Реферат: Словянські азбуки кирилиця і глаголиця. Історія їх розвитку

Глаголиця була створена майже в то-жі самий час, що і кирилиця. І найбільше імовірно, що в основі вже було створене розподіл слов'янської мови на звуки. Можливими причинами створення глаголиці, чи вірніше двох , а не однієї абетки було існування двох чи декількох докирилловских слов'янських абеток. Принаймні про існування докирилловских письмен говориться в VIII главі "Паннонского житія" Кирила. До створення кирилівської абетки слов'яни використовували для листа "риси і рези". Крім того Кирило, ще до створення абетки, знаходили слов'янські (росіяни) книги і людину, "глаголющего тою беседою", що і навчив його читати книги. Найбільше імовірно, що ці книги були написані на основі грецької абетки в застосуванні до слов'янської мови і можливо доповненої новими буквами необхідними для передачі слов'янської мови і відсутніми в грецькій абетці. Костянтин (Кирило) же переробив цей матеріал, створив абетку (кирилицю ) перевів ряд книг і активно сприяв освіті.

Іншою можливою причиною створення іншої абетки - глаголиці було переслідування немецко- католицькими ченцями слов'янських книг, тому що вони були написані абеткою схожої на грецьку тобто візантійський лист. Боротьба між західною і східною церквою часто принима жорстокі форми.

Щоб захистити слов'янські книги і могла бути створена глаголиця - абетка сильно відрізняється від кирилівської і не схожа на грецьку. Букви глаголиці виглядають більш штучними і не дуже зручні для написання. Це створює враження, що ця абетка створювалася протягом короткого проміжку часу і не пройшла обробку часом. Кирилиця ж навпаки була створена цілком на основі грецького листа, що вже пройшло через століття і прийняло зручний для написання вид. Можна згадати також, що і грецький алфавіт у свою чергу був створений з фінікійського листа. Більша зручність кирилиці і дозволило їй згодом витиснути глаголицю.

Сучасний звуковий склад мови можна виразити глаголическим алфавітів у такий спосіб:

-А -Б -В -Г -Д -Е -ЙО -Ж -З

-І -Й -К -Л -М -Н -О -П -Р

-С -Т -У -Ф -Х -Ц -Ч -Ш -Щ

-Ъ -И -Ь -Э -Ю -Я

Буква ять у кирилиці згодом стала позначати звук Е, а в глаголиці через відсутність йотованого а (Я) згодом стала позначати звук "Я" як найбільш близький по звучанню. Букви позначали в основному звуки "И" "Й" але оскільки зустрічається набагато частіше, те вона і стала "И". Юс великий йотовані в глаголиці по звучанню ближче усіх до букви "Е".

Характерно, що частина букв глаголиці схожі на перевернені чи видозмінені букви кирилиці (Е,Р,Ш,Щ), що говорить скоріше про створення глаголиці з кирилици але не навпаки. Оскільки для основи кирилиці була узята все-жі грецька абетка. Про що говорить і велика схожість кирилиці з грецьким статутним шрифтом і послідовність числових значень букв співпадаюча з грецької.

Способи написання деяких складних букв:

-Ё,

-И,

-У.

Форма літер Звук Назва літер Варианты написания А аз Б букі В веді Г глаголь Д добро Е,Э є Ж живете З-ДЗ-З зело ДЗ-З земля І і І іже Г дервь К како Л люди М мислете Н наш О он П покій Р рцы С слово

Форма літер Звук Назва літер Варіанти написания Т твердо У ук Ф ферт Х ха О омега Ш ша Ц ци Ч черв Щ шта Ое кратк. глух. ер И еры Еи кратк. глух. ерь Я,Е ять Ю ю Эн юс малий Он юс великий Ен юс малий йотирований Ён юс большой йотированный Ф фита И ижица

Значно складніша справа з походженням східнослов'янської писемності. Тривалий час її виникнення пов'язувалося з церковною реформою князя Володимира в 988 р. Але писемність на Русі з'явилася значно раніше, чому є переконливі докази, її поява була пов'язана з культурним розвитком східних слов'ян та утворенням в середині IX ст. могутньої держави Київська Русь зі столицею — Києвом, під владою якого об'єдналися навколишні племена: поляни, древляни, сіверяни та ін.

Звичайно, багато незручностей для дослідників старої української мови створило саме запровадження церковнослов'янської мови як літературної. Це не була природна мова, якою розмовляв народ. Проте становище не таке вже безнадійне, як це здається на перший погляд. Орфографія, а часом і лексика стародавніх книжок може ще подарувати сумлінним дослідникам стільки цікавих відхилень від норм церковнослов’янської мови! І саме такі помилки літописців, витягнутими на поверхню з українського мовного моря, з того середовища, в якому жив, до якого належав автор цих помилок.

Історія кожної мови вивчається в нерозривному зв’язку з історією народу, який є носієм цієї мови, її творцем. Отже, і періодизація української літературної мови тісно пов’язана з Істрією українського народу.

Українська мова становить величезну культурну цінність, що створювалася протягом ряду століть багатьма поколіннями українського народу в особі кращих його представників – передових письменників, вчених і культурних діячів.

Українська мова – національне надбання українського суспільства, вона повинна охоронятися та підтримуватися державою. Мовна політика як одна із складових частин державної має бути спрямована на забезпечення оптимального функціонування української мови в усіх сферах життя українського суспільства, їх подальшого розвитку та взаємодії. Українська мова, виконуючи інтеграційну функцію, є важливим чинником зміцнення державності, забезпечення культурного та економічного розвитку нашої країни.

Список літератури:

1. Грушевський М.С. Очерк истории украинского народа. – Киев, 1990. – 397 с.

2. Жовтобрюх М.А., Волох О.Т., Cамійленко С.П., Слинько І.І. Історична граматика української мови. – Київ, 1980. – 318 с.

3. Плющ П.П. Історія української літературної мови. – Київ, 1971. – 423 с.

4. Полонська-Василенко Н. Історія України. Т. 1. – Київ, 1993. – 640 с.

5. Русанивский В.М. Походження і розвиток східнослов’янських мов. - Київ, 1980. – 61 с.