Реферат: Склад злочину 4

-особа, що відбуває покарання у вигляді позбавлення волі;

-особа, що підлягає призову на строкову військову службу;

-працівник транспорту;

-член виборчої комісії;

-родинні відносини (батьки, діти).

4. Суб’єктивна сторона – це ознаки, які характеризують злочин з його внутрішнього боку:

а) умисел – вчинення злочину навмисно;

б) необережність – вчинення злочину необережно;

в) мотив злочину - внутрішні спонукання, які є усвідомленою дійсною чи гаданою потребою;

г) мета злочину – ідеальні зміни в оточенні суб’єкта, яких він намагається досягти вчиненням злочину;

д) емоції – почуття та переживання суб’єкта під час вчинення злочину.

4. Ознаки складу злочину

а) обов’язкові ознаки

Таким чином, в межах загального поняття складу злочину всі ознаки, що характеризують елементи складу, поділяються на дві групи: обов'язкові ознаки, і другу групу склада­ють факультативні (необов'язкові) ознаки.

З цих ознак, що наповнюють правовий зміст еле­ментів складу злочину, обов'язковими, тобтонеобхід­ними, є ознаки складу злочину, що притаманні всім злочинам без винятку. Відсутність таких ознак свід­чить про відсутність певного елементу складу злочину і, відповідно, самого складу злочину. До таких обов'я­зкових ознак складу злочину відносяться:

а) суспільні відносини, що охороняються кримінальним законом;

б) злочинна дія (бездіяльність);

в) ознаки загального суб'єкта (фізична особа, осудність, вік, з якого настає кримінальна відповідальність);

г) вина (умисел або не­обережність).

б) факультативні ознаки

Факультативними (необов'язковими) є ознаки, що притаманні не усім, а тільки окремим складам злочи­ну. До таких ознак відносяться:

а) предмет злочину;

б) злочинні наслідки, причинний зв'язок між дією (бездіяльністю) і наслідками, що настали, місце, час, спосіб, обстановка, знаряддя та засоби вчинення зло­чину;

в) ознаки спеціального суб'єкта (службове ста­новище, державно-правове становище тощо);

г) мотив, мета та емоційний стан.

У тих випадках, коли названі ознаки вказані безпо­середньо в кримінальному законі, вони стають обов'яз­ковими для даного складу злочину і підлягають вста­новленню та доказуванню. Так, склад злочину, перед­баченого ст. 148 КК, має місце тоді, коли підміна чу­жої дитини вчинювалася з корисливих або інших осо­бистих мотивів. Склад одержання хабара (ст. 368 КК) є лише за умови, що суб'єктом такого діяння виступає службова особа.

Розподіл ознак на обов'язкові та факультативні має сенс тільки на рівні загального поняття про склад зло­чину, а для конкретного складу (крадіжки чи зґвалту­вання) усі описані в законі ознаки є важливими та обов'язковими.

Окремі елементи та ознаки складу злочину отрима­ли своє законодавче визначення безпосередньо у кри­мінальному законі (зокрема, суб'єкт злочину – ст. 18 КК, осудність - ст. 19 КК; вік, з якого може наставати кримінальна відповідальність, - ст. 23 КК); а інші, та­кі, як об'єкт, об'єктивна сторона, предмет, спосіб, зна­ряддя, мотив законодавчого визначення не мають і ви­значаються кримінально-правовою наукою.

Теорією кримінального права ознаки складу злочи­ну, за логічним характером понять, що використову­ються для опису цих ознак, поділяються на позитивні й негативні.

Позитивні - виражені позитивними поняттями. Вони вказують на наявність певних якостей, властивостей злочину, що обов'язково повинні бути присутні в ньо­го (наприклад, ч. 3 ст. 133 КК передбачає відповідальність за зараження венеричною хворобою, що спричи­нило тяжкі наслідки).

Негативні - негативними поняттями, що вказують на відсутність певних якостей або властивостей (напри­клад, ч. 1 ст. 122 КК визначає умисне середньої тяж­кості тілесне ушкодження як таке, що не є небезпеч­ним для життя і не потягло за собою наслідків, перед­бачених у ст. 121 КК).

За специфікою опису в законі розрізняютьконкре­тно визначені й оціночні ознаки складу злочину.