Реферат: Стилі навчання та навчальні технології у діяльності викладача

Стилі навчання визначаються домінуванням певної групи методів у загальній системі методів і прийомів навчання. Смороду виступають, як засіб ставлення викладача до здійснюваної їм педагогічної діяльності та спілкування. Серед них найбільш уживаними тики, як:

*репродуктивний стиль навчання.

Його основна особливість полягає в передачі учням низки очевидних знань, тобто в простому викладі навчального матеріалу з подальшою його перевіркою. Основним видом діяльності викладача є репродукція, яка не допускає ніяких альтернатив. У межах цієї моделі враховуються тільки регламентовані або догматизовані знання. Зміст репродуктивного навчання складає система вимог викладача щодо швидкого, точного та міцного засвоєння студентами знань, умінь та навичок. В умовах репродуктивного навчання в тихнув, хто навчається, працює пам'ять і блокується сприйняття, уявлення, самостійне мислення. Спостерігаються два небезпечних синдроми. Це – перший -страх зробити помилку, другий ‑ страх забути вивчене.

*творчий стиль навчання.

Його стрижнем є стимулювання тихнув, хто навчається, до творчості в пізнавальній діяльності, ініціативи. Педагог відбирає зміст навчального матеріалу за критеріями проблемності й у процесі викладу досягає діалогічних відносин із студентами з метою забезпечення частково-пошукового, пошукового, проблемного характерові діяльності навчаємих.

Тактика поведінки викладача полягає в умінні сформулювати навчально-пізнавальні проблеми так, щоб викликати зацікавленість студентів, спонукати їх до роздумів, аналізу, порівняння відомих фактів, подій, явищ; у стимулюванні до пошуку нових знань та нестандартних засобів рішення; у забезпеченні підтримки навчаємих на шляхові до самостійних висновків та узагальнень.

Творчий стиль навчання виявляється в процесі вирішення проблемних задач та ситуацій, захисту творчих проектів та завдань, проведенні досліджень та експериментів, дискусій.

*емоційно-ціннісний стиль навчання.

Він забезпечує особистісне включення студентів у навчально-виховний процес на рівні емпатійного розуміння і сприйняття як навчального матеріалу, так і особистості самого викладача. Це можливо тільки завдяки емоційній відкритості викладача і щирого інтересу щодо свого навчального предметові, а також побудови взаємовідносин з студентами на основі співробітництва, емоційно-довірливого спілкування та поваги до кожної особистості. Педагог стимулює навчаємих до рефлексії, розкриття свого ставлення до наукових та технічних досягнень людства, певних результатів діяльності людини, історичних подій та творів мистецтва, цінності знань і умінь для професійної діяльності тощо.

Тактика поведінки викладача передбачає вміння оперувати певною ціннісно-смисловою інформацію, спрямованою на духовно-моральний розвиток студентів; уміння відбирати завдання і створювати ситуації, які вимагають морально-ціннісного ставлення та оцінювання.

Цей стиль спрямований на розвиток образного мислення навчаємих і емоційно-моральної сфери, стимулювання до саморефлексії та самопізнання, до саморозкриття своїх творчих здібностей та ціннісного ставлення до світу.

Найкраще означений стиль виявляється в ігрових формах навчання, у процесі діалогу та практичних діях. До складові емоційно-ціннісного стилеві навчання належати також наступні стилі діяльності педагога:

а). емоційно-імпровізаційний стиль.

Він забезпечує домінування чіткого і цікавого пояснення педагогом навчального матеріалу попри діалогічний контакт з студентами. Характерними особливостями цього стилеві є ті, що викладач орієнтується на сильних студентів і мало уваги приділяє всім іншим; акцентує увагу на більш цікавому матеріалі, а менш цікавий залишає навчаємим опрацьовувати самостійно; мало години витрачає на оцінювання навчальних досягнень студентів і не завжди аналізує виконану роботові; недостатньо адекватно планує навчально-виховний процес. Водночас, він відрізняється високою оперативністю та використанням широкого арсеналові різноманітних методів навчання, практикує колективне обговорення проблем і стимулює нестандартні підходи до їх вирішення, виявляє чуйність та проникливість.

б). емоційно-методичний стиль.

Характерними особливостями цього стилеві є орієнтація педагога на процес і результат навчання; адекватне планування навчально-виховного процесу; контроль знань і умінь усіх студентів; оперативність у роботі; колективне обговорення порушених проблем; багатий арсенал методичних прийомів; акцентування уваги студентів на сутності предметові вивчення.

Зміна змісту освіти на сьогоднішньому етапі розвитку вітчизняної вищої школи веде до зміни педагогічних технологій, надає їм особистісну спрямованість. Технологізація особистісно орієнтованого навчально-виховного процесу передбачає спеціальне конструювання дидактичного матеріалу, методичних рекомендацій до його використання, форм контролеві за особистісним розвитком студента в ході навчально-пізнавальної діяльності.

Технологічний процес є певною системою технологічних одиниць, зорієнтованих на конкретний педагогічний результат, наприклад методика викладання навчального предметові педагогом у теорії дидактики.

Вченими педагогами-новаторами розроблено технології оптимізації організації навчального процесу на заняттях (Ю.Бабанський); опорні листки (В.Шаталов); коментоване управління навчальним процесом (С.Лисенкова) та ін.

Навчальна технологія-сукупность психолого-педагогчних настанов, які визначають спеціальний підхід і композицію форм, методів, способів, прийомів, виховних засобів (схем, креслень, діаграм, карт).

Завданнями навчальної технології є:

- досягнення глибини і міцності знань, закріплення умінь та навичок у різних галузях діяльності;

- формування і закріплення соціальне цінних форм і звичок поведінки;

- научіння дій з технологічним інструментарієм, тобто здатності засвоювати і користуватися в навчальне-пізнавальній діяльності технологічними схемами, графіками, картами, алгоритмами та будувати власні;

- розвиток технологічного мислення, уміння самостійно планувати, алгоритмізувати, стандартизувати свою навчальну, освітню діяльність;

- виховання звички чітко дотримуватися вимог технологічної дисципліни в організації навчальних зайняти і суспільне корисної праці.

Навчальній технології і технологічним процесам властиві певні особливості. Передусім окремі технологічні процеси мають певний навчально-виховний потенціал. Одні з них спонукають до активної розумової роботи і розвивають творчу особистість, інші-виховують тільки увагу, ретельність, здатність діяти механічно, тільки за заданою послідовністю основних елементів програми, що сковує творчість, виховує сліпий послух.

Важливою особливістю навчальної технології є також технологічність змісту навчання, його здатність піддаватися кодуванню, не втрачаючи при цьому своїх навчально-виховних можливостей. Один матеріал легко кодується, при розкодуванні не деформується і усвідомлюється як цілісність (математичні формули, способи розв'язування типових задач). Інший при кодуванні втрачає свої навчально-виховні можливості (філософський, художній, історичний), тому обмеження процесу вивчення літератури, історії, мистецтва суто технологічними підходами призводить до бездумного зубріння, формалізму в знаннях, збіднює їх виховні можливості.

Розроблення навчальної технології має передбачати доцільність включення до педагогічного процесу кожної технологічної ланки, системи, ланцюжка. При цьому слід мати на увазі, що ніяка технологія не може замінити живого слова, емоційного людського спілкування. Кожна технологічна ланка, ланцюжок, система досягає високої ефективності тільки за умови, що вона психологічно педагогічно обґрунтована і має практичні виходи. Так, технологічні засоби, пов'язані з наочністю, мають ґрунтуватися на особливостях предметно-образного мислення, в основі інших-опора на психологічні законі запам'ятовування за подібністю, за асоціаціями, за силою емоційного збудження. Немає жодної педагогічної технологічної системи, в основі якої б не було психологічних законів.

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--