Реферат: Страхові послуги

Страхова сума — це грошова сума, в межах якої страхо­вик зобов’язаний здійснити виплату з настанням страхового випадку відповідно до умов страхування, а також сума, що виплачується за особистим страхуванням. Виплати страхових

сум за договорами особистого страхування здійснюються не­залежно від суми, яку має отримати одержувач за держав­ним соціальним забезпеченням, і суми, що мають йому сплатити як відшкодування збитків. При страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, котрі діють на момент укладання дого­вору, якщо інше не передбачено договором страхування або умовами обов’язкового страхування.

Страхове відшкодування — це грошова сума, яка випла­чується страховиком за умовами манного страхування і стра­хування відповідальності з настанням страхового випадку. Згідно із Законом страхове відшкодування не може пере­вищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхуваль­ник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування.

Якщо майно застраховано в кількох страховиків і загаль­на страхова сума перевищує дійсну вартість майна, то і стра­хове відшкодування, виплачуване усіма страховиками, не може перевищувати дійсної вартості майна. При цьому кож­ний страховик здійснює виплату пропорційно розмірові стра­хової суми за укладеним ним договором страхування.

Під страховим платежем (страховим внеском, страхо­вою премією) розуміється плата за страхування, яку стра­хувальник зобов’заний внести страховику за договором добро­вільного страхування або за умовами обов’язкового страху­вання.

Страховий тариф — це ставка страхового внеску з оди­ниці страхової суми за визначений період страхування. Стра­хові тарифи при добровільній формі страхування обчислю­ються страховиком самостійно. Конкретний розмір страхо­вого тарифу визначається в договорі страхування за згодою сторін. Актами законодавства України про обов’язкове стра­хування встановлюються максимальні розміри страхових тарифів та мінімальні розміри страхових сум.

Для укладання договору страхування страхувальник по­дає страховикові письмову заяву за формою, встановленою страховиком, або іншим чином заявляє про свій намір укласти договір страхування. Факт укладання договору страхування може засвідчуватись страховим свідоцтвом (полі­сом, сертифікатом).

Страхове свідоцтво — це документ, який включає: назву та адресу страховика; прізвище, ім’я та по батькові або на­зву страхувальника і його адресу; зазначення об’єкта страху­вання; розмір страхової суми; перелік страхових випадків;строк дії договору; визначення розміру тарифу, розмір стра­хових внесків і терміни сплати їх; порядок зміни і припинення дії договору; інші умови за згодою сторін, підписи сторін.

Договір страхування стає чинним з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не визначено умо­вами страхування.

Виплата страхових сум і страхового відшкодування здійснюється страховиком згідно з договором страхування або законодавством на підставі заяви страхувальника і стра­хового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт скла­дається страховиком або уповноваженою ним особою.

У разі необхідності страховик може робити запити про відомості, пов’язані із страховим випадком, до правоохо­ронних органів, банків, медичних закладів та інших підприємств, установ і організацій, що володіють інформа­цією про обставини страхового випадку, а також має пра­во самостійно з’ясовувати причини та обставини страхово­го випадку. Підприємства, установи і організації зобов’я­зані надсилати відповідь страховикові на запит про відо­мості, пов’язані із страховим випадком, у тому числі й дані, що є комерційною таємницею. При цьому страховик несе відповідальність за розголошення їх у будь-якій формі, за винятком випадків, передбачених законодавством України.

Дія договору страхування припиняється за згодою сторін, а також у разі:

1) закінчення терміну дії;

2) виконання страховиком зобов’язань перед страху­вальником у повному обсязі;

3) несплати страхувальником страхових платежів у вста­новлені договором терміни;

4) ліквідації страхувальника — юридичної особи, смерті страхувальника-громадянина чи втрати ним дієздатності, за винятком випадків, передбачених законодавством;

5) ліквідації страховика в порядку, встановленому за­конодавством України;

6) прийняття судового рішення про визнання договору страхування недійсним;

7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

1.2. ПРАВОВЕ ОФОРМЛЕННЯ ВІДНОСИН СТРАХОВИХ ПАРТНЕРІВ

Згідно з нормами Закону "Про страхування" страховик зобов’заний:

1) ознайомити страхувальника з умовами та правилами страхування;

2) з одержанням відомостей про настання страхового випадку протягом двох робочих днів вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для вчасної випла­ти страхової суми або страхового відшкодування страху­вальнику;

3) з настанням страхового випадку здійснити виплату страхової суми або страхового відшкодування у передбаче­ний договором термін. Страховик несе майнову відпові­дальність за невчасну виплату страхової суми (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустой­ки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами до­говору страхування;

4) відшкодувати витрати, завдані страхувальнику при настанні страхового випадку, щодо запобігання або змен­шення збитків, якщо це передбачено умовами договору;

5) за заявою страхувальника в разі проведення страхових заходів, що зменшили страховий ризик, або в разі збільшення вартості майна, переукласти з ним договір стра­хування;

6) тримати в таємниці відомості про страхувальника і його майновий стан, за винятком випадків, передбачених законодавством України. Умовами договору страхування може бути передбачено також інші обов’язки страховика.

У свою чергу страхувальник зобов’язаний:

1) вчасно вносити страхові платежі;