Реферат: Технология изготовления печатных форм

3.Копіювальні процеси.

При виготовленні друкарських форм різних видів друку фотомеханічним способом мають місце процеси відповідної підготовки поверхні формного матеріалу, нанесення копіювального шару та копі­ювання монтажу фотоформ.

У цьому розділі роботи вивчається процес виготовлення копій на мікроцинку з копіювальним шаром на основі полівінілового спирту (ПВС) як типовий для формних процесів.

Нижче стисло подаються класифікація копіювальних шарів та загальні основи копіювальних процесів, які мають місце при виготов­ленні форм різних видів друку за аналоговою технологією.

Копіювальним шаром називають тонкі (від 1,5 до 5 мкм) плівки певних високомолекулярних сполук з фото- чи (і) термочутливими речовинами, чи певної хімічної будови, які здатні змінювати свої фізикохімічні властивості (твердість, розчинність тощо) після фотоопромінювання потоком певного спектрального складу чи (і) тепловим потоком.

Якість друкарської форми в значній мірі визначається показни­ками копіювальних шарів, особливостями технології підготовки по­верхні формного матеріалу, методом нанесення копіювального шару і умовами копіювання.

Копіювальні шари повинні відповідати наступним вимогам:

- фоточутливості, достатньої при опроміненні для переведення копіювального шару в розчинний або нерозчинний стан (в залежнос­ті від того, позитивний чи негативний шар).

- здатності копіювального розчину добре розтікатись по поверх

- високій адгезії (А, бали) полімерної плівки до формної основи.

- високій роздільній здатності (R, лін/см), яка визначається мак­симальним числом розділено переданих копіювальним шаром ліній стандартної міри на погонний сантиметр чи міліметр.

- високій видільній здатності (В, мкм) - тобто здатності копіюва­льного шару відтворювати без спотворень тонкі, окремо розміщені штрихи мінімальної для даного копіювального шару ширини.

- різко диференційованій границі між ділянками, покритими ко­піювальним шаром і прогалинами. Це оцінюється як чіткість контуру друкувальних елементів.

Залежно від характеру перетворень при опромінюванні копіюва­льні шари поділяються на два принципово відмінних типи:

позитивні - шари, фотохімічні перетворення у яких сприяють розчинності продуктів фотолізу у проявниках і отримується пряме зображення;

негативні - шари, у яких фотохімічні перетворення полягають у зшиванні або дубленні полімерів, які втрачають розчинність у про­явниках. На таких шарах при копіюванні отримують обернене зо­браження.

До першого типу належать фоточутливі ортохінондіазиди бензо­льного і нафталінового рядів. Представники другого типу - хромова­ні колоїди, полівінілциннамати, фотополімерні композиції.

В залежності від типу фотохімічних реакцій при копіюванні роз­різняють три групи копіювальних шарів.

3.1.Полімерні шари, очутливлені солями хромової кислоти.

Фоточутлива композиція складається з водного розчину гідрофі­льного полімеру (колоїду; найчастіше - це ПВС), очутливленого бі­хроматом амонію або калію.

Фотохімічне перетворення хромованих колоїдів полягає у відно­вленні шестивалентного хрому до трьохвалентного, який завдяки ви­сокій здатності до утворення комплексних сполук зшиває макромо­лекули полімеру (ПВС) і, як наслідок - задублює копіювальний шар.

Спектральна чутливість хромованих килиїдів лежить в області 300-500 нм (mах= 380 нм). Практично використовується при копію­ванні діапазон довжин хвиль 340-450 нм, що потребує при роботі неактинічного освітлення приміщення формної дільниці.

Копіювальні шари цього типу застосовувались при виготовленні форм високого друку, плат, а сьогодні - у формних процесах глибо­кого друку, при виготовленні штампів, форм для трафаретного дру­ку. Вигідно відрізняються від інших копіювальних композицій прос­тотою приготування, дешевизною і доступністю інгредієнтів.

Недоліками хромованих колоїдів є їх швидке старіння, темнове дублення, посткопіювальний ефект, закопіювання вузьких прогалин.

3.2.Копіювальні шари на основі фотополімеризаційноздатних композицій.

У своєму складі містять фоточутливі мономери та (або) олігоме-ри, фотоініціатори, інгібітори (стабілізатори), нефоточутливі (плів-коутворюючі) полімери та ін.

Спектральна чутливість ненасичених мономерів (олігомерів) ле­жить у зоні < 320 нм. Для можливості працювати у промислових умовах у систему вводять фотоініціатор чи фотосенсибілізатор, які зміщують чутливість мономеру (олігомеру) у видиму (=350-390 нм) зону і одночасно прискорюють фотополімеризацію.

Процес фотоініційованої полімеризації відбувається за радикаль­но-ланцюговим механізмом у чотири стадії.

Довжина ланцюга утворюваного полімеру регулюється інгібіто­ром. Фотополімерні композиції (ФПК) застосовуються у якості нега­тивних копіювальних шарів і як формний матеріал для виготовлення друкарських форм високого і флексографічного друку. Мають високі репродукційно-графічні та фізико-хімічні властивості, у них відсутнє темнове дублення та посткопіюяальний ефект, що дозволяє виготов­ляти заздалегідь очутливлені пластини (ЗОП). На відміну від хромо­ваних колоїдів фотополімерні копіювальні шари забезпечують чітку безвуальну растрову крапку, а термін їх зберігання - більше трьох років.