Реферат: Світове господарство - глобальна географічна система та економіко-географічний вимір)
Важливу роль у сфері розподільних послуг грає внутрішня торгівля, що ділиться на оптову і роздрібну (Табл. 5).
Таблиця
Зовнішня торгівля в країнах Європейського Союзу
Галузі | Число підприємств | Число зайнятих | Оборот |
Третинний сектор у цілому в тому числі | 10 млн | 47 млн | 8042 млрд экю |
оптова торгівля | 11,7% | 13,5% | 29,4% |
роздрібна торгівля | 32,4% | 26,4% | 17,4% |
кредитна сфера | 9,9% | 12,7% | 25,6% |
Між країнами є значні розходження по співвідношенню числа зайнятих у роздрібній і оптовій торгівлі. Як видно з таблиці 5, у цілому по Європейському Союзі це співвідношення складає 2:1, однак у Бельгії і Данії число зайнятих в обох галузях майже однаково, у Швеції перевершує лише на 1/4, тоді як у Греції в 3 рази, у Великобританії в 2,6 рази, у США майже в 3 рази.
Розходження в показниках насиченості підприємствами роздрібної торгівлі показані в таблиці 6.
Таблиця
Роздрібна торгівля в деяких країнах Західної Європи, 1995 р.
Країни | Число підприємств, тис. | Число підприємств на 1000 жителів | Число зайнятих на 10 підприємств |
Італія | 890,4 | 15,6 | 22 |
Іспанія | 555,5 | 14,2 | 23 |
Португалія | 123,5 | 12,5 | 25 |
Франція | 343,8 | 5,9 | 47 |
Нідерланди | 102,0 | 6,6 | 58 |
Данія | 38,4 | 7,4 | 48 |
Німеччина | 408,4 | 5,0 | 70 |
Австрія | 30,7 | 3,8 | 83 |
Великобританія | 213,0 | 3,7 | 111 |
З таблиці видно, що країни Південної Європи мають величезне число дрібних торгових точок, у той час як у Великобританії і Німеччини роздрібна торгівля більш сконцентрована. У Південної Європі число підприємств оптової торгівлі відносно невелике - 10-18%, у країнах Північної Європи - 30-50%, що зв'язано з роллю імпортних товарів на внутрішньому ринку.
У висновку варто підкреслити, що розвиток третинного сектора, що випереджає, і особливо сфери виробничих послуг, є неминучою умовою і передумовою цивілізованого переходу економіки до ринковому, постіндустріальному етапу розвитку.
Міжнародна торгівля
Міжнародний географічний поділ праці базується на прагненні людства до усі більшої ефективності ведення господарства, а в останньому десятилітті і до забезпечення усі більшої розмаїтості запропонованих на світовому ринку продуктів і товарів, що прийшло на зміну масовості (серійності) виробництва. Таким чином, і в міжнародному обміні принцип економіки масштабу (economy of scale) почав витискатися іншим принципом - економіки різноманіття (economy of scopo).
Цей принцип привів до повної відмови, навіть у теорії, від можливості того, що кожна національна економіка спроможна покрити всю розмаїтість попиту. Більш того, в умовах постіндустріального суспільства йде поглиблення спеціалізації виробництва, що завжди лежало в основі поглиблення і диверсифікації міжнародного поділу праці, що на сучасному етапі стає усі більш детальним і більш "адресним". Відбувається не тільки спеціалізація на виробництві готових продуктів, але і на деталях, напівфабрикатах, окремих стадіях і елементах виробництва тієї або іншої продукції. У основі спеціалізації тепер не тільки кількісні (зробити більше і по більш низькій ціні), скільки якісні критерії (наукоємкість, надійність, "чистота" і т.д.).
Саме тому на взаємну торгівлю між промислово розвиненими країнами Заходу припадає вже майже 60% обороту світової торгівлі. Найбільше зріле економічне інтеграційне угруповання сформувалося саме в Західної Європі, тоді як міцність між країнами, що розвиваються, дуже невелика і схильна впливу політичних і кон'юнктурних економічних коливань.
Сучасний етап розвитку зовнішньоекономічних зв'язків характеризується їхній багатовидністю.
Товарні потоки або товарообмін. Нові тенденції економічної взаємодії держав, зміни структури міжнародних економічних зв'язків виявляється особливо яскраво в зовнішній торгівлі товарами, а також у масштабах і структурі міжнародних транспортних повідомлень, що забезпечують реалізацію сформованих зовнішньоторговельних зв'язків. Одна з важливих особливостей сучасного етапу світового економічного розвитку - більш високі, чим у промислового виробництва темпи росту міжнародної торгівлі. У 1995 р. вартість товарного експорту склала 4875 млрд долл. , експорту послуг - 1230 млрд долл.
На 25 ведучих країн припадало 85,3% світового експорту і 83,8% імпорту. По деяким із них ці показники склали: Німеччина - 11,6% і 10,7%, Франція - 6,0% і 6,3%, Великобританія - 5,2% і 5,8%.
Незважаючи на процес утягування, що прискорився, національних економік у систему міжнародної торгівлі, світовий товарообіг відрізняється високою територіальною концентрацією - на п'ять найкрупніших експортерів припадає майже половина об'єму світового товарообігу. У той же час відбувається певна просторова дисперсія товарних потоків - сумарна частка головних потоків (кожний більш 1% світового зовнішньоторговельного обороту) складала в 1970 р. 29,3%, у 1980 р. - 26%, у 1995 р. - 20%. Одночасно відбуваються певні зміни пропорцій між потоками (табл.7).
Цікаво відзначити, що серед головних товаропотоків переважають зв'язку між країнами, що сусідять, хоча їхня питома вага в товарообігу і знижується. Серед 15 головних міжкражїнних взаємодій - дев'ять сусідські, що зв'язано з особливостями інтеграційних процесів: принципова однотипність складних багатогалузевих господарств розвинених країн не тільки не перешкоджає грузоообміну, а навіть є типологічною ознакою інтеграції.
Таблиця
Країни-партнери | 1980 р. | 1995 р. |
Німеччина - Франція | 2,1 | 1,6 |
Німеччина -Великобританія | 1,2 | 1,6 |
Німеччина - Італія | 1,4 | 1,0 |
Франція - Італія | 1,2 | 1,0 |
США - Великобританія | 1,3 | 0,8 |
Німеччина - Бельгія | 1,3 | 0,6 |
США - Німеччина | 1,2 | 0,6 |
Нідерланди - Бельгія | 1,0 | 0,6 |
Співвідношення головних міжкраїнних товаропотоків ( у % до світового підсумка)
Для більшості країн світу міжнародний товаробмін залишається основною формою зовнішньоекономічних зв'язків. Ступінь участі в географічному поділі праці, або так називану відкритість економіки, відбиває показник обміну експорту й імпорту товарів і послуг, віднесений ВВП або до чисельності населення. Жодна навіть сама розвинена в економічному відношенні країна не може ефективно робити усі види споживаної продукції . Ступінь втягненності в міжнародний поділ праці залежить у першу чергу від рівня розвитку продуктивних сил. Тому промислово розвинені країни займають головні позиції в міжнародному товарообігу, спеціалізуючись головним чином на постачаннях продукції високої технології - машин, електронного устаткування, продукції фармацевтики і тонкої хімії.
Таблиця
Динаміка експортної квоти промислово розвинених країн (% до ВНП)
Країни | 1970 р. | 1995 р. |
Італія | 15,4 | 25 |
Франція | 16,3 | 26 |
Великобританія | 23,2 | 29 |
Німеччина | 21,2 | 33 |
Швеція | 24,1 | 35 |
Нідерланди | 44,8 | 59 |
Для визначення ступеня утягнутості господарства тієї або іншої країни в світогосподарчу систему частіше усього використовують так називану експортну квоту господарства - показник, обумовлений як відношення вартості експорту товарів і послуг до валового внутрішнього продукту в порівняних цінах (табл.8). Експортна квота за 1975-1995 р. виросла з 12% до 22%, по товарному експорті (без палива) із 8% до 13%, по експорті послуг із 1,5% до 3%. У світовому експорті зросла доля продукції машинобудування, автомобілів, електронного устаткування, хімікаліїв, текстильних виробів, обробленої деревини, папери, скоротилася доля кольорових металів, стали, продовольчих товарів.
Список литературы
Экономическая география зарубежных стран. /С.И.Ледовских, М.С.Рожин/, М., 1982
Кузнецов А.П. Хрестоматия по экономической географии зарубежных стран, М., 1985
Липец Ю.Г. и др. География мирового хозяйства. Учебное пособие для вузов. - М., Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 1999
Родионова И.А. Экономическая география отдельных зарубежных стран. - Донецк, 1992