Реферат: Спільні підприємства та особливості їх розвитку в Україні

Зміст. 2

Вступ. 3

Розділ 1. Спільні підприємства та особливості їх правового статусу в Україні. 4

Розділ 2. Особливості їх розвитку спільних підприємств в Україні. 6

2.1 Еволюція українського законодавства у сфері іноземних інвестицій та діяльності спільних підприємств. 6

2.2 Залучення іноземних інвестицій та створення спільних підприємств в Україні 9

2.3 Специфіка економічного механізму функціонування спільних підприємств в Україні 13

Розділ 3. Проблеми та перспективи розвитку спільних підприємств в Україні. 16

Висновки. 19

Список використаної літератури. 20

Вступ

Ця тема дуже актуальна, тому що на сучасному етапі розвитку наша країна внаслідок трансформаційних процесів у минулому переживає період нестабільності та встановлення ( вже протягом двох десятиліть ) економічної, правової та соціальних структур. Будь які зміни подібного характеру не проходять без значних затрат ресурсів, а зміни в масштабі цілої країни потребують залучення капіталів колосального масштабу. Нажаль, наша економіка не може забезпечити достатній рівень інвестування. Внутрішні інвестиції гальмуються нерозвинутістю вітчизняного фондового ринку, а також станом банківської системи України. В результаті цього, питання залучення інвестиційних ресурсів з-за кордону є досить актуальною вже протягом довготривалого періоду часу.

Зараз ситуація, з точки зору експертів, повертається на краще. Об’єм припливу іноземних капіталів значно зріс, проте ніхто не каже про те, що сучасний рівень інвестування є достатнім.

Це відбувається внаслідок того, що дані інвестиційні ресурси використовуються не найефективнішим способом. Досягти ефективності можна за допомогою проведення процесу інвестування у вже сформовані організаційно-економічні структури.Такий варіант розв’язку проблеми може запропонувати міжнародне спільне підприємництво. А саме одна з його складових – спільні підприємства (СП).

Метою даної роботи є розглянути спільне підприємство в умовах економіки України, а також прослідити зміни в державному регулюванні цього виду іноземних інвестицій.

Розділ 1. Спільні підприємства та особливості їх правового статусу в Україні

Спільні підприємства (СП) виступають одночасно як форма використання іноземного капіталу і різновид організації та здійснення конкретної господар­ської діяльності, де відбувається безпосереднє зіткнення інтересів учасників. Принципова відмінність СП від інших форм міжнародного співробітництва по­лягає у тому, що взаємодія партнерів знаходить відображення у єдиній право­вій формі. Це, у свою чергу, має велике значення з точкизору правового регу­лювання. Обрання СП у якості форми співробітництва свідчить і про вибір від­повідного правового регулювання, а саме права країни-реципієнта капіталу. До установчого договору про створення СП може бути внесено умову, яка визна­чає конкретні відносини сторін на основі норм права іншої держави (не тієї, де підприємство створене і функціонує), що узгоджується з принципом свободи вибору права договору. Однак і в такому випадку щодо СП застосовується в цілому законодавство країни, де воно засноване, а внесення положення, яке пе­редбачає застосування закону іншої держави, можливе на основі того, що право країни заснування це допускає. Крім того, такі положення можуть стосуватися лише несуттєвих умов договору. Отже, економічне співробітництво у формі спільного підприємства у правовому аспекті передбачає організацію єдиного суб'єкта права, що регулюється єдиною системою правових норм. У цьому й полягає основна відмінність даного виду міжнародного співробітництва від інших його форм.

При характеристиці СП на перший план виходить не стільки форма вла­сності, як вид договору, на основі якого спільне підприємство створюється у якості конкретної юридичної особи і який обумовлює особливість його право­вої поведінки. Вступ до СП передбачає трансформацію майнових прав учасни­ків у права зобов'язувальні, які акумулюються установчим договором.

Один із аспектів дослідження СП як форми залучення іноземного капі­талу передбачає аналіз законодавства про іноземні інвестиції. Незалежно від розбіжностей в концептуальному підході у розв'язанні цієї проблеми для зако­нодавства будь-якої країни спільним залишається одне: регулювання іноземних інвестицій - це регулювання діяльності, що здійснюється в "умовах "чужої" держави. Це означає, що правове становище іноземного інвестора є вразливим незалежно від конкретної суспільно-політичної ситуації на конкретному етапі розвитку тієї чи іншої держави. Вразливість іноземного Інвестора виникає вна­слідок його підпорядкування юрисдикції держави, яка приймає інвестиції. То­му важливим завданням законодавства про іноземні інвестиції є встановлення чітких і зрозумілих правил, які б виключали найменшу можливість прояву свавілляз боку влади або ж вжиття заходів, що носять дискримінаційний харак­тер. Іншими словами, законодавство про іноземні інвестиції в однаковій мірі спрямоване на регулювання дій іноземних інвесторів і самої держави, яка при­ймає іноземні інвестиції.

Завдяки вдало розробленій політиці регулювання прямих іноземних ін­вестицій багато спільних підприємств демонструють вищі порівняно з середні­ми по країні обсяги вкладання капіталу, продуктивність праці, ефективність виробництва та питому вагу в експорті.

Водночас питання пільговості податкового режиму не можна вважати визначальним щодо інтенсивності процесів створення та функціонування спі­льних підприємств. Міжнародна практика свідчить, що для Іноземної фірми об'єктивно важливі не стільки пільги, як загальний режим розвитку приватного підприємництва, яким користується і національний капітал і який багато в чо­му визначає характер та ступінь комерційного ризику. Якщо цей режим стабі­льний і сприятливий, а також суворо дотримується державними органами усіх рівнів, то його просте поширення на іноземні компанії у багатьох випадках бу­де достатньою умовою для прийняття позитивного рішення про Інвестування коштів. З іншого боку, велика кількість пільг - це часто показник несприятли­вого інвестиційного режиму. Слід також враховувати, що вигоди, пов'язані із стимулами для інвестицій, є короткостроковими, відносно низькими і стосу­ються виключно фірм, які користуються цими пільгами.

Безумовно, Україна ще не досягла того рівня економічного розвитку, коли повна відмова від пільг для іноземних інвесторів є цілком виправданою. Тому доцільно було б створити привілейовані умови насамперед для СП виробничого характеру, розробивши систему стимулювання на засадах галузевої і регіональної вибірковості, а також з урахуванням розміру іноземної інвестиції і ступеня новизни привнесеної технології. Для стимулювання експортної діяль­ності СП було б доцільно ввести диференційований податок в залежності від приросту долі експорту власної продукції підприємства. Нарешті, важливу роль у стимулюванні іноземного інвестування може відіграти надання пільгових кредитів для нового будівництва І реконструкції діючих підприємств. Водночас слід зважати на те, що ефективність стимулів залежатиме від: І) їх стабільності; 2) спроможності залучати інвестиції і генерувати економічну активність, відсутню за звичайних умов; 3) порівняння наслідків поліпшення економічного становища внаслідок цих дій з витратами на реалізацію таких привілеїв. Тому важливо сформулювати чіткі критерії віднесення того чи іншого СП до розряду пріоритетних, а з іншого боку - розробити систему заходів, спрямованих на обмеження монополізму, що може виникнути внаслідок діяльності "пільгових" підприємств.

В цілому у сфері національної інвестиційної політики доцільно здійсни­ти цілий спектрі заходів, які б стимулювали (чи в разі необхідності обмежували) залучення іноземних інвестицій в Україну. Ними могли б бути:

1) фіскальні за­ходи;

2) фінансові стимули;

3) створення відповідного інфраструктурного се­редовища;

4) особливі заходи (створення вільних економічних зон, надання зе­млі чи будівель і споруд у безкоштовне користування або на пільгових умовах, субсидії на користування енергією, транспортні гранти, пільги з фрахту тощо).

Розділ 2. Особливості їх розвитку спільних підприємств в Україні

2.1 Еволюція українського законодавства у сфері іноземних інвестицій та діяльності спільних підприємств

Законодавчі акти, прийняті в незалежній Україні, багато в чому виходи­ли з правових положень колишнього СРСР. Найбільш істотного впливу з боку радянського законодавства зазнали правові положення, які визначають власне статус спільного підприємства. Так, згідно з Постановами Ради Міністрів СРСР "Про порядок створення на території СРСР та діяльності спільних підприємств, міжнародних об'єднань та організацій СРСР та інших країн-членів РЕВ" і "Про створення на території СРСР спільних підприємств за участю фірм капіталіс­тичних та країн, що розвиваються", під спільними підприємствами розуміли виключно правосуб'єктні організації, засновані на засадах договору, укладено­го між учасниками, і такі, що функціонують у відповідності зі статутом. Як вважають деякі дослідники, таке своєрідне тлумачення терміна "спільне під­приємство", відмінне від прийнятого за кордоном, є прямим наслідком необ­хідності інтегрування підприємства за участю іноземного капіталу у командно-адміністративну систему, що досягалось за рахунок визнання СП суб'єктом права особливого роду і поширення на нього особливого правового режиму.

В цілому надзвичайно складно однозначно оцінити нормативні акти, прийняті в останні роки існування СРСР. По-перше, їх прийняття сприяло які­сним змінам, переходу від майже повної ізоляції до нормальних міжнародних економічних відносин. По-друге, ці акти в принципі гарантували СП господар­чу самостійність та невтручання в їх дії з боку органів управління. По-третє, більшість нормативно-правових актів постійно змінювалась та коригувалась у бік лібералізації. Це забезпечило масштаби та достатньо високий динамізм спільного підприємництва в ті роки. Проте нестикування окремих актів та норм аж до взаємовиключення, їх дублювання, та коригування при проходженні з, верхніх рівнів управління до нижніх; недоступність частини нормативних актів для західних бізнесменів через нерозвиненість оперативно-інформаційних засобів; непослідовність у питаннях, оподаткування свідчили про половинчатість прийнятих законодавчих рішень. Все це у тій чи іншій мірі відобразилось у перших законодавчих актах, прийнятих у незалежних державах - колишніх рес­публіках СРСР

16 квітня 1991 р. парламент України прийняв Закон УРСР "Про зовніш­ньоекономічну діяльність". У Законі подано повне визначення терміна "Спільне Підприємство": "Спільні підприємства – це підприємства, які базуються на спільному капіталі суб’єктів господарської діяльності Української РСР та суб'єктів господарської діяльності інших республік Союзу РСР або іноземних суб'єктів господарської діяльності, на спільному управлінні та на спільному розподілі результатів та ризиків".

Закон України "Про господарські товариства", прийнятий 19 вересня 1991 р., регулює організаційно-правові засади заснування СП. Так, згідно зі ст. З "іноземні громадяни, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, а також міжнародні організації можуть бути засновниками та учасниками госпо­дарських товариств нарівні з громадянами та юридичними особами України...". Спільне підприємство як різновид господарського товариства, відповідно до цього Закону, може мати одну з п'яти правових форм:

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--