З обох боків війна мала загарбницький імперіалістич­ний характер. Тільки Сербія та Бельгія вели війну за своє визволення, що, однак, не міняє характеру самої війни, її ініціаторами були Німеччина та Австро-Угорщина, які розпочали війну першими. Початок війни викликав сплеск патріотизму у воюючих країнах, що швидко пе­реріс у шовінізм.

На 1914 р. протиріччя між блоками вкрай загострили­ся, особливо щодо Балканського питання. Австро-Угор­щина, за порадою німецького імператора, вирішила од­ним ударом по Сербії затвердити свій вплив на Балканах. Приводом для розв'язання війни стало вбивство спад­коємця престолу, австрійського ерцгерцога Франца-Фердинанда. Він був убитий у Сараєво сербськими націоналістами Принципом та Гавриловичем - членами напіввійськової організації «Чорна рука». Австро-Угорщина пред'явила Сербії ультиматум, виконання умов якого означало б для Сербії відмову від державного суверенітету. Сербія, за порадою Росії, згодилася виконати всі умови ультиматуму, крім останньої - допустити австрійських урядовців до розслідування обставин убивства.

28 липня 1914 р. Австро-Угорщина оголосила війну Сербії. Росія розпочала мобілізацію. Тоді Німеччина 1 серп­ня 1914 р. оголосила війну Росії, а 3 серпня - Франції. Німецькі війська рушили на французьку територію через Бельгію. Англія стала на захист нейтралітету останньої і 4 серпня оголосила війну Німеччині. У воєнний конфлікт і поступово було втягнуто 38 держав, мобілізовано 70 млн. чоловік. Війна стала світовою.

2. Війна велася на десятку фронтів у різних куточках земної кулі. Однак головними фронтами були Західний, де Німеччина воювала з англійськими, французькими та бельгійськими військами, та Східний, де німецькі та австро-угорські війська билися з російськими. План воєнних дій Німеччини був складений начальником Генерального штабу генералом фон Шліфеном і передбачав «блискавичну війну»: за півтора місяця розгромити Францію, до того як Росія відмобілізує свої війська. Потім всі війська мали бути перекинути на Східний фронт і розбити за півмісяця російську армію.

3. Однак німецька армія зустрілася з героїчним опором бельгійських військ під Мобажем і Антверпеном. Росія у цей час розпочала наступ у Східній Пруссії та Галичині. Німеччина була змушена перекинути сюди з Західного фронту два армійських корпуси і тим самим відмовилася від захоплення столиці Франції. Після битви 3-10серпня 1914 р. на р. Марні, під Парижем, було остаточно зірвано «план ПІліфена». Західний фронт до кінця 1914 р. стабілізувався. Наступ Росії у Східній Пруссії виявився невдалим, а в Галичині австро-угорські війська були вимушені відступити до Карпат. Східний фронт теж стабілізувався.

Наприкінці 1914 р. до Троїстого союзу приєдналася Туреччина.

ЗАВДАННЯ ТА ЗАПИТАННЯ:

1.1. Назвіть причини Першої світової війни.

1.2. У чому суть «плану Шліфена»?

1.3. Розкажіть про воєнні дії 1914 р.

ТЕМА 3.

Кампанії 1915 - 1916 рр.

ДАТИ:

1915 р . - вихід з Троїстого союзу Італії, натомість приєднання до нього Болгарії.

Лютий-грудень 1916 р. - Верденська битва

Червень 1916 р. • Брусиловський прорив

Липень-листопад 1916 р. - битва на р. Сомма.

ПЕРСОНАЛІЇ:

БРУСИЛОВ Олександр (1853 - 1926) - російський військовий діяч, генерал від кавалерії, в роки Першої світової війни - командуючий 8-ю Галицькою армією, з 1916 р. - командуючий Південно-Західним російським фронтом. У травні-червні 1917 р. - головнокомандуючий російською армією, з 1920 р. - у Червоній армії, у 1923 - 1924 рр. - інспектор кавалерії

1. Перехід до позиційної війни дав змогу Німеччині пе­рекинути свої сили на Східний фронт. У 1915 р. тут був проведений основний наступ, у той час, як на Західному фронті Німеччина перейшла до стратегічної оборони. У лютому-березні 1915 р., після боїв біля Мазурських озер, німецька армія витіснила російські війська із Східної

Пруссії. До осені 1915 р. німецькі та австро-угорські війська захопили Західну Україну, Польщу, Литву, частину Латвії.

У травні 1915 р. Італія, яка прагнула приєднати західну частину Балканського півострова (території Австро-Угорщини, Туреччини та Албанії) вийшла з Троїстого союзу і оголосила війну колишнім союзникам, а у вересні 1915 р. до союзу вступила Болгарія і він перетворився на Четверний (Почвірний).

На Західному фронті відбулися бої у Фландрії та Шампані. Найбільша битва - поблизу міста Іпра (Бельгія).

У першій половині лютого німецьке військо отримало «бойовий хімічний засіб у вигляді хлорного газу» та «но­вого роду артилерійський снаряд, начинений отруюючими речовинами, котрі викликали сльозотечу». 22 квітня 1915 р. 4-та армія рейхсверу поблизу Іпру вперше у воєнній історії використала проти англо-французьких військ для прориву їхніх позицій газобалонну атаку. Газ дістав назву іприт (від місцевості першого використання).

Балони з газом було встановлено уздовж 6-кілометро-вої ділянки фронту. Вихід газу із них зайняв лише п'ять хвилин. Вглибину хмара мала від 600 до 800 м, заввиш­ки була у людський зріст, згодом - вище. Хлором тоді бу­ло отруєно 15 тис. осіб, з яких 5 тис. (33 %) померло. Сол­дати, згадував учасник цієї операції, побачили, «що веле­тенська хмара зелено-жовтого газу підіймається з-під землі й повільно рухається за вітром у напрямку до них, що газ стелеться по землі, заповнюючи кожну ямку, ко­жне заглиблення й затоплює траншеї та воронки. Спершу подив, потім жах й, нарешті, паніка охопила війська, ко­ли перші хмари диму окутали всю місцевість і примуси­ли людей, задихаючись, битися в агонії. Ті, хто міг руха­тися, бігли, намагаючись, більшою частиною даремно, обігнати хмару хлору, котра невмолимо переслідувала їх».

Німці мали тактичний успіх, проте не мали напоготові резервів і не змогли з нього скористатися. Німеччина пору­шила конвенцію, яка забороняла застосування отруюючих речовин, й повела нову війну, причому німецьке команду­вання використало у великому масштабі нову зброю в операції, котра мала обмежену мету. Після Іпру отруйні гази надалі використовували обидві сторони.

Газова війна все більше посилювалася. Запроваджува­лися нові отруюючі речовини. Війська стали систематично обстрілюватися грантами й бомбами, що містили в собі за­душливі й сльозоточиві гази.

2 . Основні бойові дії 1916 р. відбулися на Західному фронті. В лютому німецькі війська намагалися штурмом взяти Верден - найважливішу ланку оборони Франції. У цій грандіозній битві, що тривала з лютого по грудень 1916 р., Німеччина втратила 600 тис. чоловік, Франція -300 тис. (так звана Верденська м'ясорубка). Однак реального успіху Німеччина не досягла. З липня по листопад 1916 р. французька армія намагалася прорвати оборону німців на р. Соммі і вийти до Брюсселю, що призвело до загальних втрат чисельністю 1,3 млн чоловік. Тут вперше англійською стороною застосована нова зброя - танки.

Більш успішними були дії військ Антанти на Східному фронті. В червні 1916 р. Росія розпочала ряд наступальних операцій в Галичині. Армія генерала Брусилова прорвала фронт і зайняла більшу частину Галичини і Буковини (так званий Брусиловський прорив). Втрати противника - 1,5 млн чоловік. Успіхи Росії сприяли вступу Румунії у серпні 1916 р. у війну на боці Антанти. Однак невдовзі вона була окупована австро-угорськими військами.

Проте стратегічна ініціатива переходила до Антанти, і вона відмовилася від німецької пропозиції розпочати переговори наприкінці 1916 р.

ЗАВДАННЯ ТА ЗАПИТАННЯ:

1.1. Де відбулися найбільші битви 1915 - 1916 рр.? Які їх наслідки?