Реферат: Світова економіка структура та загальні тенденції формування

– інтенсивний вивіз капіталу, створення перших міжнародних кампаній

– подальша концентрація виробництва, створення нових форм підприємств, з’являються перші ознаки моделі економіки, для якої характерні:

a) монополії

b) олігополії

c) фірми-аутсайдери

– виникнення трестів, синдикатів, концернів конгломератів

Процес формування світового господарства закінчуєтсья на початку ХХ століття.

Ознаки кінця формування світового господарства.

1. Закінчується колоніальний розподіл світу

2. Торгівельні зв’язки стають сталими – міжнародна торгівля набула світового масштабу

3. Різко зростає могутність фінансово-промислового капіталу, зростають темпи міжнародного виробництва

Матеріальна основа СГ – машинне виробництво, що функціонує на основі міжнародного поділу праці.

Рушійний механізм – ринкова система, що базується на приватній власності і вільної конкуренції.

Інструмент функціонування – вивіз товарів, рух робочої сили, міжнародні кредитні відносини, вивіз капіталу.

Колоніальна система – сукупність колоній, напівколоній та залежних країн.

Колонія – країна або територія, де існує політична влада монополії, яка забезпечує економічну експлуатацію.

Напівколонія – країна, що формально є політично незалежною, але пов’язана з метрополією нерівноправними міжнародними угодами.

Залежна країна – країна, що формально є політично незалежною, але займає нерівноправне місце в СГ.

Значення колоній для СГ.

– ринок збуту

– постачання сировини

– сфера вкладання інвестицій

– резерв для поповнення армій

– плацдарми військових баз

СГ на початок ХХ ст. представляє собою монополярну систему. Полюс – ринкова економіка.

З 1917р. після жовтневої революції світова економічна система набуває іншого вигляду. Поступово утворюються система, яка відкидає засади ринкової економіки і функціонує на основі планової економіки. Спочатку – лише в СРСР, в 20-х рр. приєднується Монголія. Отже, після 1917р. світова економічна система набуває біполярного характеру: ринкова економіка ↔ планово-адміністративна економіка.

Ця модель існувала до середини ХХ ст. До 1912р. економічним центром світу є Європа. Після І-ї Світової війни відбувається знекровлення країн Європи, інфляція, як наслідок – революції.

В 20-ті рр. економіка більшості країн Європи переживала важкі часи (інфляція порядку 1000%). Економіка ж США розвивалася швидкими темпами. В свою чергу СРСР, подолавши перші труднощі планово-адміністративної економіки після утворення, показував дивовижні результати (період “двох стабілізацій”). Отже, як ринкова, так і планово-адміністративна економічні системи досить успішно розвиваються.

1929-1932 рр. – “велика депресія” в США, небачена криза, за короткий період виробництво скорочується на 40%. В Європі депресія відчувається менше. В ці роки ринкова система переживає рецесію.