Реферат: Сівба та садіння сільськогосподарських культур
Шляхи зниження норми висіву такі: підвищення культури землеробства; оптимальне розташування насіння в ґрунті як в горизонтальній, так і у вертикальній площинах; підвищення родючості ґрунтів. У цих умовах, навіть при знижених нормах висіву насіння, спостерігається підвищення урожайності сільськогосподарських культур.
Удосконалення технології сівби потребує більш точного визначення і розрахунку норми висіву насіння в залежності від його якості для забезпечення найкращих умов розвитку рослин і зниження витрат посівного матеріалу.
Норму висіву насіння зернових культур визначають за формулою, кг/га:
де: Q– норма висіву, шт/га; А – абсолютна маса насінини, т;П – польова схожість насіння,%.
Діапазон норми висіву насіння просапних культур розраховують за формулою, шт/м:
де: Nonm – оптимальна густота рослин (для проріджувачів – мінімально допустима для прийнятого способу проріджування кількість сходів), шт/м; k„ – відносна польова схожість,%; qlt q2 – розрідження сходів, яке пов'язане з міжрядковим обробітком, з боротьбою з бур'янами та інше.
Інколи для визначення норми висіву насіння використовують номограми.
5. Форма і розміри площі живлення
Рівномірність розміщення насіння на засіяному полі характеризується площею живлення навколо кожної рослини. Під площею живлення визначають означену площу засіяного поля з відповідною їй товщиною ґрунту і обсягом повітря, які припадають на одну рослину в ґрунті. Площа живлення – величина, обернено пропорційна густотірозміщення рослин, тобто чим менше площа живлення, тим, відповідно, більша густота рослин на полі.
З агрономічної точки зору оптимальною буде така площа живлення, при якій досягається не найбільша продуктивність однієї рослини, а одержання максимального урожаю з гектара основної продукції посіяної культури високої якості при найменших матеріальних і трудових витратах.
Форма площі живлення є функцією двох величин: ширини міжряддя і відстані між рослинами в рядку. Еталоном форми площі живлення може бути правильний шестикутник, якому відповідає коефіцієнт рівномірності розподілу рослин по площі поля, рівний 1, і мінімальний у порівнянні з іншими формами живлення коефіцієнт варіації відстані від центра до межі контуру, який дорівнює 9,5%. Однак необхідно відмітити, що в більшості рекомендацій по сівбі насіння площу живлення приймають з деяким наближенням по формі, яка відповідає формі квадрата.
Таким чином, найбільш об'єктивною оцінкою розподілу насіння і сходів сівби є така, яка враховує не тільки відстань між насінням і сходами поздовж рядків, а й відстань між найближчим насінням (рослинами) в суміжних рядках. Така оцінка дає уявлення про рівномірність розподілу рослин по площі поля. Кількісна оцінка рівномірності розподілу рослин по площі посіву дає змогу обґрунтувати вимоги, яким повинні відповідати робочі органи сівалок, висівні апарати і сошники. Однак при цьому повинні пам'ятати про те, що вивчення впливу форми і розмірів площі живлення на врожай необхідно проводити з урахуванням агротехнічного фону поля (наприклад, при різних нормах внесення добрив та ін.).
Необхідно розрізняти граничну, мінімальну і оптимальну площу живлення.
Відомо, що врожай окремо висадженої рослини підвищується із збільшенням площі живлення. Однак це підвищення не безмежне. При досягненні деякої площі живлення, яку можна назвати граничною (як правило, вона набагато більша оптимальної), подальше зростання площі живлення вже не дає зростання врожаю окремо взятої рослини. З граничною площею живлення практично приходиться зустрічатися при розмноженні насіння нових сортів. При цьому для підвищення коефіцієнта розмноження збільшують площу живлення рослин, однак це має рацію тільки до моменту досягнення граничної площі живлення.
Про величину граничної площі живлення для ярової пшениці Мільтурум-553 в умовах Новосибірської області можна судити за результатами досліду, показаного на мал. 1. Урожай маси окремої рослини порівняно швидко підвищувався до досягнення площі живлення 20 х 20 см, тобто 400 см Подальше її зростання не давало приросту врожаю. Внесення добрив суттєво підвищило врожай, але не змінило характер кривих (мал. 1). На основі цього можна зробити висновок, що гранична площа живлення залежить, у першу чергу, від освітлення, потоку вуглекислоти, тобто від факторів, які визначають фотосинтез, а не від наявності живильних речовин.
У літературі обмежене публікування матеріалу, з якого можна було б судити про критерії визначення граничних площ живлення рослин. Тому можна привести тільки деякі повідомлення (факти) з цього питання.
Максимальний розвиток окремо взятих рослин вівса на зелений корм (масу) досягає при площі живлення 30х30 см, кукурудзи – 80x80 см, цукрових буряків – 60x60 см. Трирічні досліди з кукурудзою сорту Стерлінг і дворічні з силосним соняшником сорту Білозірний гігант дали для удобреного і не удобреного фонів такі дані: кукурудза досягла граничної площі живлення при 100х100 см, а гранична площа соняшника перевищує площу, яка дорівнює 120х120 см.
Таким чином, можна констатувати такий факт, що графік функції сухої маси однієї рослини від площі живлення має асимптоту, Паралельну осі абсцис, яка кількісно дорівнює максимальній середній масі однієї рослини.
Мінімальна – це така площа живлення, зменшення якої вже не дає товарного врожаю даної культури. З мінімальною площею живлення маємо зустрічатися, наприклад, при безпроривному вирощуванні цукрових буряків, а також інших просапних культур. При цьому, якщо за рахунок пунктирної сівби, а також інших заходів не вдається дати рослинам оптимальну площу живлення на всьому полі, то на всякий випадок на всіх його частинах повинна бути забезпечена площа живлення не менша мінімальної. Фактичного опублікованого матеріалу про мінімальні площі живлення мало. За даними длязернових колосових, мінімальні площі живлення виражаються числами порядку 2-4 см2 , для цукрових буряків – 100-150 см2 , для силосного соняшника сортів з порівняно крупним насінням – 250-300 см2 і т.ін.
Практично доведено, що залежність між урожаєм з одиниці площі і величиною площі живлення виражається поліномом другого ступеня, наприклад параболою. Така формакривої характерна також і для дії інших агротехнічних факторів, наприклад для норм внесення добрив, якщо їхній вплив на врожай вивчається на незмінному фоні інших умов, визначаючих урожай. Як типові на мал. 2 показані криві для озимої пшениці. Подібні графіки можуть бути побудовані і для інших культур.
З графіків, наведених на мал. 2, видно, що із збільшенням площі живлення урожай спочатку підвищується, а досягнувши максимальної величини, яка залежить від всього комплексу умов зовнішнього середовища і генетичних особливостей рослин, зменшується. Площу живлення, яка відповідає максимальному врожаю з одиниці площі посіву, називають оптимальною. Параболічний характер цієї кривої пояснює факт одержання під час дослідів однакового врожаю при двох часто дуже різних одна від одної площ живлення. Для побудови таких кривих необхідні досліди із значним достатнім набором величин площ живлення.
При вивченні площі живлення на декількох фонах (наприклад при різних нормах внесення добрив), одержують пучок кривих. При цьому розрізняють два такі випадки:
1) криві, які характеризують залежність врожаю відплощі живлення, при неоднакових (змінних) агротехнічних умовах, мають приблизно однакову форму та віддалені одна від другої на деяку відстань (мал. 2, мал. 3, мал. 4). На мал. 3 мають місце тільки зростаючі гілки (для врожаю зеленої маси кукурудзи), оскільки в умовах досліду не було перелому. Графіки кривих, які наведені на мал. 2 і мал. 4, мають як зростаючі, так і спадаючі гілки, тому що врожай, досягнувши при всіх фонах добрив визначеного оптимуму (максимуму), почав потім зменшуватися з подальшим зростанням густоти посаджених рослин;
2) на мал. 5 наведений випадок, коли криві спочатку маютьодин і той же характер зміни, але потім деякі з них, дійшовши у максимум, відтворюють спадаючу гілку, в той час як інші криві мають зростаючі гілки. Однак необхідно відмітити, що розходження кривих характерне тільки для визначеного відрізку по осі абсцис; при подальшому збільшенні густоти рослин настає перелам також і для верхньої кривої, яка має, як і нижня крива, форму спадаючої гілки. Величина зсуву максимумів графіків цих кривих, очевидно, може служити показником інтенсивності дії того чи іншого агротехнічного заходу в зв'язку з густотою висіяних рослин (площею живлення), але це питання потребує подальших досліджень.
Таким чином, максимальний врожай з одиниці площі одержують при меншій площі живлення рослин, порівняно з тією, при якій одержують найбільшу продуктивність окремо взятої рослини.
6. Глибина загортання насіння