Реферат: Стилі керівництва в навчальних закладах

В першу чергу слід виділити дві групи таких знань:

- знання, спрямовані на удосконалення свого спілкування в процесі роботи з людьми внутрішнього середовища Вашої організації (підлеглими, колегами, зверхниками), з людьми зовнішнього оточення (споживачами Ваших послуг і постачальниками необхідних Вашій організації послуг, обладнання чи матеріалів), а також ефективного впливу на них;

- знання, спрямовані на ліквідацію особистих недоліків, розвитку та удосконалення володіння певними вміннями і навиками ефективного організовування особистої діяльності в рамках організації.

До першої групи слід віднести наступні вміння і навики:

- підбір працівників і створення власної команди;

- делегування повноважень;

- спілкування з людьми і надання їм порад;

- розв’язування конфліктів;

- організовування і проведення нарад, зборів;

- підготовка виступів.

Друга група включає такі вміння та навики:

- встановлення цілей та вибір пріоритетів;

- раціональне управління власним і чужим часом;

- вироблення управлінських рішень;

- робота з документами;

- володіння оргтехнікою та ін.

Звичайно, переліченими вище навиками та вміннями необхідний будь-якому управлінцю перелік далеко не вичерпується. Адже життя продовжується і кожен день формує і приносить нові вимоги до його активних учасників.

3. Вплив стиля керівництва на навчальну мотивацію підлітків

Постійний психологічний контакт з дитиною - це універсальна вимога до виховання, яка однаковою мірою може бути рекомендована робітникам навчально-виховних закладів, на нашу думку, такий контакт необхідний у вихованні кожної дитини в будь-якому віці.

Проблема конструктивних стилів спілкування і керівництва являється актуальною проблемою для сучасних досліджень. Дослідження в області педагогічної психології показують, що значна частина педагогічних труднощів обумовлена не стільки недоліками наукової і методичної підготовки викладачів, скільки деформацією сфери професійно - педагогічного спілкування і керівництва.

Педагогічне спілкування, засноване на суб'єкт - суб'єктних відношеннях, виявляється в співробітництві, що здійснюється в атмосфері творчості і сприяє гуманізації навчання.

У результаті дослідження з виявлення стилю керівництва вчителів були визначені такі домінуючі стилі: демократичний - у 38%, авторитарний - у 32,4%. Виявлено, що стиль керівництва має безпосередній вплив на навчальну мотивацію. При демократичному стилі керівництва у підлітків переважає високий мотив досягнення у сполученні з мотивом уникнення невдач (37,96%).

При авторитарному стилі переважає низька навчальна мотивація і у цих підлітків несформований мотив досягнення. Прояви прагнення до успіху в навчальній діяльності таких підлітків були ситуативними, малопередбачуваними, детермінованими короткочасною, поверховою зацікавленістю до окремих предметів. Між самооцінкою і пізнавальним мотивом виявлена позитивно значима залежність, що означає, чим вище пізнавальний мотив у школярів, тим вище його самооцінка. Відповідно при демократичному стилі керівництва виявлено високий пізнавальний мотив. Таким чином, можна стверджувати, що демократичний стиль сприяє формуванню високої самооцінки. В класах із домінуванням авторитарного стилю у підлітків спостерігається високий рівень загальної тривожності, власне оціночної, шкільної та міжособистісної. У підлітків також визначено незначне зниження настрою у 40% випробуваних, значне зниження настрою у 55% та у 5% - глибоке зниження настрою. Даним респондентам властиво подавлений стан, низька самооцінка.

Висновки

Метою управління є ідеальний образ бажаного, можливого і необхідного стану об‘єкту, відносно якого формулюється мета. Управління педагогічними працівниками – це специфічна функція управлінської діяльності, головним об‘єктом якої є люди, що входять в певні соціальні групи, трудові колективи. Як суб‘єкт управління виступають керівники і спеціалісти, які виконують функції управління стосовно своїх підлеглих. Управління педагогічним персоналом навчального закладу – це цілеспрямована діяльність керівного складу на розробку концепції, стратегій кадрової політики і методів управління людськими ресурсами. Управління педагогічними працівниками навчальних закладів ґрунтується на принципах.

Вивченням проблем управління педагогічним персоналом у навчальному закладі займалося велика кількість вчених. Педагогів, дослідників. Наприклад таких, як: М. Кондакова, Ю. Конаржевського, М. Сунцова, Т. Шамової, Акофа, А. Берга, Л. Берталанфі, К. Боудцінга, Н. Вінера, У. Ешбі.

Управлінська діяльність керівника навчального закладу – система дій, що має певну методологічну, управлінську концепцію і спрямована на вирішення організаційних, педагогічних, соціальних завдань, пов‘язаних із досягненням позитивних результатів у процесі функціонування і розвитку освітнього закладу. Організовування – це функція управління, сутність якої полягає у визначенні місця і ролі кожного члена колективу в досягненні поставленої мети.

Розвиток системи освіти в Україні визначається Державною Національною програмою „Освіта (Україна XXI століття)”, Законами України „Про освіту”, „Про загальну середню освіту”, в яких одним із основних завдань є формування якісного кадрового потенціалу, створення умов для постійного підвищення освітнього рівня педагогічних працівників. Реалізація цих завдань можлива за умови змістовної організації безперервного навчання, контролю та оцінювання педагогічних працівників, мета якого – сприяння постійному творчому зростанню підвищенню науково-методичного рівня, і досягнення на цій основі значного вдосконалення педагогічної майстерності. Керівник проводить контроль та оцінку педагогічного персоналу навчального закладу. Завдяки педагогічному аналізу в кожній конкретній ситуації можуть своєчасно розв’язуватися найбільш ефективні завдання, які постають перед педагогічним колективом у його повсякденному житті. У цьому й полягає смисл управління.

Список використаної літератури

1. Трейси Д. Менеджмент с точки зрения здравого смысла.-М.: Автор,1993

2. Джерело: Пугачев В.П. Руководство персоналом организации.- М.: Аспект-Пресс,1999.- С.138-139

3. Маркова А.К., Матис Т.А., Орлов А.Б. Формирование мотивации учения. - М.: Просвещение, 1990. - 192 с.