Реферат: Технологічний розвиток і його закономірності

Фаза 1 – технологічне нововведення, технологічний підйом, збільшення якості, зменшення собівартості, збільшення прибутку.

Фаза 2 – стабілізація технологій і економічного стану, засоби оптимізації.

Фаза 3 – дається взнаки відставання в інших аспектах (сировина, матеріали, інші ресурси, структура витрат, зв’язки, організаційні аспекти і т.п.), підприємство входить у стан економічної депресії (застою), який вимагає подальших технологічних змін.

Тривалість такого циклу в цілому та його окремих фаз залежить від багатьох зовнішніх (стан економіки, інноваційна політика держави, стан конкурентів, постачальників, покупців) та внутрішніх факторів (стан персоналу, стан ОФ підприємства, динаміка обсягів виробництва, швидкість адаптації до змін та інше). За відповідних умов цикл повинен повторюватись (еволюційна чи революційна форма). Технологічні цикли на рівні суспільства називають довгими хвилями економічного розвитку, або „хвилями Кондратьєва”. Приклади: механіка, енергетика, генетика, медицина (антибіотики).

5. Екологічні проблеми технологічного розвитку

Вплив технологій на оточуюче середовище стрімко зростає, причому до наших днів негативні прояви цього впливу різко переважають і деякі позитиви. Тому загальна картина набула загрозливого характеру ( Кіотський протокол, який США не ратифікували !, бо це, на їхню думку негативно позначиться на економіці США ).

Природне середовище до певного часу ( середина ХХ ст.) в цілому справлялося із відходами технологій виробництва нейтралізуючи їх власними можливостями.

Але кількість і „якість” забруднення природи постійно зростає. Змінився і склад зображення – тепер у ньому переважають більш токсичні речовини, більш стійкі до факторів нейтралізації, з більшою здатністю до видозмінювання (трансмутацій). Сьогодні найнебезпечнішими є не прогнозовані небезпечні співвідношення окремих нетоксичних чи слаботоксичних викидів, які взаємодіють тривалий час між собою і трансмутують у невідомі небезпечні сполуки. Наприклад діоксани - пестициди з двома активними радикалами (O,Cl );(O,F);(F,Cl). Вони не розчинні у воді і тому не можуть викликати одноразове отруєння через їжу, але вживання тривалий час їжі з діоксанами може привести до тяжких отруєнь, наслідки та клініка яких ще навіть не вивчені. Тому сьогодні не існує ніяких норм по вмісту концентраціях діоксану в організмі людини.

Багато проблем виникло з радіаційним випромінюванням та забрудненням. Значні періоди напіврозпаду трансуранових ізотопів ( 100- ні років) ускладнюють вивчення їх можливих впливів ( радіація – це і „ліки” і загроза всьому живому).

Найбільшими забруднювачами довкілля є енергетичні, хімічні, металургійні, харчові та с/г технології. Окремо стоять загрози від ВПК, випробувань, ядерної, хімічної, бактеріологічної зброї. У містах найбільшим забруднювачем довкілля став автомобільний транспорт (маршрутки→ приклад у порівнянні з автобусом, трамваєм, та ще й б/у).

Посиленому забруднення довкілля сприяють енергоємні, ресурсномісткі, багатовідхідні технології разом із неефективними технологіями уловлювання, нейтралізації чи утилізації шкідливих викидів.

НТП та технологічний розвиток можуть створювати екологічні загрози, а можуть і позитивно впливати на екологію. У цьому питанні вирішальне значення має стратегія технологічного розвитку і місце у ній природо захисних технологій. Очевидною є стратегію ЄС залишити в Україні найбільш екологічно брудні галузі, бо відсікаються закордонні інвестиції у розвиток високих та чистих технологій в Україні (електроніка, приладобудування, машинобудування).

У цілому по планеті екологи оцінюють час до настання незворотних негативних процесів у природі у приблизно 20 років, щоб змінити тенденцію до погіршення технологічної ситуації на її покращення приблизно на 2,5%/рік.

Основні напрями технологічного розвитку з урахуванням екології є:

а) впровадження безвідходних технологій

б) впровадження циклічних технологічних схем (наприклад на АЕС найменше забруднення природи у порівнянні з ГЕС, ТЕС

в) використання менш шкідливих джерел палива (природний газ),енергії, сировин.

г) впровадження комплексних технологічних переробки сировини (наприклад деревина – гілки, кора, обрізки, ствол).

д) вдосконалення існуючих технологій очистки шкідливих викидів.

є) створення нових безреагентних (фізичних) технологій знешкодження промислових викидів.

ж) припинення експлуатацій екологічно небезпечних виробництв.

з) реконструкція діючих очисних споруд.

і) розробка технологій утилізації відходів, в тому числі побутових (виробництво будівельних матеріалів; переробка у нову сировину(пластмасова тара)), які теж уже стали великою загрозою.

й) розробка і впровадження нових технологій видобування сировини та рекультивації використаних родовищ.

к) впровадження відновлюваних джерел енергії (наприклад РАПС)

л) екологічна адекватна відповідальність підприємств за екологією.

Всі ці напрями потребують структурної та організаційної перебудови економіки, перетворює її на екологічну економіку.