Реферат: Суспільство як цілісна соціальна система

- прогресивні та регресивні;

- еволюційні та революційні;

Із всієї багатоманітності соціальних процесів американські соціологи Р.Парк і Е.Берджес у свій час виділили такі: кооперації, конкуренції (суперництва), пристосування, конфлікти, асиміляції, амальгамізації. До них звичайно приєднують два інших соціальних процеси, які проявляються лише в групах: підтримка кордонів і систематичні зв’язки.

Кооперація - узгодження дії і досягнення спільної мети. Вона може відбуватися в діадах (групах з двох індивідів), малих групах, а також у великих групах (в організаціях, соціальній верстві або суспільстві). Для кооперації необхідні такі елементи поведінки, як взаємопорозуміння узгодженість дій, встановлення правил співробітництва. Головний смисл кооперації полягає в обопільній користі.

Конкуренція - це боротьба між індивідами, групами або суспільствами за володіння цінностями, запаси яких обмежені і нерівне розподілені між індивідами або групами. Конкуренція заснована на тому факті, що люди ніколи не можуть задовольнити свої бажання.

Пристосування - прийняття індивідом або групою культурних норм, цінностей і еталонів дій нового середовища, коли форми і цінності, засвоєні в старому середовищі, не ведуть до задоволення потреб, не створюють прийнятної поведінки. Процеси пристосування можуть бути короткочасовими або тривалими.

Асиміляція - процес взаємного культурного проникнення, через який особистість і групи приходять до культури, яку поділяють всі учасники процесу.

Амальгамізація - біологічне змішування двох або більше етнічних груп або народів, після чого вони стають однією групою або народом.

Підтримання кордонів - процес збереження формально чи неформально існуючих соціальних кордонів груп, які відділяють їх членів від всієї решти суспільства. Для багатьох груп такими кордонами може слугувати мова (діалект, жаргон), уніформа.

Створення системи зв’язків - процес, за допомогою якого елементи принаймні двох соціальних систем сполучаються таким чином, що в деякому відношенні і в деяких випадках вони виглядають як єдина система.

Основні специфічні особливості і відмінні риси соціальних процесів:

- масовий характер, що означає, що одиничні дії людей або події соціального життя не можуть називатися соціальними процесами;

- суспільний зміст, джерела і результати соціальних процесів, тобто соціальні процеси не можуть здійснюватися поза суспільством і їх зміст - це діяльність, поведінка і дії людей відносно один одного або до всього того, що їх оточує. Соціальні процеси породжуються соціальними проблемами і направлені на їх зняття;

- сталість соціальних процесів. Це означає, що якщо в серії явищ не спостерігається сталий, причинно-наслідковий взаємозв'язок, то таку серію явищ не можна розглядати як соціальний процес;

- самодіяльність учасників соціальних процесів. Ця риса вказує, що соціальний процес є результатом суспільної ініціативи, а не проявом дій суб’єктів за командою зверху.

За рівнем соціальної системи розрізняються процеси:

- внутрішньо особистісні (соціалізація, самоосвіта, самовизначення);

- міжособистісні (внутрішньо сімейні відносини, кохання);

- внутрішньо групові (взаємовідносини в колективах і т.д.);

- міжгрупові і міжспільностні (протистояння двох конфесій,...);

- соцієтальні (які охоплюють суспільство в цілому).

Соціальна зміна - найбільш загальна форма буття всіх матеріальних об’єктів і духовних явищ, яка пов’язана з частковим або повним перетворенням зовнішніх або внутрішніх форм організації об’єктів, їх місцеперебуванням в тій або іншій точці простору, в тому чи іншому інтервалі часу.

- природні зміни (або зміни в природі), що відіграють неабияку роль в суспільному розвитку;

- демографічні зміни, які можуть мати приватний, локальний, глобальний характер і суттєво впливати на природу і соціальне середовище;

- зміни, що відбуваються у виробничій сфері (від примітивного до індустріального і постіндустріального суспільства), які слугують суспільному прогресу;

- зміни ,що відбуваються в системі управління (від елементарних форм в сім’ї до сучасних державних і міжнародних структур);

- зміни в межах соціальної організації (вдосконалюються традиційні зв’язки, виникають, завдяки інформації і комунікації, нові зв’язки, нові організації);

- зміни в межах соціальної структури (зміни в сім’ї, .етнічних, соціально-класових, політичних і т.д. системах);

- зміни, які відбуваються ]в духовній сфері соціального об’єкта.