Реферат: Соціально-економічне становище Галичини в складі Австро-Угорщини

В епоху імперіалізму залежність Галичини від австо-угорського капіталу ще більше посилилась. У той же час з метою забезпечення максимального капіталістичного прибутку шляхом експлуатації, розорення і зубожіння більшості населення до найцінніших народних багатств почав простягати руки англо-американський капітал.

Поряд з австрійськими, англо-американськими, польськими монополістичними об’єднаннями виникали також різного роду товариства і об’єднання української буржуазії. Так, наприкінці ХІХ і на початку ХХ століття, виникли товариство взаємного кредиту “Дністер” з оборотним капіталом близько 2 млн. крон, “Народна торгівля” (1883), оборотний капітал якої становив 2,5 млн. крон, “Крайовий молочний союз” в Стрию (1907) з оборотним капіталом в 1,5 млн. крон, “Сільський господар” (1911) і т.д. У Галичині з’явилися й українські капіталісти-мільйонери, як М. Крисько, К.Левицький, М. Сисак, П. Терлецький та ін.

Капітали іноземної буржуазії об’єднувалися з капіталами українських капіталістів.

Австрійський уряд і польські поміщики проводили у Східній Галичині яскраво виражену колоніальну політику. Панівна в Галичині велика поміщицька знать, виходячи зі своїх соціальних інтересів, не бажала розвитку промисловості краю. Так, наприклад, великому польському магнату графові А.Потоцькому, що був намісником Галичини, поставили запитання, чому він не організує на своїх землях, багатих покладами кам’яного вугілля, добування його, він відверто пояснив: “Не хочу збільшувати пролетаріату в Галичині” [1, c.10]. Побоюючись зростання революційного пролетаріату, А. Потоцький вважав за краще одержувати прибутки із своїх обширних земель шляхом експлуатації праці селян.

Домінуюче становище в промисловості Східної Галичини займали на початку ХХ століття кустарні промисли. Промисловий перепис 1902 року дає такі дані про стан промисловості Східної Галичини [3]: