Культура породжується матеріальними потребами людей, їх інтелектуальними, моральними, етичними й іншими потребами, практичними інтересами різних соціальних спільнот, груп й індивідів.

Соціологія культури активно вивчає тенденції культурного розвитку суспільства. Вона виявляє вплив науково-технічного прогресу на культурні процеси, досліджують соціально-культурні наслідки урбанізації, вплив засобів масової інформації на соціалізацію особистості, на суспільні настрої. Соціологія культури фіксує зміни національних, духовних, сімейних, побутових відносинах, викликані поширенням утворення, динамікою чисельності установ культури й т.д.

Подання формуються на особистісному рівні й сполучають у собі образи, знання, відносини й оцінки. Соціокультурні зразки - результати діяльності в типових життєвих ситуаціях. Цінності - те, чому віддається перевага стосовно певних предметів і соціокультурних зразків. Соціокультурні норми - відносно стійкі зразки поводження, що фіксують у кожній сфері культури або значимої ситуації взаємодії межі дозволеного.

Зазначені типи культурних утворень виконують важливі функції в соціальному житті, породжуються нею й служать установленню взаєморозуміння між людьми в процесі соціальної взаємодії.

3. Структура й принципи культури

У питанні про розуміння структури, основних елементах культури серед дослідників немає єдності.

Так, в американській соціологічній школі культуру структуризуют у такий спосіб:

1) Мова є основним засобом передачі культури, має високу пристосовність до потреб людини.

2) Відносини . Культура не тільки відповідає на запитання "що є", тобто описує за допомогою понять те, із чого складається світ, але й указує на зв'язок один з одним у просторі й часі різних явищ, може відповістити на запитання "що може бути" у результаті взаємодії складових частин соціального організму.

3) Цінності - поділені більшістю переконань щодо цілей, до яких варто прагнути. Цінності можуть бути різними в різний історичний час і при різному соціальному пристрої. Вони дають критерії оцінки дій, предметів, ідей, думок і становлять головне в культурі.

4) Норми - правила, що визначають, як повинна поводитися людина, щоб "вписатись" у цінності культури свого суспільства. Норми, стандарти, правила поведінки обґрунтовуються цінностями.

Ряд сучасних вітчизняних дослідників бачать у структурі культури, крім відзначених раніше, й інші елементи.

Принципи культури:

· наступності , що виступає як необхідний зв'язок між новим і старим у процесі розвитку. На основі принципу наступності ґрунтується так званий культурний консерватизм, що затверджує цінність і своєрідність національної культури, що ставить своїм завданням збереження "високої культури", що не тільки сама по собі коштовна, але і є однією з головних умов соціальної й політичної стабільності. Творцями цього плину були А.А. Григор'єв, Ф.М. Достоєвський, Н.Н. Страхів. Корінна їхня ідея - "національний ґрунт" - основа соціального й духовного розвитку;

· цілісності , єдність матеріальної й духовної культури, гуманітарного й технічного знання. Все матеріальне - свого роду "сховище" духовного, все духовне так чи інакше реалізується через матеріальне;

· проникнення культури в усі сфери соціального життя. У цьому проявляється її творчий характер. Вона об'єктивується у всіляких продуктах діяльності - як у матеріально-предметних, так і символічно-знакових;

· здатність до саморозвитку, що проявляється в основному в трьох формах:

1) стихійна, неусвідомлена;

2) метод спроб і помилок, де високий відсоток випадковості;

3) свідома діяльність, пов'язана з інноваціями, науковим розрахунком, розробкою принципово нових проектів.

· взаємодія культур . Вона може відбуватися як у середині певної культури (зв'язку між поколіннями, людьми фізичної й розумової праці, між класами й націями однієї держави), так і між культурами різних країн і народів. Подібна взаємодія породжує різноманіття культур: у надрах окремого суспільства або народу (субкультури), у масштабах усього людства (соціокультурні супер-системи, наприклад, Схід і Захід).

4. Функції й форми культури

Культура виконує різноманітні й відповідальні соціальні функції. Насамперед вона, по думці Смелзера, структуризує громадське життя, тобто робить те ж, що генетично запрограмоване поводження в житті тварин. Засвоєне поводження, загальне для цілої групи людей і передається з покоління в покоління, є культура. Сам цей процес називається соціалізацією. У його ході цінності, переконання, норми, ідеали перетворюються в частину особистості й формують її поводження.

Функції культури:

1. духовно-моральна функція культури. Вона виявляє, систематизує, адресує, відтворює, зберігає, розвиває й передає вічні цінності в суспільстві - добро, красу, істину. Цінності існують як цілісна система. Сукупність цінностей, загальноприйнятих у тієї або іншій соціальній групі, країні, що виражають особливе бачення ними соціальної реальності, називається менталітетом. Розрізняють політичні, економічні, естетичні й інші цінності. Домінуючим видом цінностей є моральні цінності, які являють собою кращі варіанти взаємин між людьми, їхніх зв'язків один з одним і суспільством.

2. комунікативна функція дозволяє закріпити зв'язок особистості й суспільства, побачити зв'язок часів, встановити зв'язок прогресивних традицій, налагодити взаємовплив, провести відбір самого необхідного й доцільного для тиражування.

Складність розуміння феномена культури полягає також і в тім, що в будь-якій культурі є різні її шари, відгалуження, зрізи. У науці вони йменуються субкультурами. Це - автономне утворення усередині пануючої культури зі своїми цінностями, нормами, інститутами, певним чином життя й мислення.

Соціальною базою формування субкультури можуть бути вікові групи (молодіжна субкультура), великі неформальні групи (хіпі, панки й т.п.), територіальні спільності (городяни, сільські жителі, населення малих міст), конфесіональні групи (православні, іудеї, протестанти, католики), національно-етнічні утворення (англосакси, слов'яни) і т.д. Носії субкультури, як правило, не заперечують культури цілого, але все-таки істотно відрізняються від неї.

Активний розвиток засобів масової інформації в ХХ в. призвів до появи нових культурних форм. Серед них особливо поширилася так звана масова культура . Вона виникла разом з виникненням суспільства масового виробництва й масового споживання. У західній соціології цей термін у першу чергу означає "комерційна культура". Досить часто вважається, що масова культура демократична, оскільки адресована й доступна всім людям.

Масовій культурі часто протиставляється так звана елітарна культура . Вона орієнтована на більш вузьке коло споживачів. В остаточному підсумку елітарна культура покликана підняти рівень масової.

Останнім часом, як стверджують сучасні філософи, з'явилася ще одна нова форма культури - екранна (віртуальна), пов'язана з комп'ютерною революцією, заснована на синтезі комп'ютера з відеотехнікою.