Реферат: Соціальна захищеність дітей в Україні

1. Гуманізація і глобалізація в підходах до проблеми захисту прав: рух від індивіда в конкретній соціальній ситуації до бачення людини в широкому соціальному розумінні — у її зв'язку з природою, суспільством, космосом. Тобто у світлі пріоритетів загальнолюдських цінностей відбувається рух до розв'язання проблем глобального, планетарного характеру. Проілюструємо проблему захисту прав на прикладі конфлікту двох сусідів. Наприклад, один із сусідів білий європеєць, християнин і фахівець високої кваліфікації, а інший — африканець, мусульманин і низькооплачуваний працівник. У процесі спілкування в них можуть виникати проблеми і навіть конфлікти, у розв'язанні яких можливе обмеження прав учасників. Дані проблеми повинні вирішуватися не тільки через внесення коректив у конкретну ситуацію, а й шляхом розв'язання глобальних проблем етнічної, конфесійної взаємодії у світі.

2. Одним з основних принципів є принцип самодопомоги. Його суть полягає в тому, що як ніхто не може жити чи вмерти за іншу людину, так ніхто не може й допомогти іншому, якщо ця допомога не буде прийнята.

Одним з популярних світових рухів у даний час стали групи самодопомоги. Організація самодопомоги охопила різні соціальні сфери й верстви суспільства. У цьому ключі особливе місце посідають соціально-психологічні й соціально-педагогічні аспекти:

- те, як людина ставиться до себе й до людей, як сприймає своє місце у сипі,

- чи усвідомлює свої позиції; чи відповідає за те, що з нею відбувається. Іншим аспектом є організаційна діяльність, що охоплює планування самодопомоги, постановку й досягнення мети, аналіз і корекцію.

1.2 Напрями соціально-педагогічного захисту дитинства і юнацтва

Говорячи про соціально-педагогічний захист дитинства і юнацтва, виділяють такі напрями:

1. Загальноосвітній напрям, перед яким стоїть завдання створити умови для інтелектуального, духовного й фізичного розвитку особистості. Цей напрям може реалізуватися в основній, позашкільній і професійній освіті; здійснюватися через розгортання мережі дитячих, підліткових, молодіжних об'єднань, курсів, секцій, клубів, через створення спеціальних служб, експедицій (екологічних, археологічних і етнографічних). Велику роль у формуванні еліти нації відіграють програми підтримки обдарованих дітей: конкурс «Нові імена», конкурси молодих учених; збірники молодих учених, журнали, газети для дітей і молоді.

Важливою є можливість підвищення кваліфікації і перепідготовки кадрів. Вона реалізується через існуючі програми стажувань, курсів, наукових відряджень.

Істотним доповненням до основної освіти є система освіти позашкільної, регламентована Законом України «Про позашкільну освіту».

2. Виховно-профілактичний напрям ґрунтується на виявленні несприятливих психолого-педагогічних і соціальних факторів, що можуть детермінувати відхилення в фізіологічному, психічному, духовному й соціальному розвитку. Метою діяльності в цьому напрямі є профілактика фізичного й соціального нездоров'я. Об'єктами особливої уваги в цьому відношенні стають полікультурне (поліконфесійне) співтовариство; низькозабезпечений, неінтелектуальний асоціальний прошарок суспільства, місця компактного проживання етнічних меншин; середовище в місцях ув'язнення, виправно-трудових установах.

З кожним із зазначених об'єктів пов'язана певна система діяльності, зумовлена соціальними факторами, особливостями середовища і груп, що в них перебувають. Так, місця компактного проживання кримських татар, які повернулися останнім часом з місць депортації, характеризуються наявністю недобудованого житла, відсутністю комунікацій, інфраструктури; недостатнім медичним і побутовим обслуговуванням (а найчастіше воно відсутнє взагалі); відсутністю дитячих дошкільних і шкільних закладів. Наслідком такого становища є висока кількість захворювань (наприклад, туберкульоз); слабке здоров'я дітей і молоді; невисокий інтелектуальний і культурний рівень, недостатня соціальна розвиненість. На цьому ґрунті надалі поглиблюються різноманітні соціальні й соціально-педагогічні проблеми: від низької успішності в школі до високого рівня злочинності в суспільстві й інших негативних явищ.

На ситуацію можна впливати різними способами, у тому числі й у означеному виховному профілактичному напрямі. Розв'язанню проблем такого спрямування сприятимуть:

- організація національної школи в місцях компактного проживання етносу (вона може виконувати функції клубу);

- організація дитячого садочка (можливо, домашнього);

- виїзд медичних бригад;

- мобільні консультаційні пункти за участю різних фахівців;

- групи само і взаємодопомоги;

- залучення молоді до занять спортом, творчістю, волонтерський рух.

3. Психолого-педагогічно-охоронний напрям існує на противагу каральним засобам. Він передбачає захист неповнолітніх з відхиленнями в поведінці; дітей, підлітків, молоді, які зазнали насильства, так званих жертв насильства (домашнього, сексуального й іншого); молоді, що повернулася з місць позбавлення волі.

Цей напрям реалізується так:

- створення консультаційних пунктів (юридичні, психологічні консультації), де роз'ясняють права, пільги, проводять профорієнтацію;

- проведення бесід, лекцій, лекторіїв (формують відповідальне ставлення, наприклад, до батьківських обов'язків, до власного здоров'я і т. д.);

- координація зусиль різних відомств для надання соціальної допомоги дітям-сиротам, дітям-інвалідам, молодим інвалідам; родинам: молодим, інвалідів, багатодітним, неповним родинам; жертвам катастроф (екологічних); біженцям, депортованим;

- створення мережі соціальних служб для молоді й населення (наприклад, центрів соціальної служби для молоді, спеціальних служб, волонтерського руху).

Особливу увагу в світі зараз привертає та частина молоді, що перебуває у в'язницях, слідчих ізоляторах, виправно-трудових установах. Ряд дослідників і практиків у галузі соціальної роботи розцінюють тюремне ув'язнення людини як шкоду не тільки для неї, а й потенційно всьому суспільству. Адже людина, потрапивши до в'язниці, втрачає зв'язки з навколишнім світом, роботу, спеціальність, родину, дім. Перебуваючи в кримінальному середовищі, особистість криміналізується. Повертаючись на волю, вона несе весь цей негатив у середовище свого існування, найчастіше робить нещасливими своїх близьких і тих, хто поруч. Найуразливішою групою серед ув'язнених є молодь. Серед неповнолітніх ув'язнених високий рівень самогубств і каліцтв.

Значну роль у реабілітації ув'язнених відіграють неурядові громадські організації і соціальні служби. Це відбиває закономірну загальносвітову тенденцію. Наприклад, у Європейських тюремних правилах підкреслюється, що «адміністрація повинна здійснювати свою діяльність у тісному співробітництві із соціальними службами і соціальними організаціями, покликаними допомогти звільненим ув'язненим відновити своє місце в суспільстві» (Правило 89).

Засобом ресоціалізації засуджених може виступати і Церква. І якщо для світового досвіду соціальної роботи це не є новим, то для країн пострадянського простору даний напрям нині починає активно освоюватися.

Для ефективного соціально-педагогічного захисту прав дітей і молоді треба враховувати: регіон; актуальні й найбільш типові проблеми (домашнє насильство, торгівля жінками, реалізація права на освіту, подолання бідності); існуючі категорії дітей і населення, які потребують захисту.