Показники порівняльної ефективності капіталовкладень застосовують при порівнянні варіантів (співставлення проектного варіанта з альтернативним), які забезпечують отримання в ті самі строки однакового ефекту: в енергетиці - кількості і якості електричної енергії, в річковому транспорті – об’єму вантажооберта, в зрошенні – об’єму с/г продукції, в водоспоживанні - витрати води заданої якості тощо.

Основним показником порівняльної ефективності капіталовкладень є коефіцієнт ефективності додаткових капіталовкладень, який може бути визначений за формулою:

Е = (И₂ – И₁ )/(К₁ – К₂ ) = ∆И / ∆К , (17)

де К₁ та И₁ – капіталовкладення і щорічні витрати для більш капіталомісткого варіанта;

К₂ та И₂ – те ж саме для менш капіталомісткого варіанта.

Додаткові капіталовкладення ∆К = К₁ - К₂ , а різниця ∆И = И₂ - И₁ - економія щорічних витрат. Коефіцієнт Е = ∆И / ∆К показує, на скільки зменшуються щорічні витрати на 1грн. додаткових капіталовкладень.

Другим показником порівняльної ефективності є строк окупності додаткових капіталовкладень

Т_ок = 1 / Е = (К₁ - К₂ ) / (И₂ - И₁ ) = ∆К / ∆И (18)

Значення Т_ок показує, за скільки років додаткові капіталовкладення ∆К окуповуються за рахунок економії щорічних витрат ∆И .

Запроектований варіант (перший, з К₁ ) вважається ефективним, якщо значення Е більше нормативного Е_н , а строк Т_ок менше нормативного Т_н .

Середнє значення Е_н для народного господарства в цілому дорівнює 0,12, якому відповідає значення Т_н = 8,33 роки. Відхилення нормативних значень для різних галузей таке, що найменше Е_н = 0,08, а найбільше – 0,200,25.

Чим більший коефіцієнт Е_н і відповідне йому менше значення Т_н , тим більш ефективний капіталомісткий варіант.

При значній кількості варіантів необхідно провести значну кількість розрахунків, щоб їх співставити попарно за формулами (17) і (18). Тому застосовують найбільш загальний показник - зведені витрати З :

З = Е_н · К + И . (19)

Економічно ефективним варіантом вважається той, для якого значення З буде найменшим З → min.

Остаточний вибір варіанта відбувається при всебічному аналізі соціальних та якісних показників, природоохоронних факторів, затрат матеріальних і трудових ресурсів. При цьому суттєве значення мають питомі капіталовкладення, а також продуктивність і собівартість продукції.

Залежності (17) - (19) використовують тоді, коли об’єкти будуються в межах одного року, після чого видають продукцію на повну потужність. При більш тривалих термінах будівництва капіталовкладення перших років не дають ефекту до тих пір, поки об’єкт не буде введений в експлуатацію. Відбувається так зване тимчасове "омертвіння" або "заморожування" капіталовкладень.

Фактор часу в техніко-економічних розрахунках.

Водогосподарські об’єкти характеризуються значними капіталовкладеннями і відносно довготривалими строками будівництва, особливо крупні ГТС. Строки освоєння побудованих водогосподарських об’єктів різні: найбільш швидко освоєння відбувається для гідроенергетичних об’єктів, найбільш повільно для об’єктів зрошення.

Для врахування різниці у часі між капіталовкладеннями і отриманим від них економічного ефекту користуються поняттям фактора часу. Цей фактор враховується зведенням капіталовкладень по кожному року t до одного базисного року t_б за допомогою залежності:

(20)

де - зведені капіталовкладення, тобто капіталовкладення t -го року будівництва, зведеного до t_б - базисного року (за який приймають порядковий номер року будівництва в перший рік експлуатації, або рік введення об’єкта на повну потужність);

К_t - фактичні капіталовкладення на t -й рік будівництва;

Е_н.пр = 0,08 - нормативний коефіцієнт зведення витрат;

T - кількість років будівництва.

Приведені розрахункові витрати визначаються за формулою:

(21)