Реферат: Сучасний стан легкої промисловості України
І. Багато проблем, з якими зараз стикається українська промисловість породжені промисловими структурами, які Україна отримала в спадок від СРСР, серед них:
* Неможливість здійснення міжгалузевого обміну.
• Підприємства текстильної промисловості спеціалізувалися на виконанні обмеженої кількості технологічних та виробничих операцій і залежали від великої кількості суміжних виробництв-постачальників необхідних комплектуючих. Так, рівеньміжгалузевого обміну дорівнював 70-80% продукту який було вироблено.
• Після 1991 року більшість підприємств були відірвані від їх звичних торгівельних партнерів. (До цього часу Росія та Білорусь постачали на українські підприємства сировину: тканини, шерстяні тканини, в'язані та нев'язані тканини).
* Сировинна проблема тісно пов'язана з проблемою втрачених взаємозв'язків між галузями та країнами:
• Хоча Південна Україна і була головним виробником бавовни для всього СРСР, але після 1956 року, коли поля бавовни були "перепрофільовані" в кукурудзяні - місцеве виробництво бавовни було знищено. А це означає, що зараз Україна не може похвалитися розвиненою субіндустрією, яка б постачала сировину для українських виробників одягу.
• Головним постачальником бавовни для України був Узбекистан , Україна імпортувала приблизно 180,000 тон на рік. Бавовна ж, як і хімічні нитки-сировинні компоненти необхідні для в-ва одягу - майже не виробляється Україною.
* Тому зараз текстильні виробництва зіткнулися з Проблемою відносно великих виробничих витрат.
* Проблема виробництва продукції з використанням давальницької сировини.
• Більш як 90% текстильної продукції України виробляється з давальницької сировини. На українських фабриках, відсутні оборотні засоби, щоб почати виробництво конкурентної продукції, погано налагоджена система збуту. Компанія "давалець" завантажує виробничі потужності фабрик, які в своїй більшості - стоять, а платить вона українському виробнику - частиною продукції, яку було вироблено, таким чином українське виробництво має кошти, для того, щоб платити заробітну платню своїм працівникам, а іноземна компанія отримує прибутки, реалізовуючи цю продукцію на ринках Західної Європи.
• (В 2000 році з неї було виготовлено більш як 90% швейних та 70% трикотажних виробів). Так, більшість фірм - такі фірми як "Дана", "Желань" (власник єдиної на Україні розгалуженої сітки дистрибуторних магазинів "Михайло Воронін") - починали працювати з давальницькою сировиною в 1991 році (тоді її частка складала 90-95% об'єму випуску продукції.) Тепер - планується зменшити цю цифру до 40%.
• Слід зауважити, що виробництво в швейній індустрії базувалося на давальницькій сировині, в 2000 експорт галузі перевищив імпорт. В 2000, більш як 90% верхнього одягу було вироблено з давальницької сировини.
* Проблема дистрибуції товару.
• Централізовану систему оптової та роздрібної дистрибуції товарів було зруйновано. Фабрики були змушені винаходити власні методи для продажу своєї продукції.
• Як результат розпаду старої системи дистрибуції товарів за останні 5 років кількість магазинів, які займалися продажем одягу скоротилася на 23%. Натомість з'явилася безліч базарів.
• Біля 80% від загальнонаціонального продажу одягу здійснюється на базарах, а також через власні магазини підприємств-виробників.
* Застаріле обладнання.
• Обладнання фабрик було застарілим вже на момент 1991 року.(Таблиця№1) Тільки наприкінці 1980-х років галузь почала поступово оновлювати свої основні фонди. Але це було зроблено не на всіх підприємствах, за ініціативою міністерства Легкої промисловості.
II. Проблеми економіки перехідного періоду:
З іншого боку бачимо проблеми, які є наслідками непослідовної політики реформування української держави:
* Проблема захисту українського виробника.
• В Україну продовжує надходити контрабандою текстильна продукція - за оцінками операторів, на українських базарах продається не менш як 70% одягу без відома фіскальних органів. [9] Так, роздрібний продаж офіційно імпортованого товару приносить не більш як 10 млн. грн., за даними ж Держкомстату - імпорт зимового одягу складає 41 млн. грн. ( за 2003 рік).
• Як правило, 40-60% тіньового товару потрапляє до України з Турції, Китаю, Польщі. Так, в 2000 році за даними Держкомстата в Україну було ввезено 1,8 млн. шт. Верхнього одягу, з них 1,2 млн. шт. - нелегально. І, уже зараз 80% продукції на ринках - турецького виробництва.
*Недосконале оподаткування підприємств.
III. Економічно-соціальні проблеми, які сформувалися протягом переходу до ринкової економіки
* Небажання інвесторів вкладати кошти в текстильну пром-ть. Цьому сприяє політична нестабільність в країні, відсутність реформованого податкового законодавства.
Як наслідок, з попереднього пункту випливає проблема
* Великих масштабів тіньового сектору. Так, за даними Держкомстату, українські виробники одягу виробили минулого року - 6 млн. шт. верхнього одягу, з них - 1 млн. було реалізовано на вітчизняному ринку. Реально ж на ринку продається вдвічі більше вітчизняного товару - 2 млн. шт.[10]
* Сегмент споживачів з низькими доходами, з місячним доходом меншим, ніж Euro120 становить приблизно 80% ринку споживачів2 .