Реферат: Стилі керівництва в навчальних закладах

- того потребує ситуація;

- персонал добровільно та охоче погоджується на авторитарні методи керівництва.

Авторитарному стилю притаманні і значні позитивні якості :

- забезпечує чіткість та оперативність управління;

- створює видиму єдність управлінських дій для досягнення намічених цілей;

- мінімізує час прийняття рішень, в малих організаціях забезпечує швидку реакцію на зміну зовнішніх умов;

- не потребує окремих матеріальних витрат;

Явними вадами цього стилю є:

- стримання ініціативи, творчого потенціалу виконавців;

- відсутність дійових стимулів праці;

- громіздка система контролю;

- невисоке задоволення виконавців своєю працею;

- висока ступінь залежності роботи групи від постійного вольового пресингу керівника тощо.

Подолати ці недоліки дозволяють економічні та соціально-психологічні методи управління, притаманні демократичному стилю керівництва. Цей стиль дозволяє:

- стимулювати прояву ініціативи, розкривати творчий потенціал виконавців;

- успішніше вирішувати інноваційні, нестандартні задачі;

- ефективніше використовувати матеріально-договірні стимули праці;

- підняти задоволення виконавців своєю працею;

- створити сприятливий психологічний клімат в колективі тощо.

Однак демократичний стиль керівництва використовується не за всіма умовами. Як правило, він успішно спрацьовує за наступними умовами:

- стабільному колективі;

- високій кваліфікації працівників;

- наявності активних, ініціативних працівників, які нестандартно мислять та діють;

- можливості здійснення вагомих матеріальних витрат.

Такого роду умови далеко не завжди існують, до того ж це саме умови, які роблять застосування демократичного стилю лише можливим. Перетворити цю можливість у дійсність – завдання не з легких.

2. Основні управлінські функції та вимоги до їх виконання

Державне управління – це вид діяльності держави, що полягає у здійсненні нею управлінського, тобто організуючого, впливу на ті сфери і галузі суспільного життя, які вимагають певного втручання держави шляхом використання повноважень виконавчої влади.

Всі можливі тонкощі і особливості роботи управлінця в будь-якій сфері людської активності не можуть бути зведені і вивчені в якійсь одній універсальній дисципліні. Однак існує така сфера накопичення і розвитку людських знань з питань управління, яка одночасно є і дуже специфічною для кожної окремої особи і універсальною для певного загалу людей, ім’я яким – управлінці. Специфічність полягає в тому, що будь-яка особа володіє неповторним, притаманним тільки їй набором рис, характеристик, вмінь, навиків, кваліфікацій і досвіду, а універсальність – в тому, що існують певні, перевірені роками і результатами методи та прийоми, підходи і алгоритми, процедури і стереотипи, засвоєння та використання яких будь-ким з управлінців сприятиме підвищенню ефективності та результативності повсякденного виконання ним управлінських функцій.

Мистецтво організації управлінської діяльності (управлінський менеджмент) – це мистецтво впливу на людей і через людей на інші ресурси організації з метою ефективного і результативного досягнення встановлених цілей.

Саме вплив на людей є одним із головних інструментів управлінця при реалізації ним наступних чотирьох управлінських функцій: