Реферат: Суть та основні етапи розвитку грошово - кредитних систем країн з розвиненою ринковою економікою

Д) концентрація та централізація банківського капіталу, транснаціональні банки, зміни в діяльності банків

Загальна трансформація монополістичних банків у міжнародні або транснаціональні банки відбулася на межі 70-х-80-х років. Транснаціональні банки сформувалися на базі найпотужніших комерційних банків промислово розвинених країн. Ці банки займають перші місця на національних ринках позичкових капіталів.

До ТНБ відносяться найкрупніші банки США, Великобританії, Франції, Німеччини, та ін.

Транс-національні банки – це крупні кредитно-фінансові комплекси універсального типу, які мають широку мережу закордонних підприємств, філій, представництв, та більше половини прибутків одержують від операцій за кордоном. За останні роки відбулося значне укрупнення банків. Так, якщо в 1971 році найкрупніші банк в усьому світі Bank of America мав активів трохи більше ніж $25 млрд, а інший американський банк Chemical Bank із активами в $10 млрд замикав першу десятку банків 70-го року не увійшли би навіть в першу 1000-банків.

Найпотужнішими за активами і за капіталом є зараз Японські банки.

В основі процесу концентрації та централізації банківського капіталу знаходиться процес концентрації та централізації промислового капіталу. Чим крупніші промислові підприємства, тим більше розміри їх тимчасово-вільних коштів, які є джерелами ресурсів банків.

Шляхи та способи концентрації та централізації банківського капіталу є різноманітними. Внаслідок поглинань та злиття з’являються банки-трести . Часто найкрупніші банки щоб поширити свою могутність зливаються, і створюють ще потужніші банки. Досить поширеними є холдингові компанії . САма така компанія не є банком. Джерела її коштів – емісія акцій. Свій капітал така компанія використовує на отримання контрольних пакетів акцій інших компаній та банків для встановлення контролю за ними.

Поширеною формою концентрації та централізації банківського капіталу є так звані банківські ланцюги (“цепи”). Ця група банків, які не контролюються одними і тими ж особами.

Наступна форма концентрації – концерни. Концерни та трести часто вступають між собою в угоди, на базі яких з’являються монополії типа картелей, синдикатів (консорціумів).

Банківський картель – це група банків, між якими досягнуто угоду про проведення єдиної кредитної політики. Банківський синдикат (консорціум ) – це група банків, що створюються для спільного розміщення цінних паперів або для фінансування крупних проектів.

Деякі зміни у діяльност і банків пов’язані з:

· дерегулюванням фінансових ринків;

· посиленням конкуренції в банківській справі;

· комп’ютерізацією;

· фінансовими нововведеннями та фінансовою глобалізацією.

Дерегулювання фінансових ринків – це процеси законодавчого реформування, які проводилися з кінця 60-х років; охопили більшість країн з розвиненою економікою. Були спрямовані на пом’якшення чи повне скасування обмежень та заборон у фінансовій діяльності.

Посилення конкуренції у банківській справі відображається у посиленні конкуренції: між самими банками; та між банками та небанківськими фінансово-кредитними інститутами.

Процес комп’ютерізації розпочався у 50-х роках в США. В 80-х роках відбулися якісні зміни, а саме раніше було комп’ютерізовано лише процес обробки документів, нині змінмлася сама технологія банківського обслуговування.

Фінансові нововведення з’явилися операції, які раніше не виконувалися. Це і нові види депозитів, нові інструменти грошового ринку.

Фінансова глобалізація – це поширення сфери діяльності потужних банків за межі національних кордонів.

3. Моделі взаємозв’язку банків із промисловістю

Якщо основним критерієм розбіжностей у моделях взяти розподіл функцій фінансового посередництва між фінансо-кредитними установами можна виділити три моделі:

* англійську

* німецьку

* американську

До основних функцій фінансового посередництва відносять:

Þ депозитно-позичкову

Þ емісійну

Þ інвестиційну (тобто придбання та андеррайтинг цінних паперів)