Реферат: Святослав князь - витязь
Робили багатозначні висновки з милості князя дотмутараканських християн, а потім дивувалися, чому купці-мусульманитежхвалять Святослава. Здавалося, все узяли на замітку і розклали в зручному для себе порядку великодосвідчені вершителі державних справ, навіть те, що князь Святослав молодий, дуже молодий - в літо хазарского походу йому виповнилося всього двадцять три роки. А це вік, коли відчуття ще володарюють над розумом, коли не хочеться терпляче розплутувати життєві вузли і рука сама тягнеться до меча, щоб одним помахом розрубати їх, коли гаряча голова підказує зухвалі і необачні рішення...
Зустріч князя Святослава з імператором відбулася на березі Дунаю. Опис цієї зустрічі сторіччями кочував по сторінках історичних творів, тому що цей опис, включений в "Історію Лева Діакона" з слів очевидця, було єдиним у своєму роді - тільки з нього нащадки дізналися про справжню зовнішність прославленого князя. Ось воно: "Імператор Циміський в позолоченому озброєнні, на коні, приїхав до берега Дунаю, супроводжуваний великим загоном вершників, блискучихзброєю.
Святослав приплив по річці на скіфській турі і, сидячи за веслом, гріб нарівні з іншими без жодної відмінності. Він був середнього зросту, не дуже високий, не дуже малий; з густими бровами, з блакитними очима, з пласким носом, з голеною бородою і з довгими висячими вусами. Голова у нього була зовсім гола тільки на однієї її стороні висів локон волос, що означає знатність роду; шия товста, плечі широкі і весь стан досить стрункий. Він здавався похмурим і лютим. У одному вусі у нього висіла золота сережка, прикрашена карбункулом а по обох сторонах від нього двома перлинами. Одяг на ньому був простий нічим, окрім чистоти, від інших не відмінний. Поговоривши небагато з імператором про замирення, сидячи на лавці в турі, він відправився назад..."
Проводжаючи очима туру князя Святослава, імператор Цимісхий задумливо промовив: - Він не повинен повернутися на Дунай!” Останній похід князя Святослава був направлений на Візантійську імперію, цей похід повинен був забезпечити безпеку меж Київської держави від його останнього великого супротивника. Але оскільки армія імперії в той період часу складалася з добре навчених і повністю відпочилих воїнів, то перемогти її не було можливим виснаженим в походах княжим військам. Святослав усвідомлював це і відправився в бій з єдиною метою повністю зруйнувати здатність імперської армії здійснити похід на Київські землі.
І це йому вдалося, але відступаючи його армія вимушена була зайняти на зиму дніпровські острови. Найняті імператором печенізькі князі залишилися чекати князя, що б не дати йому прорватися із залишками дружини в межі Київської держави.
Весною 972 роки тура князя Сватослава попрямувала до дніпровського гирла. Зовсім близькою здавалася батьківщина - рукою подати. Але найтерплячіший печенізьких князів, підступний і мстивий Курі, не пішов від дніпровських порогів. Коли воїни князя Святослава витягли туру на берег, щоб перенести її на іншу сторону порогу, на них напали печеніги.
Князь Святослав рубався мечем, як простий воїн, і, як всі інші воїни, загинув в битві. Смерть, що обходила стороною в незліченних битвах знайшла нарешті князя-витязя...
Не збереглося кургану над могилою князя Святослава, тільки пам'ять народна, вічна хранителька істинно цінного, дбайливо донесла до нащадків славу князя-витязя, воїна за землю Київську. Навіки залишився він в пам'яті людей молодим і відважним - таким, яким представив його літописець на зорі життя:
"КОЛИ СВЯТОСЛАВ ВИРІС І ЗМУЖНІВ, СТАВ ВІН ЗБИРАТИ БАГАТО ВОЇНІВ ХОРОБРИХ. І ЛЕГКО ХОДИВ В ПОХОДАХ, ЯК ПАРДУС, І БАГАТО ВОЮВАВ. У ПОХОДАХ ЖЕ НЕ ВОЗИВ ЗА СОБОЮ НІ ВОЗІВ, НІ КАЗАНІВ, НЕ ВАРИВ М'ЯСА, АЛЕ, ТОНКО ПОРІЗАВШИ КОНИНУ, АБО ЗВІРИНУ, АБО ЯЛОВИЧИНУ І ЗАСМАЖИВШИ НА ВУГІЛЛІ, ТАК ЇВ. НЕ МАВ ВІН І ШАТРА, АЛЕ
СПАВ, ПІДСТИЛАЮЧИ ПІТНИК, З СІДЛОМ В ГОЛОВАХ. ТАКИМИ Ж БУЛИ ВСІ ІНШІ ВОЇНИ ЙОГО. І ПОСИЛАВ ПОСЛІВ В ІНШІ ЗЕМЛІ Із СЛОВАМИ: "ХОЧУ НА ВАС ЙТИ!"
Література
1. Каргалов В. О.“ Святослав “ К.;2002
2. “ Kiyev Hystory “ DEFENSELANGUAGEINSTITUTEFOREIGNLANGUAGE CENTERNY.;1971.