Реферат: Системна модель соціальної роботи

Суб’єктивні принципи системного підходу – позиція спостерігача, тобто дослідника системи, який згідно зі своїм особистими особливостями обирає мету та виділяє об’єкт та предмет дослідження; а також метод декомпозиції – спосіб сприйняття цілого як міри своїх частин шляхом розбиття його на складові, що інтерпретуються одночасно. У відповідності з цими принципами при аналізі системи використовується певна послідовність дій, від вибору позиції спостерігача до представлення системи у вигляді формальної моделі.

Завдання соціального працівника, що використовує цю модель – виявити ті сторони відносин між клієнтом ти системами, які є джерелами проблем, та допомогти йому у подоланні цих проблем.

Основна цінність застосування системних ідей у соціальній роботі полягає в їх спрямованості на пізнання, зміну людської або соціальної поведінки загалом, а не окремих її елементів. На відміну від роботи з конкретними випадками, яка передбачає сконцентрованість на одному або двох аспектах ситуації, системна модель є ближчою до комбінованої, командної роботи, що дає змогу одночасно долати більшу кількість проблем, беручи до уваги взаємопов'язаність різноманітних підсистем.

Загалом системний підхід відкриває нові пізнавальні можливості, дає змогу побачити проблемні сегменти, елементи взаємодії між клієнтами та їх оточенням. Він є методологічною основою цілеспрямованих, комплексних дій соціальних працівників. Використання теорії соціальних систем у плануванні роботи допомагає виявити існуючі в соціальному бутті клієнтів системи та їхні межі, оцінити їх функціонування або дисфункції, виробити можливі цілі втручання та відповідні стратегії. За системного підходу втручання і зміни спрямовані на ті ситуативні моменти, які впливають на проблему клієнта. Як правило, ці втручання мають на меті забезпечення необхідних для нього змін у сім'ї, громаді, навіть у суспільстві.