Реферат: Створення залізниць в Україні

Одночасно з відкриттям моста відбулося і відкриття залізничного

вокзалу, про яке писали: “Київський вокзал гарний і місткий”. До

відкриттю руху на Київській лінії в Україні вже було побудовано біля

3000 км і знаходилося в процесі будівництва близько 1000 км залізних

доріг.

До 1870 року в Україні були побудовані наступні залізничні лінії:

Львів – Чернівці /267 км у 1866р./, Балта Елисаветград /Кіровоград/ -

Гаків/ 430 км, у 1868р./, Ворожінн-Конотоп-Бровари /294 км, у 1868р./,

Курськ – Харків – Слов’янськ –таганрог -Ростов /680 км по території

України, у 1869р./, Перемышль – Львів –золочів -Тернопіль /141 км, у 1870р./. Незабаром уряд вирішив продовжити будівництво залізниць не за казенний рахунок, а силами акціонерних об’єднань. Акціонерам були

гарантовано великі пільги, у тому числі прибуток у розмірі 5,5 відсотка

на витрачений капітал, незалежно від рентабельності залізниць. Навіть

существовавшие тоді казенні залізниці були продані акціонерному

суспільствам. Улітку 1870 року Російське суспільство пароплавства і торгівлі /РОПИТ/ придбало в уряду Одесско-Балтскую й Одесско – Елисаветградскую лінії, купило ділянку від Тирасполя до Кишинева і Лінію Бирзула – Жмеринка Болечиск. Загальна довжина всієї цієї мережі, що одержала назву Одеської залізниці, складала 963км.

У тому ж році на базі казенної Киево-Балтской магістралі було утворено

суспільство Киево - Брестської залізниці, що купило в скарбниці ще

ділянка Ки-Жмеринка з галуззю Казатин - Бердичів і побудувало лінію від Бердичева до Бреста з відгалуженням на Радзивиллов / колишньої

російсько-австрійської границі. На будівництві цих ділянок були понесені

великі збитки. Але уряд покрив їх, не залучаючи винуватців до

відповідальності. Аналогічним було положення і на будівництві Брестско - Граевской лінії, що продовжувала брестську лінію для виходу з Одеси і

Києва на колишню границю з Пруссією і до портів Балтії.

Нові залізниці не виправдали надій їхніх власників і скарбниці. Вони не

принесли очікуваних прибутків. Це було природним результатом для

побудованих абияк і оснащених застарілою технікою ліній. Зіграла свою

роль і конкуренція між власниками приватних доріг, і суперництво з

іншими видами транспорту /водяним і гужової/.

До 1889 року тарифи на залізничному транспорті встановлювалися

довільно. Кожна дорога вводила провізну плату за своїм розсудом.

Щоб устояти в конкурентній боротьбі і забезпечити одержання прибутку,