Реферат: Суть та завдання прокурорського нагляду в Україні

1. Прокурорський нагляд, як вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів та та суб ' єкти його діяльності. Завдання вищого нагляду.

2. Місце прокуратури в системі органів державної влади України.

3. Прокурорський нагляд та контрольно-наглядові повноваження інших державних органів. Відомчий та позавідомчий контроль.

4. Законодавство про прокурорський нагляд. Накази та вказівки Генерального прокурора України.

5. Поняття основних функцій прокуратури та їх системи.

6. Характеристика основних функцій. Галузі прокурорського нагляду.

7. Участь прокурора:

- в розробленні органами державної влади заходів запобігання злочинам та іншим правопорушенням;

- в роботі по вдосконаленню та роз ' ясненню законодавства;

- в роботі Координаційного комітету по боротьбі з організованою злочинністю та корупцією, комітетів в областях та районах України.

Після проголошення Україною незалежності в нашому суспільстві й державі відбу­ваються динамічні та неоднозначні процеси, пов'язані з різноманітністю форм власності та виробничих відносин, забезпеченням її суверенітету. З прийняттям Закону "Про прокуратуру" і практичним втіленням його в життя були закладені певні передумови становлення прокурорського нагляду в нашій державі. Прокуратура за своєю державно-правовою і політичною природою являє собою незалежне (автономне) державне утворення у механізмі державної влади, покликане здійснювати найвищий державний нагляд за додержанням законів і вживати заходів до усунення будь-яких їх порушень, від кого б вони не виходили[1] .

В цей етап побудови державності здійснюєтьсяперегляду цілей і завдань проку­ратури, її загальностратегічні завдання полягають у забезпеченні дії в державі принципу верховенства права, єдності зміцнення законності та правопорядку.

Об'єктом прокурорського нагляду є виконавча діяльність державних органів влади, місцевого самоврядування, громадських організацій та їх посадових осіб, а предметом — Конституція і закони України, які зобов'язані виконувати вищевказані суб'єкти правовідносин.

Об'єктами прокурорського нагляду є: державні інспекції міністерств і відомств;органи міліції, Служби безпеки; підрозділи Збройних Сил, Прикордонних військ, Національної гвардії та інших військових формувань; представницькі органи влади, державні адміністрації, органи місцевого самоврядування, нотаріату, громадські орга­нізації, а також їх посадові особи.

Не можна розглядати прокуратуру як орган боротьби зі злочинністю та іншими правопорушенями. Прокуратура — це орган нагляду за до­держанням законів у боротьбі, яку повинні вести професіонали — органів внутрішніх справ, Служби безпеки, митних органів, ор­ганів охорони державного кордону, держав­ної податкової служби, державної контроль­но-ревізійної служби, рибоохорони, лісової охорони тощо, що прямо приписується їм законом.

Не прокуратура, а органи державної по­даткової служби України, наприклад, зобо­в'язані забезпечувати своєчасне виявлення порушень законодавства про податки і пла­тежі до бюджету і вживати визначених зако­ном заходів до Правопорушників, не проку­ратура, а Національний банк України зобо­в'язаний забезпечувати виявлення порушень законодавства з боку комерційних банків та інших банківських установ, не прокуратура, а органи екологічної безпеки зобов'язані за­безпечувати виявлення порушень природо­охоронного законодавства і притягати вин­них до правової відповідальності[2] .

Завдання ж прокуратури в тому, щоб дер­жавні органи, посадові особи діяли на під­ставі законності, забезпечували відповідно до наданих їм прав і покладених на них обов'язків охорону правопорядку, держав­них інтересів, прав і свобод громадян. Це вимагає від прокурорів зосередити увагу на дійовому нагляді за тим, чи належним чи­ном посадові особи органів державного кон­тролю здійснюють контроль за додержан­ням законодавства на дорученій їм ділянці роботи, необхідність якого передбачена Кон­ституцією і законами України, і на перевір­ці його здійснення. Прокуратура зобов'яза­на засобами прокурорського нагляду жорс­тко впливати на роботу органів позавідом­чого контролю, пов'язану з виявленням пра­вопорушень, встановленням причин останніх, умов, що сприяють їх вчиненню, при­тягненням винних до відповідальності[3] .

Якщо говорити про стратегію прокурор­ського нагляду, то, на наш погляд, вона має полягати в тому, щоб через зміцнення режи­му єдинї законності в діяльності контролюю­чих органів сприяти додержанню законів первинними суб'єктами господарювання, громад­ськими організаціями, посадовими особами і громадянами. Інакше кажучи, повинна "працювати" головна, генеральна функція про­куратури — функція найвищого нагляду за відповідністю Конституції і законам Украї­ни актів і дій органів державної виконавчої влади і місцевого самоврядування[4] .

Завдання прокурорського нагляду виражені в ст.ст. 1,4,5 Закону України "Про прокуратуру", де сказано про єдині завдання і шляхи їх здійснення.

Першого грудня 1994 року виповнилося три роки з часу введення в дію Закону України "Про прокуратуру", яким було створено єдину централізовану систему прокурорських органів нашої країни[5] .

Нині на прокуратуру покладено обов'язки здійснення нагляду за додер­жанням законів органами місцевої влади та їх виконавчими комітетами, органами управ­ління й контролю, юридичними та фізичними особами, громадськими об'єднаннями, по­садовими особами, а також за відповідністю законам актів, які ними видаються.

Вона забезпечує також нагляд за додержанням законів органами, які провадять оперативно-розшукову діяльність (раніше ця діяльність нею не контролювалась), за дізнанням і попереднім слідством, за додержанням законів у місцях тримання затриманих і поперед­нього ув'язнення, а також за виконанням судових вироків, за додержанням законів орга­нами військового управління, військовими частинами й закладами. Прокурори беруть участь у розгляді судами кримінальних, цивільних та арбітражних справ і в разі порушення при цьому закону приносять касаційні подання.

Прокуратура є незалежною від місцевих органів влади єдиною централізованою системою, очолюваною Генеральним прокурором України, якому підпорядковані всі, в тому числі військові і спеціальні, нижчестоячі прокурори. Відповідно до Конституції Генеральний прокурор України призначається Президентом за згодою Верховної Ради. Заступники Генерального прокурора України призначаються Генеральним прокурором як члени колегії. Прокурори областей і прирівняні до них прокурори також призначаються Генеральним прокурором. Вказані, а також всі інші прокурори призначаються Генеральним прокурором на 5 років. На такий же термін призначається і Генеральний прокурор. Призначення начальників відділів загального нагляду і кадрів обласного рівня проводиться прокурором областей за погодженням з Генеральною прокуратурою. Призначення керівників самостійних структурних підрозділів центрального апарату Генеральної прокуратури України, а також заступників прокурорів областей і прирівняних прокурорів провідиться Генеральним прокурором з подальшим затвердженням на колегії Генеральної прокуратури України. Такиий же порядок призначення прокурорів міських, районних, міжрайонних і прирівняних до них прокурорів.

Генеральний прокурор України керує діяльністю органів прокуратури і здійснює контроль за роботою підпорядкованих йому прокурорів. У Генеральній прокуратурі утворюється колегія в складі 7-11 членів. Персональний склад затверджується Генеральним прокурором. Наказом Генерального прокурора України затверджується персональний склад колегії прокуратур областей і прирівняних до них прокуратур.

Цей короткий виклад свідчить, що прокуратура, як частина системи державних органів є самостійний багатопрофільний державно-правовий інститут, діяльність якого тісно пов'язана з виконанням функцій держави - забезпечення законності і правопорядку[6] .

Складні умови перехідного періоду зумовлюють необхідність постійного здійснення нагляду за законністю в суспільстві та державі.

Як відомо, сутність і призначення загального нагляду прокуратури становить нагляд за додержанням законів у сфері державного управління. Однак за виконанням законів у даній сфері в різних формах і в різному обсязі наглядають й інші органи: Рахункова палата Верховної Ради України, органи внутрішніх справ, Служби безпеки, митні органи, органи охорони державного кордону, органи Державної податкової адміністрації, дер­жавної контрольно-ревізійної служби, рибоохорони, лісової охорони, землевпорядної служби, багато інших органів, які здійснюють правозастосовчі та правоохоронні функції. Через відповідні служби, інспекції, комітети, комісії, управління, відділи та інші органи держава здійснює контроль (нагляд) за додержанням правових приписів.

Яким же є співвідношення державного контролю і прокурорського нагляду в системі державного управління і яке місце посідає прокуратура у механізмі державного контролю на даному етапі розвитку нашої держави? Наукова і практична потреба у вивченні цього питання пояснюється істотною зміною останнім часом кола органів,наділених функціями державного контролю, появою нових контролюючих структур (Державна податкова адміністрація, Антимонопольний комітет, Фонд державного майна тощо), які беруть участь у роботі по забезпеченню додержання законів. Визначення місця органів забезпечення законності в системі державного апарату необхідне для встановлення взаємовідносин цих органів, виключення дублювання, забезпечення уз­годженості їх дій під час здійснення контрольних і наглядних функцій.

Відомо, що термін "контроль" (від фр. controle — зустрічний, вторинний запис з метою перевірки першого) часто вживається в розумінні англ. control — панування, наявність, влада. В українській мові слово "контроль" має значення перевірки, а також спостереження з метою перевірки (контроль над звітністю, громадський контроль, державний контроль). Ті, хто займаються такою перевіркою, звуться контролерами.

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--