Зміст

Вступ

Розділ 1.Особливості політичного становища чехословацьких земель

1.1 Захоплення Чехії Габсбургами

1.2 Приєднання Словаччини до Угорщини

Розділ 2.Соціальна структура суспільства Чехії та Словаччини

2.1 Структура панівних класів та поява буржуазії

2.2 Становище селянства

Розділ 3. Економічний розвиток західнослов’янських земель у складі Габсбурзької імперії

3.1 Стан сільського господарства та торгівельні процеси

3.2 Розвиток промисловості

Висновок

Список використаних джерел та літератури

Вступ

Великий і складний шлях розвитку пройшли південні і західні слов’яни. Їх ріднить не лише єдність походження, мовно-етична і культурна близькість, а й спільність історії. Вивчення її як складової частини загальноєвропейського і всесвітньо-історичного процесу давно стало одним з традиційних нормативних курсів сучасних вітчизняних вузів. Цей курс не ставить за мету охопити весь комплекс питань слов’янознавства як одного з важливих напрямів гуманітарного циклу української науки. Основна увага в ньому зосереджується передусім на історичних аспектах розвитку слов’янських народів – спільності, яка збагачувалася, зміцнювалася, утверджувалася практикою життя і боротьби цих народів, ставала важливим компонентом їхнього історичного розвитку.

Особливостями актуальності даної проблеми обумовлюється і мета даного дослідження, а саме охарактеризувати політичне, соціально-економічне положення західнослов’янських земель у складі австрійської імперії.

Предметом даної роботи є намагання з’ясувати справжній стан речей, що відбувався в економіці зазначених країн, а також прослідкувати за змінами в соціальному середовищі, які відбувалися у XVIII ст.

Було б доречним визначити об’єкт дослідження – особливості протікання соціально-економічних процесів в Чехії та Словаччині в контексті порівняльного аналізу їхнього становища.

Успішність виконання будь-якого дослідження найбільшою мірою залежить від вміння вибрати найбільш результативні методи дослідження, оскільки саме вони дозволяють досягти поставленої мети. При написанні даного наукового дослідження ми використовували такий метод наукового дослідження як порівняння. Порівняння – один з найбільш поширеніших методів пізнання. Порівняння дозволяє визначити подібність і відмінність предметів і явищ дійсності. У результаті співставлення встановлюється те загальне, що властиве двом або декільком об’єктам. Виявлення загального, що повторюється в явищах, як відомо, є щабель на шляху до пізнання закономірностей і законів.

Щодо територіальних і хронологічних меж, дане дослідження охоплює території земель Чехії та Словаччини, які у XVIII ст. входили до складу імперії Габсбургів.

Джерельну базу дослідження становить група документів (урбарії) по соціально-економічній історії, які опубліковані в хрестоматії по історії південних та західних слов’ян, та в хрестоматії з історії нового часу. Урбарії показують зміни характеру повинностей селян в порівнянні з минулими століттями. Зміни ж правового положення селян прослідковуються по документам, які були створені в помістях представниками пануючого класу. Джерела помісного походження (урбарії, записи вотчинних порядків) дають обширний матеріал для характеристики барщинно-фільваркового господарства переважно XVIII ст.

Початком наукового дослідження в Росії історії Чехії і Словаччини в контексті дослідження історії зарубіжних слов’ян відноситься до другої половини ХІХ ст. До цього часу нечисленні статті та одиничні монографії на цю тему не були основані на розробці джерел, а представляли собою в більшій мірі копії з закордонної літератури. З другої половини ХІХ ст. дослідження чехословацької історії розвивається по висхідній лінії. До початку ХХ ст. включно в російській історичній славістиці існувало три основні напрямки: слов’янофільське, народницьке та позитивістське. Кожне з них керувалося своєю загальною ідеєю слов’янської історії.

В радянські часи вивчення історії Чехії і Словаччини XVIII ст. було почато лише в 30-х роках ХХ ст. З’явилося декілька робіт науково-популярного характеру про економічний і політичний стан чеських земель та Словаччини у XVIII ст. Загалом же необхідно наголосити на тому, що в 30-х роках в СРСР вивчалися перш за все історії Польщі та Болгарії, майже не було праць з історії Чехії та Словакії.

В наступні роки перші роботи узагальнюючого характеру: „Історія Чехії" під редакцією В.І. Пічети, інститутом слов’янознавства були видані узагальнюючі колективні праці, такі як „Історія Чехословаччини". Ці праці спиралися як вже на ті дослідження, що малися, так і на нові, що проводилися. Вони стали вихідним рубежем для багатьох наступних досліджень і зберегли до сих пір науково-інформаційне значення.

Дана проблема досить широко вивчалася чехословацькими дослідниками. Особливо широкого розмаху вивчення вона досягла з утворенням Чехословацької республіки в 1918 р. Представником консервативного напрямку був Йозеф Пекарж. Хоча основні свої праці він писав в дусі об’єктивізму, він, в тім, досліджуючи події і явища історії Чехії та Словакії періоду XVIII ст., залишався на позиціях історичної схеми, в основі якої лежали католицизм та апологія шляхти. Він приписував останній позитивну роль в історії Чехії, з’ясовував її внесок в справу національного відродження.

Найбільш видним представником ліберально-демократичного напрямку був К. Крофт. На протязі ряду років в складі експедиціїчеських вчених він вивчавматеріали Ватіканського архіву. На основі лекцій, прочитаних ним в Карловом університеті, виникла в 1920 р. робота по історії селянства Чехії і Моравії. В ній розглянуто положення селянства (головним чином правове), схарактеризовано основні форми їх залежності. Виходячи з юридичного відношення селян до землі, Крофта виділив категорії селян за такими ознаками, як ступінь забезпеченості землею, тимчасове або нащадкове право на володіння нею. Цей аналіз зберіг своє наукове значення до теперішнього часу.

В середині 50-х років був в основному завершений процес створення організаційних основ для розгорнення дослідництва з історії. З початком 50-х років по найбільш складним питанням історії Чехії і Словаччини XVIII ст. систематично проводилися конференції та дискусії.

На другому етапі розвитку чехословацької історіографії нова концепція, побудована на принципу марксизму, була викладена в макеті колективної праці „Огляд чехословацької історії", яка охопила період від стародавніх часів до 1945 р. Був виданий перший том „Історії Словаків". В цих дослідженнях подана картина історичного розвитку чехів і словаків. Узагальнену картину соціально-економічного і політичного розвитку, змін в положенні селян, чесько-словацьких відносинах представив Й. Мацурек в монографії „Чеські землі і Словаків 1620 - 1750", мануфактурний період в історії словаків знайшов своє відображення в книзі А.Шпіса.

В середині 50-х – середині 60-х років була зроблена спроба дати нове трактування проблем нової та новішої історії. На перший план чехословацькі дослідники висунули виявлення передумов в умовах розвитку капіталізму, особливостей габсбургської політики в чеських землях і Словаків у XVIII ст. вийшов „Короткий очерк економічного розвитку Чехословакії до 1955 р." помітний внесок у вивчення виробничих сил вніс В. Гуса. В історії Чехословакії - першому науково-популярному курсі по історії чехів і словаків з давніх часів до початку 60-х років ХХ ст. – він окреслив коло теоретичних і конкретно-історичних проблем, які стали в наступному періоді предметом детального аналізу.

Значних результатів добилися чехословацькі історики у вивченні перехідного періоду від феодалізму до капіталізму. Почалося дослідження процесу зародження капіталістичних відносин, економічного і соціального розвитку Чехії, Моравії і Сілезії у XVIII ст. Розвитку промисловості чеських земель була присвячена робота А.Кліми „Мануфактурний період в Чехії", в якому була показана специфіка складання загальнонаціонального ринку Чехії.

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--