричних контактів, є опір між двома струмопровідними елементами контакту. Опір контактного пристрою складається з трьох складових: опору металевих частин R м ;
опору плівок і сторонніх шарів R пл (ця складова є наслідком забруднення та окиснення контактних поверхонь);
опору стягування Rc , який утворюється внаслідок того, що при стисканні дві плоскі контактні поверхні дотикаються не всією площиною, а лише окремими ділянками, наявність яких залежить від мікрогеометрії стискуваних поверхонь.