Реферат: Спелеотуризм як різновид спортивного туризму

Зміст

Вступ

Види печер

Підготовка туристів-спелеологів

Спелеотуризм в Україні

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Спелеотуризм - різновид спортивного туризму, змістякого полягає в подорожах по природним підземним порожнинам (печерам) і подоланням у них різних перешкод (сифони, колодязі) з використанням різного спеціального спорядження (акваланги, карабіни, мотузки, гаки, індивідуальні страхувальні системи й ін.). Відкриття нових спелеотуристичних маршрутів сполучено з дослідженням печер - спелеологією. Цей вид туризму завоював симпатії багатьох аматорів підземних подорожей. Вони можуть милуватися казковими кам'яними квітками із кристалічних утворень, купатися в підземному озері, захоплюватися печерним чудом - сталактитами й сталагмітами.

Довгий час спелеологією займалися тільки ентузіасти під керівництвом досвідчених фахівців, які професійно вивчали карстові порожнини. У період 50-80-х років минулого століття ними були відкриті, вивчені, описані й пройдені сотні кримських печер. Але красою підземного царства міг захоплюватися тільки досить вузьке коло присвячених людей, що займалися спортивним спелеотуризмом і науковим вивченням печер. Цей вид туризму прогресуючий, але в силу своєї специфіки ставиться до менш масового. Але той, хто хоч один раз побував в "підземному царстві", побачив дивні утвори природи, залишиться вірним спелеології на багато років. Він знову й знову спускається в зяючі провали, протискується через вузьку, стискаючу грудну клітку, щілини, розплутує мудрі мережі лабіринтів, у цьому, мабуть, його прагнення випробувати свої сили, затвердитися в споконвічному діалозі людини із силами природи. Спелеотуризм технічно складний вид туризму. Його складність полягає у проходженні складних за рельєфом маршрутів в умовах відсутності природного світла, високої відносної вологості (до 100%) та невисокої температури повітря. Все це вимагає від спелеотуриста ретельної підготовки до подорожі, а також сили, витривалості, спритності, вправності у використанні засобів життєзабезпечення під землею та засобів страховки, стійких навичок у подоланні відповідних природних перешкод.

Види печер

Печери по розташуванню входів бувають похилими, горизонтальними й вертикальними. При спусках у вертикальні й похилі порожнини обов'язково потрібно мати грудну обв'язку або страхувальний пояс, рукавиці, карабіни, пристрій для спуска й підйому по мотузці. На випадок обриву мотузки потрібно мати тросик.

Пристосування для спуска й підйому можуть бути всілякі.Це лебідкові пристрої, самохвати різних конструкцій, система блоків й інших. Спорядження й пристосування для нічлігу, готування їжі, надання першої допомоги, транспортування спорядження й продуктів ті ж, що й в інших видах туризму: гірському й пішохідному. Тому спелеолог повинен володіти тактико-технічними прийомами цих видів туризму.

При виявленні нової печери, необхідні також протигаз, прилади для виміру радіоактивності й загазованості, вологості й інших. У такі печери повинні першими опускатися досвідчені спелеологи.

Вивчені печери в нашій країні діляться на 5 категорій складності із двома напівкатегоріями ("а" й "б"). Категорія залежить від складності проходження, максимальної довжини ходів печери, її сумарної глибини, наявності в тім або іншому ступені таких природних перешкод, як завали, каменепади, лабіринти, вузькі лази й щілини, підземні озера й ріки, водоспади й сифони, похилі ділянки постійного зледеніння, стрімкі скельні ділянки, прямі стовбури колодязів і шахт глибиною більше 60 метрів й інших. Печери , проходження яких практично не потребує застосування спеціальних засобів для подолання прямовисних схилів, називаються горизонтальними. Печери, у яких основними перешкодами є прямовисні схили та крутопохилі ходи, називаються вертикальними. Печери, у яких зустрічаються перешкоди різного типу, називаються комбінованими

Переборювати більші підземні відстані, де не завжди є в статку кисень, достаток різноманітних перешкод може тільки фізично, тактично, технічно й психологічно підготовлена людина. Із всіх перерахованих якостей спелеолога, мабуть, психологічна підготовка має найбільше значення. Справа в тому, що спелеолог постійно працює в темряві, і тільки вузький пучок світла ліхтаря те вириває з вічної темряви похмурий і низький звід підземної галереї. І в цих умовах турист постійно перебуває в напрузі, чекаючи зустрічі з незвичайними явищами природи, що дуже стомлює навіть фізично треновану людину.

Карстові печери прийнята ділити на три групи: спортивні, загальнодоступні й обладнані. Спортивні печери вимагають для дослідження не тільки спеціального спорядження, але й глибоких знань, особливих навичок й умінь, оскільки мають складну конфігурацію й безліч природних перешкод. Таких печер у Криму більшість. В основному їх відвідують підготовлені групи зі спелеоклубів різних міст.

У нашій країні відкрите й обстежена безліч печер. Щорічно відкривається 2-3 десятка нових, одні з них широко відомі, про інших мало хто знає. Але всі вони по розмірах, глибині, формі відрізняються друг від друга. Наприклад, на плато Кирктау в Середній Азії відкрита печера, глибина якої досягає 980 метрів. На Кавказі виявлені й досліджуються печери "Ширяючий птах" 50 метрів і "Сніжна", що пройдена до глибини 1320 метрів. А в жовтні 1984 р. газета "Праця" повідомила про те, що унікальні по красі печери виявлені в карстовому провалі біля Цхалобо. Поки тут оглянуто 16 залів, і всі вони значно відрізняються друг від друга масштабами, і дивним "інтер'єром". Найбільш привабливі й легкодоступні, відповідно обладнані печери, що сприяють активному й цікавому відпочинку трудящих. Прикладом цьому може служити Ново-Афонская печера, що вийшла на перше місце у світі по відвідуваності. Тут щорічно буває біля мільйона чоловік.

У наше століття електронних машин, космічних кораблів, фантастичних швидкостей, бурхливого розвитку різних видів туризму на землі практично не залишилося "білих" плям. Людина скорила Еверест, побував на Північному й Південному полюсах Землі, спускався в глибини Світового океану. Що ж стосується печер, те багато хто з них ще чекають своїх першовідкривачів. Ні із чим непорівнянне почуття першопрохідника, коли його погляду відкривається незвичайна друза кристалів або ажурний натечный каскад, якщо ви ще не випробували этого, збирайтеся в дорогу й неодмінно відкриєте таємничий і своєрідний підземний мир, побачите розкішне царство порід і дивну веселку кам'яних квітів.

Підготовка туристів-спелеологів

Для підготовки туристів-спелеологів у нашій країні створена Єдина система, що складається з початкового, середнього й вищого щаблів підготовки. Перша, або початкова, підготовка проводиться при секціях спелеотуризма на місцях, у колективах. У ці школи можуть бути прийняті юнаки й дівчини, що досягли 18 років і пройшли медичний огляд і співбесіду в приймальної комісії. Успішно закінчившим курс навчання й склавшим іспити видається посвідчення єдиного зразка. У другий, або середньої, щаблі підготовки спелеотуристи на базі спеціальних табірних зборів під керівництвом досвідчених інструкторів спелеотуризма опановують елементи альпінізму, скелелазіння, плавання, у тому числі підводного, виробляють технічні й тактичні навички для скорення підземних надр, здійснюють топозйомку печер. Наприкінці занять проводиться заліковий спуск у печеру. Слухачі, що успішно здали іспити, одержують "Книжку спелеотуриста" єдиного зразка, що надає право на самостійні подорожі в печери в складі спелеотуристтичних груп. На третій, вищу, щабель підготовки запрошуються спелеотуристи, що зробили кілька спусків у різні печери й що показали гарну підготовку як у теоретичному, так й у практичному плані. Спелеотуристи, що пройшли вищий щабель підготовки, залучаються до керівництва спелеотуристичними групами, а також до вивчення й обстеження печер, що відкривають знову. Для підвищення знань, навичок і досвіду спелеотуристи проводять щорічні науково-практичні конференції, зльоти, змагання з техніки спелеотуризма й підземному орієнтуванню.

Печери залучають багатьох учених і фахівців, але першими йдуть під землю спелеологи-спортсмени. Завдяки їм з'являються карти й описи всі нових і нових печер, постійно вдосконалюються техніка й тактика штурму підземних глибин.

Головна особливість цього виду подорожі в тім, що спелеолог проводить час в умовах обмеженого простору, глибоко під землею, в абсолютній темряві. Тому спелеологи, завжди користуються спеціальним спорядженням, устаткуванням, пристосуваннями. Дуже важливо, відправляючись у печери, мати із собою надійне висвітлення. Зручніше за все користуватися легкою й досить міцною каскою (шахтарської або монтажної), до якої закріплюється налобний світильник. Під каску треба надягати лижну шапочку. Лампи повинні гарантувати безперебійне висвітлення, розраховане на час в 1,5-2 рази більше планованого, причому повинне бути 2 автономних джерела харчування. Як правило, як джерело харчування застосовують блоки з 4-6 батарей типу "Марс" або КБС-0,5. Якщо поблизу печери проходить джерело електроенергії, то при наявності випрямляча підійдуть і шахтарські акумулятори. В окремих випадках можуть застосовуватися карбідні, бензинові й газові лампи або свічі.

Самий зручний одяг для роботи під землею - комбінезон з міцної тканини, що має внутрішні кишені із застібками, що закриваються. Але варто пам'ятати, що тепловіддача організму під землею підвищується, тому до одягу, що надягає під комбінезон, пред'являються особливі вимоги: вона повинна бути легкої, теплої й зручної. На ноги краще надягти черевики типу "ви-брам" або утеплені й укорочені гумові чоботи. Про всякий випадок можна взяти й кеди.

Спелеотуризм в Україні

Спелеологічний туризм, як вид спортивного туризму, розвивається в Україні протягом багатьох десятиліть і у своєму розвитку тісно пов'язаний з карстологією та спелеологією, пошуком та дослідженням печер. Саме завдяки розвитку спелеотуризму, пошуку нових та дослідженню вже відкритих печер в Україні на сьогодні проведено туристсько-спортивну класифікацію та в певній мірі досліджено значну частину відомих печер.

Україна на рідкість багата на печери. Більш як 1100 печер різного типу від невеликих до гігантських за розмірами відомі на сьогодні в Україні.

Кримські гори можуть запропонувати для огляду й обстеження більше восьмисот печер. Практично кожен бажаючий може скористатися з унікальної можливості відкрити для себе красу загадкового підземного миру гірських масивів. Пройшовши підземні, з елементами екстрима, маршрути, можна побачити підземні озера й ріки, почути шум підземних водоспадів, оцінити красу квітів, створених вигадливими за формою кристалами, помилуватися скрупульозно створеними природою сталактитами й сталагмітами, які тягнуться друг до друга й місцями з'єднуються й утворять колони.

В юрських вапняках Кримських гірських масивів Карабі-Яйла, Довгоруківська Яйла, Чатир Даг, Ай-Петрінська Яйла, Карадагський Ліс карстовими водами створені провалля у сотні метрів глибиною з підземними залами, річками, озерами та сифонами.

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--