Реферат: Соціально економічні проблеми зайнятості в Україні
Розподіл безробітних за причинами безробіття
Структура незайнятих громадян за причинами незайнятості була схожою впродовж 1998 – 2000 рр. (див. графік 8). Найпоширенішою причиною безробіття було звільнення за власним бажанням: в 2000 р. звільнені за власним бажанням становили 31% усіх безробітних, вивільнені працівники – 15%, випускники закладів освіти – 6%. 25 % усіх незайнятих становили безробітні, що перебували на обліку більше одного року (починаючи з 1998 р. ДСЗ не надає інформацію щодо причин незайнятості цієї категорії безробітних).
Ця структура значно відрізняється від ситуації в сусідніх країнах. Ця різниця пояснюється, в першу чергу, в Україні виникають труднощі при вивільнені працівників, в результаті чого працівників примушують звільнятися за власним бажанням за допомогою вимушених відпусток, заборгованостей із заробітної платні та ін.
Тривалість безробіття
Небезпечним сигналом є збільшення із року в рік довготривалого безробіття (графік 9). В 1996 році особи, що мають статус безробітного більше ніж 1 рік, становили 14% усіх безробітних, що перебувало на обліку у службі зайнятості протягом року, а в 2000 р. – 39%. Ця негативна тенденція добре проілюстрована на правій панелі графіка 9: частка безробітних, що мали статус безробітного більше 3 років, від 2 до 3 років, від 1.5 до 2 років та від 1 до 1.5 років, протягом 1996-2000 рр. різко зростала, а частка найменш довготривалого безробіття (до 1 місяця, від 1 до 2 місяців та від 2 до 3 місяців), навпаки, різко скорочувалась. Так, в 2000 р. особи, що мали статус безробітного від одного до півтора року, були найбільшою групою безробітних (18.3%), а ті, що мали статус безробітного до 1 місяця, 1-2 місяці та 2-3 місяці – 5.5%, 6.3%, 6.2% відповідно.
Регіональні особливості безробіття
Як наслідок успадкованої від Радянського Союзу пристрасті до великої концентрації виробництва на окремих державних підприємствах, між регіонами в Україні існують суттєві відмінності в рівнях безробіття. Є багато локальних центрів зайнятості, із зареєстрованим безробіттям у декілька разів вищим ніж в середньому по Україні. Так, різниця між максимальним та мінімальним рівнем безробіття в 2000р. в Україні сягнула 19.4 відс.пункти, що є дуже високим показником за мірками перехідних економік ( 6.3 п.п. в Чехії в 1997р., 12.8 - в Словенії, 18.6 – в Польщі в 1998р.).
Здебільшого низький рівень безробіття тяжіє до великих міст таких як Київ, Одеса або Харків, східних та південних регіонів з відносно диверсифікованою економікою та добрими можливостями для підприємництва та економічного розвитку. На відміну від них, сільські та моноструктурні регіони з нерозвинутою інфраструктурою та малим потенціалом для швидкої реструктуризації, що зосереджені, в основному, в західній та північній частині країни, найбільше потерпають від безробіття.
Проблема значної невідповідності у рівнях розвитку регіонів України посилюється дуже низькою мобільністю, обумовленою обмеженнями по реєстрації (насправді це та ж радянська система прописки під новою назвою), великими цінами на житло, погано розвинутою системою транспорту, що постійно дорожчає. Виявити розміри такої невідповідності можна за допомогою індексу (див. графік 10).
Індекс невідповідності показує в якій мірі для зниження безробіття вимагається перерозподіл трудових ресурсів між областями. Індекс НВ просто вимірює асиметричність впливу безробіття у розрізі областей (графік 10). Оскільки рівень безробіття сам по собі дає інформацію тільки про пропозицію робочої сили, він несе мало інформації про несумісність між попитом та пропозицією робочої сили. Індекс НВ’ бере до уваги як попит (вакансії) так і пропозицію (безробітні) робочої сили.
Як видно із графіка 10, індекс НВ’ вказує на значно більшу регіональну невідповідність, ніж індекс НВ. Говорячи буквально, в 2002 році 19.8 % безробіття можна було б позбутися, якщо б вдосконалити мобільність робочої сили. Значне падіння цього індексу, що спостерігається в останні роки, вказує на зменшення регіональних відмінностей у розвитку ринку праці в Україні.
Структура вакансій
У таблиці 3 наведено структуру вакансій, інформація про які подавалася підприємствами, установами та організаціями до центрів зайнятості України, наприкінці 1994 та 1997-2000рр. Можна сказати, що протягом останніх років є деякі позитивні зрушення в зареєстрованому попиті на працю. В результаті запровадження нових форм співробітництва центрів зайнятості з роботодавцями та вдосконаленням системи управління інформацією про вакансії, їх кількість, протягом останніх років, зростає випереджаючими темпами: навантаження на одне вільне робоче місце скоротилося з 30 осіб у 1998 р. до 17 осіб у 2000 р.
Хоча питома вага приватних підприємств, які подають інформацію про вільні робочі місця до центрів зайнятості, трохи зростає, це відбувається дуже повільно порівняно із розвитком приватного сектору. Цей факт можна пояснити тим, що приватні підприємства віддають перевагу пошуку найкваліфікованіших кадрів через приватні агентства або безпосередньому відбору кадрів без будь-якої сторонньої допомоги.
Таблиця 3. Структура вакансій на підприємствах за їх формою власності та галузями економіки, та за
кваліфікацією (у % до загальної кількості вакансій)
| 1994 | 1997 | 1998 | 1999 | 2000 | |
| За формами власності | |||||
| державна | 80.3 | 59.9 | 49.6 | 46.8 | 49.6 |
| колективна | 16.3 | 35.6 | 46.6 | 49.2 | 45.1 |
| приватна | 2.2 | 4.3 | 3.5 | 3.7 | 5.0 |
| інші | 1.2 | 0.2 | 0.3 | 0.3 | 0.3 |
| За галузями економіки | |||||
| промисловість | 36.4 | 44.9 | 38.4 | 39.4 | 41.7 |
| сільське господарство | 8.4 | 10.3 | 11.0 | 7.4 | 5.3 |
| транспорт і зв’язок | 6.9 | 6.8 | 6.3 | 6.4 | 5.5 |
| будівництво | 15.6 | 9.6 | 10.8 | 11.5 | 10.6 |
| торгівля і гром. харчування | 3.2 | 5.0 | 5.0 | 4.9 | 5.3 |
| житлово-комун. господарство | 7.0 | 5.0 | 6.6 | 9.1 | 9.6 |
| охорона здоров’я | 5.9 | 4.0 | 5.4 | 4.6 | 4.8 |
| інші | 16.6 | 14.4 | 16.5 | 16.7 | 17.2 |
| За кваліфікацією | |||||
| робітники | 74.1 | 73.5 | 67.2 | 68.2 | 69.7 |
| службовці | 16.9 | 21.7 | 27.2 | 25.2 | 24.2 |
| без спеціальної підготовки | 9.0 | 4.8 | 5.6 | 6.6 | 6.1 |
| Навантаження на одне вільне робоче місце | 1 | 20 | 30 | 24 | 17 |
3. Політика сприяння зайнятості в Україні
Питання фінансування заходів політики зайнятості
Відповідно до законів України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” та “Про зайнятість населення” фінансування заходів сприяння зайнятості та соціального захисту незайнятого населення в Україні з 2001 р. здійснюється в основному за рахунок коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, який є правонаступником Державного фонду зайнятості. Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття є цільовим централізованим страховим фондом та, на відміну від свого попередника, не є складовою частиною Державного бюджету України. Основними джерелами формування коштів фонду є страхові внески роботодавців та працівників (1.5% та 0.5% від фонду заробітної платні відповідно), а також асигнування державного бюджету, суми фінансових санкцій та адміністративних штрафів, інші надходження відповідно до законодавства України.
У таблиці 4 показана динаміка надходжень та витрат Державного фонду сприяння зайнятості України у відсотках до ВВП, що дає змогу оцінити відносні розміри витрат на активні та пасивні заходи у контексті всієї економіки та порівняти їх з аналогічними показниками в інших країнах.
Таблиця 4. Загальні надходження та витрати з фонду зайнятості у % до ВВП, 1994-2001 рр.
| 1994 | 1995 | 1996 | 1997 | 1998 | 1999 | 2000 | 2001 | |
| Загальні надходження до фонду зайнятості | 0.52 | 0.31 | 0.34 | 0.23 | 0.45 | 0.43 | 0.41 | 0.61 |
| Загальні витрати з фонду зайнятості | 0.22 | 0.19 | 0.14 | 0.21 | 0.32 | 0.41 | 0.36 | 0.47 |
| З них | ||||||||
| Виплата допомоги по безробіттю | 0.01 | 0.02 | 0.05 | 0.14 | 0.20 | 0.26 | 0.24 | 0.28 |
| Заходи активної політики зайнятості | 0.09 | 0.06 | 0.03 | 0.02 | 0.03 | 0.04 | 0.04 | 0.04 |
| Утримання державної служби зайнятості | 0.05 | 0.06 | 0.04 | 0.05 | 0.05 | 0.05 | 0.05 | 0.06 |
|
Довідково: Офіційний рівень безробіття | 0.29 | 0.46 | 1.27 | 2.33 | 3.69 | 4.30 | 4.22 | 3.68 |
Останні роки характеризуються більш повним використанням коштів фонду зайнятості та, як наслідок, більш стабільним фінансуванням заходів програм зайнятості всіх рівнів, що дало можливість збільшити обсяги охоплення незайнятого населення заходами активної політики та своєчасно виплачувати допомогу по безробіттю.
Таблиця 5. Витрати на заходи політики зайнятості в країнах ОЕСР та Східноєвропейських країнах (Чеській Республіці, Угорщині, Польщі) у 1997 та 2000 рр., у % до ВВП
| Заходи | Країни ОЕСР* | Країни Східної Європи | Україна | |||
| 1997 | 2000 | 1997 | 2000 | 1998 | 2000 | |
| Профорієнтаційні та інші послуги центрів зайнятості та адміністративні витрати | 0.01-0.32 | 0.04-0.26 | 0.08-0.13 | 0.08-0.11 | 0.08 | 0.06 |
| Профнавчання | 0.02-0.93 | 0.02-0.84 | 0.01-0.08 | 0.01-0.07 | 0.03 | 0.03 |
| Заходи для молоді | 0.02-0.27 | 0.01-0.41 | 0.02-0.09 | 0.02-0.07 | - | - |
| Субсидії роботодавцям у приватному секторі** | 0.01-0.30 | 0.01-0.28 | 0.08-0.98 | 0.04-0.58 | - | - |
| Підтримка самозайнятості | 0.01-0.08 | 0.01-0.05 | – | 0.01 | - | 0.002 |
| Громадські роботи | 0.01-0.48 | 0.01-0.50 | 0.01-0.15 | 0.02-0.15 | - | 0.008 |
| Заходи для інвалідів | 0.01-0.59 | 0.01-0.57 | 0.18 (Польща) | 0.01 | - | - |
| Допомога по безробіттю | 0.02-3.03 | 0.09-2.08 | 0.20-1.10 | 0.30-0.81 | 0.21 | 0.23 |
| Вихід на дострокову пенсію через обставини на ринку праці | 0.01-1.71 | 0.01-1.63 | 0.17 (Угорщина) | 0.04 (Угорщина) | - | 0.02 |
| Всього | 0.08-5.49 | 0.38-4.51 | 0.32-1.07 | 0.52-0.87 | 0.32 | 0.36 |
*Субсидії роботодавцям в Україні передбачені законодавством, починаючи з 2001 р.
Якщо порівнювати загальні витрати на заходи політики зайнятості та на активні заходи зокрема в Україні, країнах Організації економічної співпраці та розвитку (ОЕСР) та країнах з перехідною економікою (див. таблицю 5), варто зазначити, що в нашій країні вони ще досі на низькому рівні.
В Україні можна спостерігати залежність між витратами на пасивні чи активні заходи та рівнем безробіття: зростання відкритого безробіття до 1999р. супроводжувалось стрімким зростанням витрат на виплату допомоги по безробіттю, але незначним зростанням витрат на заходи активної політики (див. таблиці 4 та 7). Така динаміка є підтвердженням того, що зростання кількості зареєстрованих безробітних осіб вимагає негайно більше матеріальних ресурсів для їх захисту від негативних наслідків безробіття, і таким чином, витрати на виплату допомоги по безробіттю витісняють витрати на активні заходи.
Таблиця 7. Використання коштів державного фонду сприяння зайнятості у 1998-2000 рр.
| Статті витрат | 1998 | 1999 | 2000 | |||
| млн. грн. | питома вага. % | млн. грн. | питома вага. % | млн. грн. | питома вага. % | |
| Допомога по безробіттю | 210 | 63.3 | 335.5 | 64.5 | 412.4 | 65.1 |
| Дострокова пенсія | - | - | 27.8 | 5.3 | 40.3 | 6.4 |
| Профнавчання | 28.9 | 8.7 | 44.3 | 8.5 | 48.6 | 7.7 |
| Громадські роботи | 3.2 | 1 | 6.5 | 1.2 | 15.8 | 2.5 |
| Безпроцентні позики для зайняття підприємницькою діяльністю | - | - | 0.1 | - | 3.6 | 0.6 |
| Забезпечення підрозділів ДСЗ службовими приміщеннями | 15.6 | 4.7 | 17.0 | 3.3 | 19.4 | 3.1 |
| Науково-дослідна, інформаційна робота та інші витрати, пов’язані з реалізацією заходів по сприянню зайнятості | 2.7 | 0.8 | 2.9 | 0.6 | 4.1 | 0.6 |
| Створення та утримання автоматизованої інформаційно-довідкової системи | 13.0 | 3.9 | 15.9 | 3.1 | 8.2 | 1.3 |
| Утримання ДСЗ | 54.8 | 16.52 | 59.5 | 11.43 | 81.1 | 12.8 |
| Видатки. всього (касові) | 331.7 | 100 | 520.5 | 100 | 633.6 | 100 |
Відмінність між Україною та іншими країнами з перехідною економікою -- країнами ОЕСР та країнами колишнього Радянського Союзу -- в контексті заходів політики зайнятості полягає в тому, що в цих країнах поряд з громадськими роботами та профнавчанням активно використовуються інші заходи, а саме сприяння самозайнятості та зайнятості на основі субсидій, а в Україні їх почали активно впроваджувати лише з 2001р. Як показують дослідження вчених, успіх цих заходів залежить як від загальної економічної ситуації та бізнесового клімату в країні, так і від доступності навчання основам бізнесу та менеджменту, рівня фінансової підтримки та надання бізнес-консультацій, доступу до дешевих приміщень, вхідних матеріалів та устаткування, технологічної підтримки, допомоги у встановленні ділових контактів та у пошуку ринків збуту.
Таким чином, аналіз витрат на заходи сприяння зайнятості та соціального захисту незайнятого населення в Україні та порівняння з іншими країнами показує, що, по-перше, в нашій країні виділяється порівняно незначна сума на їх фінансування, особливо на фінансування активних заходів; по-друге, як наслідок, ці заходи, в основному, обмежуються виплатою допомоги по безробіттю чи дострокової пенсії, заходами професійної орієнтації та працевлаштування, професійної підготовки та громадських робіт, а основні інструменти, які фактично мають сприяти регіональній реструктуризації та підвищенню зайнятості, залишаються поза увагою; і по-третє, для того, щоб навіть мізерні витрати на різні заходи не були марно витраченими, потрібно приділяти більше уваги ретельній розробці та відповідному дотриманню методології цих заходів та їх оцінюванню щодо ефективності в коротко та довгостроковому періодах.
Пасивні заходи політики зайнятості
Компенсацію, пов’язану із безробіттям, яку одержують громадяни України, умовно можна поділити на два види: допомога по безробіттю та матеріальна допомога.
Допомога по безробіттю та термін її виплати залежить від кількох факторів, головними з яких є причина безробіття та розмір заробітної платні. Так, вивільнені працівники і прирівняні до них категорії громадян протягом перших 5 місяців мають право на допомогу значно більшого розміру, ніж безробітні, зареєстровані в ДСЗ на загальних підставах. Однак для усіх без винятку безробітних ця допомога не може перевищувати середню заробітну платню в економіці відповідного регіону за попередній місяць та бути нижчою за мінімальну заробітну платню, що накладає суттєві обмеження на її діапазон, оскільки різниця між офіційною середньою і мінімальною зарплатою не дуже велика.
У деяких випадках виплата допомоги по безробіттю переривається строком до трьох місяців: при цьому цей строк зараховується до загального періоду виплати допомоги. Причиною призупинення виплат може бути відмова громадянина від двох пропозицій підходящої роботи, приховування від ДСЗ відомостей про працевлаштування на тимчасову роботу в період одержання допомоги, та інше.
Матеріальна допомога надається безробітному після закінчення строку виплати допомоги, якщо середньомісячний сукупний доход на члена сім'ї не перевищує неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Матеріальна допомога не може перевищувати 75% мінімальної заробітної платні і виплачується протягом наступних півроку. Крім того, кожному з членів сім'ї, які перебувають на утриманні безробітного, а також громадянам, у яких закінчився строк виплати допомог по безробіттю, подається одноразова матеріальна допомога у розмірі 50 % установленої законодавством мінімальної заробітної платні.
Таблиця 9. Ступінь соціального захисту безробітних
| 1998 р. | 1999 р. | 2000 р. | |
| Чисельність безробітних, що перебували на обліку в ДСЗ (на кінець періоду) | 1 003 216 | 1 174 542 | 1 155 216 |
| Чисельність безробітних, що отримували допомогу по безробіттю (на кінець періоду) | 532 772 | 620 580 | 627 340 |
| % тих, що отримував допомогу по безробіттю | 53,11 | 52,84 | 54,30 |
| Середній розмір допомоги по безробіттю | 38,5 | 49,8 | 59,4 |
| Середня заробітна платня | 153,5 | 177,5 | 296,3 |
| Коефіцієнт заміщення | 25,1 | 28,1 | 25,8 |
Таким чином, порівняно з іншими країнами система допомоги по безробіттю є більш щедрою (див. додатково графік 2) в тому розумінні, що вона охоплює більшу частину безробітних і її тривалість в середньому є довшою. Однак, розмір допомоги по безробіттю значно менший, ніж в інших перехідних економіках.
Загалом, соціальний захист робочої сили, умовно можна розділити на два блоки. Перший – це перешкоди на шляху звільнення працівників, другий (розглянутий нами вище)– компенсаційні виплати вже звільненим працівникам. З точки зору працівників було б ідеально мати гарантії незвільнення з робочого місця, а також, у разі звільнення, гарантії щодо збереження попереднього матеріального достатку. Однак, зрозуміло, що це призведе до зниження продуктивності праці (оскільки загроза звільнення буде мінімальною), не буде зацікавленості у якомога швидшому знаходженні нової роботи (адже матеріальний рівень залишиться на тому ж рівні), підприємства не матимуть змоги швидко пристосовуватись до умов ринку (реструктуруючи своє виробництво, змінюючи ціну продукції і т.д.), бюджетні навантаження зростуть (оскільки пропаде зацікавленість у пошуках нової роботи, збільшиться кількість безробітних). Тому необхідно запроваджувати таке регулювання ринку праці, при якому би використовувався комплексний підхід, з врахуванням розмірів соціального захисту обох блоків.
В Україні процес скорочення персоналу на підприємствах вкрай ускладнений. По-перше, підприємство зобов’язано виплатити вивільненому працівнику вихідну допомогу у розмірі від 1 до 3 його місячних зарплат. По-друге, узгодити із профспілками можливість вивільнення працівників та одержати відповідний дозвіл. По-третє, повідомити усі зацікавлені сторони – ДСЗ, працівників, профспілки не пізніше як за два місяці про плановане вивільнення. І нарешті, підприємства мають значні труднощі при вивільнені категорій працівників, які потребують додаткового соціального захисту (жінок, інвалідів, молоді). Це надмірне регулювання ринку праці негативно впливає на ступінь реструктуризації виробництва, що, в свою чергу негативно позначається на розвитку усієї економіки.