Реферат: Солнечная энергетика 3
2. Починаючи з 1 січня 2011 року, доля матеріалів і комплектуючих виробів українського виробництва в сонячних модулях, які використовуються при будівництві сонячних електростанцій, повинна складати не менше 30 відсотків.
Виходячи з реалій вітчизняного ринку, а також зважаючи на специфіку чинного законодавства, однією з найбільш раціональних шляхів побудови ефективного бізнесу у сфері сонячної енергетики є створення вертикально-інтегрованої компанії, що спеціалізується на виробництві комплектуючих (фотоелектричні перетворювачі, сонячні батареї), а також будівництві і введенні в експлуатацію сонячних електростанцій. По заявах у відкритих джерелах найбільш близькі до реалізації цієї моделі такі компанії як ActivSolar, SOLARUA і Квазар, а також декілька новачків, плануючих зайняти сегмент ринку, пов'язаний з впровадженням тонкоплівкових технологій. Інші гравці вітчизняного ринку сонячної енергетики фокусуються на вужчих сегментах ринку, наприклад, лише на виробництві кремнію «сонячної» якості в злитках і пластинах. Виробництво комплектуючих в Україні вимагає чіткого розуміння цільових ринків збуту. Поточна ситуація відносно сприятлива для виходу на зарубіжні ринки, але передбачає як серйозну підготовку в плані технічної досконалості пропонованої продукції, так і здатність ефективно конкурувати з дешевшими аналогами, виробленими в інших регіонах. З іншого боку, вимога закону про 30% матеріалів і комплектуючих виробів українського виробництва в сонячних модулях, що використовуються при будівництві сонячних електростанцій, сприяє формуванню в майбутньому внутрішнього попиту на таку продукцію.
Не дивлячись на значні ресурси сонячної енергії, особливо в південних областях країни, ринок виробництва електроенергії за допомогою сонячних електростанцій в Україні все ще знаходиться на початковому етапі розвитку. Встановлена потужність сонячних станцій на даний момент складає всього біля 1 МВт. Ще декілька МВт планується ввести в експлуатацію найближчими місяцями, хоча несприятливі погодні умови в Криму взимку і деякі інші чинники можуть зрушити запуск нових потужностей до весни 2011 року. Всього ж, згідно аналітичному прогнозу компанії GlobalData, встановлена потужність СЕС в Україні складе до 2015 р. близько 157 МВт, з щорічним зростанням ринку близько 90%.
Проекти будівництва сонячних електростанцій вимагають рішення досить різнорідних завдань. Ось деякі з них: пошук і підбір земельних ділянок для установки сонячних електростанцій з подальшим аналізом ефективності проекту з врахуванням специфічних територіальних чинників; системне проектування і інжиніринг; підбір і закупівля устаткування забезпечення здобуття дозволів і узгоджень для підключення за «зеленим» тарифом; монтаж устаткування і випробування системи; експлуатація, моніторинг і технічне обслуговування. Вирішення цих завдань вимагає не лише уміння працювати на ринку України, але і знання досить специфічних технічних нюансів проектування і будівництва сонячних електростанцій. Звичайно ж, з часом такий досвід буде накопичений, а доки події можуть розвиватися по декількох сценаріях:
1. Кооперація з крупним зарубіжним гравцем, який має багатолітній практичний досвід і великий список реалізованих проектів. По такій дорозі пішла компанія SOLARUA, що підписала недавно угоду про співпрацю з інжиніринговою компанією із США.
2. Передача генерального підряду на будівництво сонячної електростанції іноземному девелоперу з відповідним досвідом і кваліфікацією. Цим шляхом пішла австрійська ActivSolar, що будує в даний час в Криму першу чергу своєї сонячної електростанції.
3. Адаптація досвіду і знань, отриманих в ході реалізації проектів будівництва малих і середніх проектів, на крупніші об'єкти альтернативної електроенергетики. Такий шлях найбільш близька компанії Квазару, яка має досвід реалізації проектів в різних точках світу.
Звичайно ж, на практиці перераховані вище сценарії можуть поєднуватися з врахуванням реалій виконуваних проектів і накопиченого досвіду девелопера. Але в будь-якому разі, на початковому етапі розвитку промислової сонячної енергетики в Україні саме співпраця з провідними світовими розробниками рішень сонячної енергетики гарантує цільовий рівень капітальних вкладень і генерації електроенергії і забезпечить побудову ефективного бізнесу.
2.3. Шляхи розвитку сонячної енергетики в Україні
В даний час фотоелектрична енергетика - найбільш гнучкий спосіб виробництва енергії. Його застосування варіюється від мікросистем, розсереджених по великим територіям, до великомасштабних електростанцій. Цю технологію можна використовувати в будь-яких регіонах світу - безвідносно до географії та кліматичних умов. Тим не менш, це водночас і найбільш високо-витратна з технологій.
З цієї причини виробництво енергії на базі фотоелектричних процесів в більшій чи меншій мірі збиткові. Довгий час основу фінансування сектора становили прямі субсидії або кредити з низькими процентними ставками. Галузь не мала можливості розробляти довгострокові інвестиційні програми і маркетингові стратегії. Пізніше був запущений механізм пільгового оподаткування підприємств, які випускали і встановлювали сонячні батареї. Однак ця система була скасована, коли розвиток сонячної енергетики досягло рівня, на якому ця сфера діяльності виявилася інвестиційно досить привабливою і без надання податкових пільг. І все ж даний сектор енергетики поки що залишається високо-витратним і не здатний обходитися без зовнішньої підтримки. З точки зору виробників галузі, однією з форм такої підтримки може бути надання фіксованих субсидій, призначених для покриття витрат на встановлення сонячних батарей при будівництві нових будівель.
Основними завданнями широкого впровадження фотоелектричних джерел живлення є: розробка науково-технічних рішень щодо підвищення ККД фотоелементів та застосування високоефективних фотоелементів з використанням концентраторів сонячного випромінювання.
Технічна підготовленість вітчизняних підприємств на Україні дозволяє освоїти виробництво фотоелектричних джерел живлення на сумарну встановлену потужність до 100 МВт.
Потужність фотоелектричних перетворювачів сонячної енергії, впроваджуваних в Криму до 2010 р., може скласти до 3,0 МВт, що може забезпечити економію палива до 1,7 тис т у. п. в автономних системах енергозабезпечення.
Сонячна енергія в Криму може використовуватися не тільки для виробництва електроенергії, але й тепла. Це реально при поширенні в республіці сонячних батарей (колекторів), які легко споруджуються та високорентабельні. Розробкою і виготовленням сонячних колекторів нової конструкції на території АР Крим займаються ДНВП "Геліотерн", "Крименерго" (сел. Утес) і трест "Южстальмонтаж" (м. Сімферополь). Гаряче водопостачання від сонця (колекторів) збереже дефіцитне органічне паливо і не буде забруднювати повітряний басейн. У дійсний же період 80% теплової енергії виробляють більше трьох тисяч котелень, які не тільки спалюють величезну кількість органічного палива, а істотно підвищують концентрацію газопилових забруднень повітряного середовища.
Для успішного впровадження екологічно чистих систем сонячного теплопостачання, підвищення надійності їх функціонування необхідно:
1) розробити і впровадити у виробництво на підприємствах Криму різні види енергетично ефективних сонячних колекторів з покращеними теплотехнічними характеристиками, що відповідають сучасному зарубіжному рівню, зокрема: з селективним покриттям, вакуумні, пластмасові для побутових потреб, повітряні для потреб сільського господарства;
2) довести випуск сонячних колекторів до кінця 2010 р. до 3-5 тис. штук на рік, що еквівалентно заміщенню річного використання палива - 0,35 - 0,65 тис. у.о. т.;
3) збільшити в 2-3 рази випуск високоефективних теплообмінників для сонячних установок;
Реалізація цих пропозицій дозволяє створити в Криму власну промислову індустрію з випуску основного спеціалізованого обладнання для комплектації і будівництва установок по використанню сонячної енергії.
Найбільш перспективними напрямками сонячного теплопостачання на найближчу перспективу (до 2012) є:
- сонячне гаряче водопостачання індивідуальних та комунальних споживачів сезонних об'єктів (дитячі, туристичні, спортивні табори, об'єкти санаторно-курортної сфери, житлових і громадських будівель);
- пасивне сонячне опалення малоповерхових житлових будинків і промислових споруд, головним чином, у сільській місцевості та Південному березі Криму;
- використання сонячної енергії у різних сільськогосподарських виробництвах (рослинництво в закритих ґрунтах, сушіння зерна, тютюну та інших сільгосппродуктів та матеріалів);
- застосування ни?