Реферат: Структурно-стильовий аналіз під час вивчення літератури модернізму

Модерністи свідомо роблять свою творчість анти-демократичною, елітарною.

Модернізм ставить собі за мету бути « мистецтвом для митців, а не для мас людей.

Модернізм затверджує примат форми над змістом. Іноді форма модерністського твору є самодостатнього та абсолютизованою, іноді – підкорена формі категорія змісту є також важливою.

Література модернізму є рішучим протестом і запереченням художніх принципів реалізму й натуралізму з їхнім зверненням до реальної дійсності, життєподібностю, деміфологізмом, аметафізичністью. Але в той же час модернізм не приймає романтичної втечі від дійсності.

На зміну реалістичній та натуралістичній об’єктивності приходить модерністська художня суб’єктивність. Модерністів не цікавить предметний світ – він завжди ними деформується та абсурдизується. І ця «нова дійсність» є для митців-модерністів абсолютно помольною.

Популярним художнім прийомом модернізму є монтаж, що прийшов у літературу з кіномистецтва. Він заснований на поєднанні різнорідних тем, фрагментів, образів.

Фантастика тісно пов’язана з реальністю в мистецтві модернізму.

Нерідко модерністи руйнують традиційні конструктивні елементи твору. Їхнім творам може бракувати сюжету й композиції, художнього часу та простору, персонажів і дії. На всю художню діяльність модерністів поширюється «тотальна» іронія. Згідно з цим, постійно натрапляємо на пародію та ілюзію, оголення прийому та акцентуацію на «зробленості» твору, елементи гри та ілюзії творчості.

Література

1. Викторов В.В. Культурология: Учебник / В.В. Викторов. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Издательство “Экзамен”, 2004.

2. Гончарук Т.В. “Культурологія: Навчальний посібник. – Тернопіль: Карт-бланш, 2004;

3. Культурология.: Учебное пособие для студ. вузов. / Под. общ. ред. С.В. Лапиной. – М.: ТетраСистемс, 2003.

4. Подольська Є.А. та ін. Культурологія. Навч. посібник. / Є.А. Подольська, В.Д. Лихвар, К.А. Іванова. – К.: Центр навчальної літератури, 2003.

5. Теоретическая культурология. – М.: Академический проспект; Екатеринбург: Деловая книга; РИК, 2005. – С. 354;

Додаток

INTERMEZZO

(Скорочено)

Присвячую кононівським полям

Дійові особи:

Моя утома.

Ниви у червні.

Сонце.

Три білих вівчарки.

Зозуля.

Жайворонки.

Залізна рука города.

Людське горе.

Лишилось тільки ще спакуватись... Се було одно з тих незчисленних "треба", які мене так утомили і не давали спати. Дарма, чи те "треба" мале, чи велике — вагу те має, що кожен раз воно вимагає уваги, що не я ним, а воно мною уже керує. Фактично — стаєш невільником сього многоголового звіра. Хоч на час увільнитись від нього, забути, спочити. Я утомився.

Бо життя безупинно і невблаганно іде на мене, як хвиля на берег. Не тільки власне, а і чуже. А врешті — хіба я знаю, де кінчається власне життя, а чуже починається? Я чую, як чуже існування входить в моє, мов повітря крізь вікна і двері, ^як води притоків у річку. Я не можу розминутись з людиною. Я не можу бути самотнім. Признаюсь