Реферат: Сутність держави
Традиційно теорія держави і права виділяє два методи здійснення державної влади:
Переконання – це метод активного впливу на волю і свідомість людини ідейно-моральними засобами для формування в неї поглядів і уяв, заснованих на глибокому розумінні сутності державної влади, її цілей і функцій.
Переконання має місце там, де особа, що піддається переконанню, внутрішньо погоджується з протилежними доводами, тобто коли особа подумки відзначає, що опонент правий.
Державний примус – психологічний, матеріальний або фізичний (насильницький) вплив повноважних органів і посадових осіб держави на особу із метою примусити її діяти з волі пануючого суб'єкта, в інтересах держави.
Державний примус буває двох типів:
Правовий примус – державний примус, вид і міра котрого строго визначені правовими нормами і який застосовується в процесуальних формах (чітких процедурах).
Наприклад, кримінальна відповідальність за скоєне навмисне вбивство.
Неправовий примус – державна сваволя.
2. Основа і прояви державної влади
Економічна, соціальна і морально-ідеологічна основа державної влади.
Економічною основою державної влади є майно, що знаходиться в державній власності
Її становить національний доход, валютний резерв, податки тощо.
Соціальною основою державної влади є суспільство з його класами і соціальними групами.
В будь-якій країні діють соціальні верстви, що підтримують державну владу.
Морально-ідеологічною основою державної влади служать уяви у суспільстві про державну владу, як зразково моральну, навіть якщо це не відповідає дійсності.
Ця основа забезпечується пануючою в суспільстві ідеологією і виявляється в леґітимності державної влади.
Державна влада й ідеологія.
Державна влада, що спирається лише на насильство і примус не міцна і недовговічна. Тому вона об'єктивно потребує ідеології
Ідеологія – система ідей, тісно пов'язаних з інтересом пануючого суб'єкта.
Існує два головних види ідеологій:
Релігійна – заснована на релігійних вченнях і міфах (іслам в Ірані й Афганістані; синтоїзм у Японії).
Світська – заснована на пануючих у суспільстві теоріях і націлена на досягнення певних міфічних ідеалів (світле комуністичне майбутнє, Велика Американська Мрія).
Леґітимність і легальність державної влади.
Леґітимність – це прийняття населенням країни законної влади, а також визнання її права управляти соціальними процесами, готовність їй підкорятися.
В даному випадку категорія законності влади передбачає її утворення відповідно до процедури, що передбачена правовими нормами.
Нелегітимна влада визнається узурпаторською.
Узурпація – насильницьке протизаконне захоплення влади будь-якою особою або групою осіб, а також присвоєння собі чужих владних повноважень.
Прикладом узурпації є Чилі в період дії хунти генерала Піночета.
Юридичним виразом легітимності влади служить її легальність, тобто нормативність, здатність втілюватися в нормах права, обмежуватися законом, функціонувати в рамках законності.