Реферат: Сукупний попит та сукупна пропозиція

Скоріше залишиться новий, вищий рівень цін Ц2, і тому збереження сукупного попиту зрушить економіку до стану рівноваги в точціє2. Рівень цін залишиться в точці Ц2, а реальний обсяг національного виробництва зни­зиться ДО Об2.

Отже, існує асиметрія у графіку сукупної пропозиції, яка полягає в тому, що коли обсяг сукупного попиту роз­ширюється, горизонтальний відрізок відхиляється вгору легко і швидко, але коли сукупний попит зменшується, вниз відхиляється повільно або й взагалі не відхиляється.

Причина нееластичності цін в бік зниження передусім обумовлена заробітною платою, яка здебільшого складає близько 75% загальних видатків фірми і яка не має тен­денції до зниження, принаймні протягом певного часу. Ця нееластичність пояснюється також тим, що чимало про­мислових фірм володіють достатньою монопольною вла­дою, щоб протидіяти зниженню цін у період спаду попиту.

Сильний вплив на рівноважний рівень цін і на рівно­важний реальний обсяг національного виробництва ма­ють зміни сукупної пропозиції. В 1993 р. російські поста­чальники значно збільшили ціни на нафту, яку імпортує Україна. Підвищення цін на нафту і газ позначилося на всій економіці України і роздуло затрати на виробництво і розподіл фактично всіх вітчизняних товарів та імпор­тованих ресурсів. Отже, витрати на виробництво вітчизняної продукції зросли на всіх рівнях. Тому крива української сукупної пропозиції посунулася вліво (зру­шення кривої від Спр1 до Спр2 на мал. 5). Підвищення рівня цін в такій ситуації супроводжується інфляцією, обумовленою зростанням витрат.

Важливо відзначити, що за даного сукупного попиту наслідки зрушень сукупної пропозиції подвійно нега­тивні. Коли сукупна пропозиція зміщується від Обі до Об2, а рівень цін зростає від Ц1 до Ц3, зайнятість змен­шується і виникає інфляція — таке поєднання нази­вається стагфляцією.

Припустимо, що один із нецінових чинників зміню­ється, викликаючи збільшення сукупної пропозиції. На­приклад, різко збільшується продуктивність без підви­щення заробітної плати робітників. Або знижуються по­датки з підприємств, що скорочує витрати на одиницю продукції, переміщуючи криву сукупної пропозиції вліво. На мал. 5 показано, що зміщення сукупної пропозиції від Спр1 до Спр3 вказує на збільшення реального обсягу національного виробництва від Об1 до Об3 і — за нееластичності цін і зарплати в бік зменшення — на одночасне зниження рівня цін від Ц1 до Ц3.

Таким чином, зміщення кривої сукупної пропозиції зумовлює зміни реального обсягу національного вироб­ництва за повної зайнятості, а зміщення кривої вправо свідчить про економічне зростання і вказує на збільшення виробничого потенціалу в економіці.

Важливо відзначити, що елементарна модель сукупного попиту і сукупної пропозиції необхідна для детального і всебічного аналізу макроекономічних проблем. Однак не дивно, що ця модель викликає чимало запитань. Наприк­лад, чи є такі економічні чинники, які гарантують, що крива сукупного попиту завжди буде перетинати криву сукупної пропозиції на вертикальному відрізкові, тобто чи існують механізми, які автоматично забезпечують повне викори­стання національних ресурсів. Практика показує, що ні.

Наприклад, в Україні, як і в інших суверенних держа­вах, що виникли на грунті розпаду СРСР, виникає реаль­на ситуація, за якої криві попиту і пропозиції не перети­наються між собою (див. мал. 6).

Вказане розміщення кривої сукупного попиту і кривої сукупної пропозиції пояснюється тим, що, з одного боку,склади підприємств забиті готовою продукцією, ціло­добово відкриті комерційні ларки з імпортними напоями і сигаретами, а з іншого — має місце колосальне зростання кількості грошей на руках у населення.

Ситуація, коли пропозиція товарів з підвищенням цін не зростає, а падає, зображена на мал. 6. На малюнку видно, що точка рівноваги зникла. Реалізація товарів, їхня купівля-продаж не відбулися. Платежі припинилися Виник парадокс, не передбачений традиційними метода­ми макроаналізу.

Цьому є декілька причин. Насамперед, розвалилася система господарських зв'язків, яка склалася раніше. Економіка вийшла із традиційного стану. Виникла ситу­ація невизначеності і непередбаченості.

До того ж, між підвищенням цін і розширенням пропо­зиції завжди існує певний розрив у часі, особливо за ринкової економіки. Тому не слід чекати миттєвого при­стосування виробництва до зміненої кон'юнктури ринку. Саме тому в багатьох країнах, які досягли успіху в своєму економічному розвиткові, зовсім не покладаються на всесильність ринку, а проводять гнучку і ефективну структурну політику, що стимулює ділову активність, насамперед у пріоритетних, соціально-значущих галузях.

Однак головна причина виниклого парадоксу все-таки не в цьому. Типові моделі макроаналізу вимагають наяв­ності достатньо розвинутого конкурентного середовища, якого в реальній економіці України не існує. Криві сукуп­ного попиту і сукупної пропозиції, що не перетинають­ся,— це своєрідний антиефект її монополізму.

4. Список використаної літератури.

1. Кемпбел Р. Макконел, Стенлі Л. Брю – “Економікс”, К.: «ХаГар» 1998

2. Самуельсон П. – “Економікс”, М.: “Дело” 1991

3. “Основи економічної теорії”, за редакцією Г.Н. Климка, В.П. Нестеренка, “Вища школа - знання” 1997