Реферат: Структура природно-заповідного фонду України ПЗФ
На кінець 2007 року 4,7% території України зайнято об’єктами ПЗФ. Всього це 7279 об’єктів загальною площею 2854477,3 га. Подивившись на ці цифри, стає зрозуміло, що більшість об’єктів мають доволі невелику площу. І дійсно більшість ПЗФ – заказники і пам’ятки природи, що мають площу до 1 га. На жаль, це значить, що ПЗФ в Україні має дуже мозаїчну структуру, що не дуже добре для рослинного і тваринного світу. Проте, відповідно до Указу Президента, до 2015 року площа заповідних земель в Україні має зрости до 10-15%.
Реальні «розклади» площ і кількості ПЗФ, станом на 1.01.2007 виглядають так:
▪ Природних заповідників - 17 (загалом 164,3 тис.га);
▪ Біосферних заповідників - 4 (загалом 226, 3 тис.га);
▪ Національних природних парків - 17 (718,7 тис.га);
▪ Заказників 2709 (загалом 1093 тис.га);
▪ Пам’яток природи - 3078 (загалом 601,3 тис.га);
▪ Ботанічних садів - 26 (загалом 1,9 тис.га);
▪ Дендрологічних парків – 43 (загалом 1,5 тис.га);
▪ Парків-пам’яток садово-паркового мистецтва – 536 (загалом 13,4 тис.га);
▪ Регіональних ландшафтних парків - 45 (загалом 626,6 тис га);
▪ Заповідних урочищ - 793 (загалом 95,4 тис.га).
Природні заказники й заповідники, яких в Україні найбільше і які займають найбільшу площу охоронних територій, обмежені як територіально, так і функціонально. Як правило, вони займають невеликі за площею території без наявності буферних зон.
Обмеження будь-якої діяльності на суміжних територіях зводиться лише до рекомендацій не розміщувати поблизу об'єктів природно-заповідного фонду екологічно небезпечне виробництво. Це веде до незахищеності периферійних ділянок із статусом суворого заповідання від впливу сільськогосподарської, лісогосподарської, рекреаційної діяльності та промислового виробництва.
Жорстке обмеження будь-якого господарського використання резервованих територій викликає негативне відношення місцевого населення і супроводжується частими порушеннями природоохоронного законодавства. Функціональні обмеження, зокрема проведення лише науково-дослідної та природоохоронної діяльності ставлять установу в жорстку залежність від державного фінансування, яке знаходиться далеко не на належному рівні. Окрім цього, збережені найбільш цікаві природні утворення держави є практично недоступними для відвідування як закордонними, так і вітчизняними громадянами.
Працівники природних заповідників, розуміючи складність цієї проблеми, часто проводять краєзнавчу екскурсійну діяльність, мотивуючи це необхідністю проведення екоосвітньої та ековиховної роботи, яка є однією з додаткових функцій цих природоохоронних установ. Проте, ця діяльність є можливою лише під керівництвом працівників заповідника на спеціально облаштованих екологічних стежках, створення яких вимагає додаткових коштів.
Натомість, серед туристів дедалі більшої популярності набувають установи природно-заповідного фонду, які передбачають поліфункціональне використання територій. Це національні природні парки й регіональні ландшафтні парки.
| № з/п | Назва | Підпорядкування | Рік створення | Загальна площа, га | Площа земель у постійному користуванні, га |
| Біосферні заповідники | |||||
| 1. | Асканія Нова | УААН | 1985 | 33 307,6 | 11312,3 |
| 2. | Чорноморський | НАНУ | 1985 | 89 129,0 | 70 509,0 |
| 3. | Карпатський | Мінекоресурсів | 1993 | 53 630,0 | 31977,0 |
| 4. | Дунайський | НАНУ | 1998 | 46 402,9 | 22 662,0 |
| 5. | Східні Карпати | Мінекоресурсів | 2002 | - | - |
| Природні заповідники | |||||
| 1. | Кримський | Державне управління | 1923 | 44 175,5 | 44 175,5 |
| 2. | Канівський | Національний університет імені Т.Г. Шевченка | 1923 | 2 049,3 | 2 049,3 |
| 3. | Український степовий | НАНУ | 1961 | 2 768,4 | 2 768,4 |
| 4 | Луганський | НАНУ | 1968 | 1 575,5 | 1 575,5 |
| 5. | Поліський | Держкомлісгосп | 1968 | 20 104,0 | 20 104,0 |
| 6. | Ялтинський гірсько-лісовий | Держкомлісгосп | 1973 | 14 523,0 | 14 523,0 |
| 7. | Мис Мартьян | УААН | 1973 | 240,0 | 240,0 |
| 8. | Карадазький | НАНУ | 1979 | 2 855,2 | 2 855,2 |
| 9. | "Розточчя" | Міносвіти | 1984 | 2 084,5 | 2 084,5 |
| 10. | "Медобори" | Держкомлісгосп | 1990 | 10 516,7 | 10 516,7 |
| 11. | Дніпровсько - Орільський | Держкомлісгосп | 1990 | 3 766,2 | 3 766,2 |
| 12. | Єланецький степ | Мінекоресурсів | 1996 | 1675,7 | 1675,7 |
| 13. | Ґорґани | Мінекоресурсів | 1996 | 5 344,2 | 5 344,2 |
| 14. | Казантипський | Мінекоресурсів | 1998 | 450,1 | 450,1 |
| 15. | Опуцький | Мінекоресурсів | 1998 | 1 592,3 | 1592,3 |
| 16. | Рівненський | Держкомлісгосп | 1999 | 47 046,8 | 47 046,8 |
| 17. | Черемоський | Держкомлісгосп | 2001 | 2 975,7 | 2 975,7 |
Таблиця 2.1 Біосферні та природні заповідники України
| № з/п | Назва | Рік створення | Загальна площа, га | Площа земель у постійному користуванні, га |
| 1. | Карпатський | 1980 | 50 303,0 | 38 591,0 |
| 2. | Шацький | 1983 | 48 977,0 | 18 810,0 |
| 3. | "Синевир" | 1989 | 40 400,0 | 27 208,0 |
| 4. | Азово-Сиваський | 1993 | 52 154,0 | 52 154,0 |
| 5. | Вижницький | 1995 | 7 928,4 | 7 013,4 |
| 6. | "Подільські Товтри" | 1996 | 261316,0 | 3 015,0 |
| 7. | Святі гори | 1997 | 40 589,0 | 11878,0 |
| 8. | Яворівський | 1998 | 7 078,6 | 2 885,5 |
| 9. | "Сколівські Бескиди" | 1999 | 35 684,0 | 24 702,0 |
| 10. | Деснянсько-Старогутський | 1999 | 16 215,1 | 7 272,6 |
| 11. | Ужанський | 1999 | 39 159,3 | 14 904,6 |
| 12. | "Гуцульщина" | 2002 | 32 271,0 | 7 606,6 |
| 13. | Галицький | 2004 | 14 600,0 | 14 600,0 |
Таблиця 2.2 Національні природні парки та їх мережа в Україні
Національні парки поряд із природоохоронною функцією виконують рекреаційну. Саме завдяки цій категорії на національному рівні практично розв'язується суперечність між збереженням природної краси та її рекреаційним використанням.
Залежно від цільового призначення, природоохоронного статусу, територіальної і ландшафтної структури заповідних об'єктів, С. М. Стойко виділив їх основні функції:
Науково-дослідна функція. Полягає у можливості проведення в заповідних територіях систематичних стаціонарних досліджень, результати яких використовують при науковому обґрунтуванні раціонального природокористування, рекреаційного навантаження тощо.
Екологічна функція. Надання платних екологічних, соціальних і рекреаційних послуг туристам та екскурсантам відіграє важливу роль у формуванні власних фінансових ресурсів установ ПЗФ в умовах ринкових відносин.
Соціальна функція. Властива національним паркам, охоронним ландшафтним районам, паркам-пам'ятникам садово-паркового мистецтва. В умовах існуючих темпів урбанізації перед ними стоїть важливе завдання - забезпечення рекреаційними ресурсами населення міст й індустріально-промислових агломерацій.
Природо-пізнавальна функція. Властива екосистемам як природного, так і культурного походження. Природні екосистеми дають змогу ознайомитись туристам і краєзнавцям з визначними пам'ятками та явищами природи, красивими пейзажами; відвідати екологічно чисті об'єкти; побачити екзотичний тваринний і рослинний світ; відвідати історичні місця і споруди; познайомитись з інтродукованими видами рослин і тварин та їх адаптацією до нових екологічних умов.
Культурно-освітня та дидактична функція. Полягає у сприянні розвитку загальноосвітньої сфери людини, розширенні її природничого і краєзнавчого світогляду, вихованні природоохоронної активності та відповідальності за стан природи як національного, так і загальнолюдського багатства. Історичний аналіз взаємодії суспільства й біосфери свідчить про значення природних багатств не лише для біологічного виживання людини, але й для її інтелектуального і духовного розвитку.
Ландшафтно-естетична функція. Розуміючи важливе значення навколишньої природи, людина здавна прагнула зберегти не лише корисні для неї природні ресурси, а й естетично вартісні ландшафти. Саме завдяки цьому в Україні у XIX ст. створювалися прекрасні ландшафтні парки (Софіївка, Олександрія, Тростянець тощо), ботанічні сади, бралися під охорону мальовничі скелі, старі дерева й урочища. [1,2,3]
3. КЛАСИФІКАЦІЯ ПЗФ ТА ВІДМІННОСТІ МІЖ НИМИ
ПЗФ можна класифікувати по багатьох різних критеріях. Наприклад:
▪ за передбаченою Законом категорією
▪ за адміністративним підпорядкуванням
▪ за наявністю зонування