Реферат: Страхові послуги

3) повідомити страховика про інші діючі договори стра­хування щодо цього об’єкта страхування;

4) вжити заходів щодо запобігання та зменшення збитків, завданих внаслідок настання страхового випадку;

5) повідомити страховика про настання страхового ви­падку в термін, передбачений умовами страхування.

Умовами договору може бути передбачено також інші обов’язки страхувальника.

У разі смерті страхувальника-громадянина, який уклав договір майнового страхування, права і обов’язки страхуваль­ника переходять до особи, котра одержала це майно в спад­щину. В інших випадках права і обов’язки страхувальника можуть перейти до іншого громадянина або юридичної особи лише за згодою страховика, якщо інше не обумовлено до­говором страхування.

У разі смерті страхувальника, який уклав договір особи­стого страхування на користь третіх осіб, його права і обо­в’язки можуть перейти як до цих осіб, так і до осіб, на яких відповідно до чинного законодавства покладено обов’язки щодо охорони прав і законних інтересів застрахованих.

Якщо в період дії договору страхування страхувальник втрачає права юридичної особи внаслідок реорганізації, то права і обов’язки, що випливають з договору страхування, переходять до правонаступника страхувальника за згодою страховика.

Якщо в період дії договору страхування страхувальника-громадянина визнано судом недієздатним або таким, у яко­го обмежена дієздатність, то права і обов’язки страхуваль­ника переходять до його опікуна або піклувальника. При цьому дія договору страхування цивільної відповідальності припи­няється з часу втрати або обмеження дієздатності.

Страховик має право відмовитися від виплати страхових сум (страхового відшкодування) у випадку, коли встановлено:

1) навмисні дії страхувальника або особи, на користь котрої укладено договір страхування, спрямовані на на­стання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов’язані з виконанням ними громадянського чи службового обов’язку або захисту майна, життя, здоров’я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація дій страху­вальника або особи, на користь котрої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного зако­нодавства України;

2) вчинення страхувальником-громадянином або іншою особою, на користь котрої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку;

3) подання страхувальником свідомо неправдивих відо­мостей про об’єкт страхування;

4) отримання страхувальником повного відшкодуван­ня збитків за майновим страхуванням від особи, винної за заподіяне;

5) невчасне повідомлення страхувальником про настан­ня страхового випадку без поважних на це причин або ство­рення страховиком перешкод у визначенні обставин, ха­рактеру та розміру збитків;

6) інші випадки, передбачені законодавством України. Умовами договору страхування може бути передбачено інші підстави для відмови від виплати страхових сум, якщо це не суперечить законодавству України. Рішення про відмо­ву від виплати страхових сум приймається страховиком та повідомляється страхувальнику в письмовій формі з обгрун­туванням причин відмови. Відмова страховика від виплати страхових сум може бути оскаржена страхувальником у су­довому порядку.

До страховика, котрий виплатив страхове відшкодуван­ня за договором майнового страхування в межах фактичних затрат, переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Для ринкової економіки властива свобода підприємниц­тва, різноманітність його форм, орієнтація всіх суб’єктів господарювання на споживача з метою забезпечення зро­стання прибутку. В ринкових умовах держава безпосередньо не втручається в діяльність підприємницьких структур, у їхні взаємовідносини з партнерами й клієнтами, банками тощо. Водночас держава визначає найважливіші правила ринкового господарювання для всіх видів підприємницької діяльності та особливі умови для певних галузей виробни­чої й невиробничої сфер. Дотриманню встановлених вимог (нерідко досить суворих) сприяє система фінансових, по­даткових, митних та інших важелів.

Ефективність ринкової економіки забезпечується гнуч­ким і погодженим використанням економічних та нееко­номічних методів управління нею. З цією метою використо­вується і страхування. Воно відіграє роль одного з елементів такого регулювання економіки і саме виступає об’єктом управління, що функціонує у межах загальних і специфіч­них для нього особливостей.

Головною ознакою організації страхової діяльності на сучасному етапі є його демонополізація. Колись єдина на )/ страховому ринку України організація Укрдержстрах, яка діяла в системі державного страхування, вже не повністю визначає страхову політику. Поряд з державним страхуванням в Україні виникло і розвивається страхування, що здійснюється акціонерними товариствами коодеративними та іншими організаціями. Державна форма страхування д відображає відносини між державною страховою організа­цією і застрахованим. Це форма страхування може здійсню­ватись як в умовах абсолютної монополії держави на про­ведення всіх видів страхування, так і тоді, коли немає будь-якої державної страхової монополії. На сучасному етапі спостерігається тенденція до розвитку недержавного варіанта страхування в Україні. Звичайно, не виключається і пріо­ритет держави в проведенні деяких видів обов’язкового стра­хування.

Що ж являють собою недержавні варіанти страхування?

Під акціонерною формою страхування розуміється така організація страхової діяльності, коли страховиками висту­пають акціонерні товариства, що формують свій статутний фонд шляхом випуску переважно акцій (інколи облігацій). Така форма дозволяє засновникам з відносно невеликими власними коштами за рахунок залучення грошових ресурсів забезпечити швидше зростання обсягу страхових операцій.

Взаємне страхування - така організаційна форма відно­син, коли кожний застрахований є одночасно і членом стра­хового товариства, тобто всі разом вони створюють об’єднан­ня з метою забезпечення взаємодопомоги. Для цієї форми стра­хування властива менша комерційна зацікавленість у кінце­вих результатах, ніж для акціонерного страхування.

Аналогічний зміст із взаємним страхуванням має коо­перативна форма його організації.

Можна передбачити, що по мірі оформлення страхового ринку України на ньому будуть на рівноправних засадах діяти державні, акціонерні та взаємні страхові товариства. Це зумовить конкуренцію між страховиками щодо залу­чення коштів бажаючих застрахуватись, створення їм зруч­них умов, вигідне інвестування частини страхового фонду з метою досягнення високих кінцевих результатів. Звичай­но, конкуренція, як правило, стосується добровільного страхування.

Враховуючи, що страхування - особлива сфера фінансо­вого кредиту фізичних осіб, воно має бути надійним і гаран­тованим. Це зумовлює необхідність використання як загаль­ноприйнятих, так і особливих важелів державного управлін­ня, відповідної юридичної бази.

Організація страхових операцій у ринкових умовах пе­редбачає наявність та аналіз інформації про діяльність усіх страхових підприємств. Вона не мусить обмежуватися лише рекламним повідомленням про види страхування, порядок укладення договорів і виплати страхового відшкодування, а й має включати загальні відомості про страхове підприєм­ство, послуги, які воно пропонує, його статутний капітал, звітний баланс. Тільки за наявності такої інформації у ба­жаючих застрахуватись буде реальна можливість свідомо і виважено обирати собі партнера.

2. Разработать типовые правила (условия) вида страховых услуг

ЗАКРЫТОЕ АКЦИОНЕРНОЕ ОБЩЕСТВО "АКЦИОНЕРНАЯ СТРАХОВАЯ КОМПАНИЯ "ОСТРА-КИЕВ"

ОБЩИЕ УСЛОВИЯ СТРАХОВАНИЯ ОТ ОГНЯ И ДРУГИХ ОПАСНОСТЕЙ ПРОМЫШЛЕННЫХ И КОММЕРЧЕСКИХ ПРЕДПРИЯТИЙ