Реферат: Технологiя пiдготовки питноi води з пiдземних джерел

Рис. 5. Шахта над артезіанською свердловиною:

1- скоби; 2- кришка; 3- асфальт; 4- цементний розчин; 5- глиняний замок.

За постiйного вiдбирання води зi свердловии статичний рівень знижується i через деякий час установлюєгься на певному рівнi, який називають динамiчним. Останнiй залежить вiд iнтенсивностi водозабору. Пiсля припинення вiдкачування вода в свердловинi знову пiднiмається до статичного рiвня. Кiлькiсть води, яку дає свердловина за 1 годину, у разi зниження динамiчного рiвня на 1 м, називають питомим дебiтом свердловини, причому він ве залежить вiд потужностi насоса, а характеризує водомiсткiсть пласта. Відповiдність водомiсткостi пласта необхiднiй витратi води зi свердловини має велике гiгiєнiчне значення. Якщо ця вiдповiднiсть порушується i води вiдкачується бiльше, нiж може дати пласт, то створюються умови для пiдживлення води з розмiщених вище водоносних горизонтiв. Це значною мірою зменшує санiтарну надійність водопроводу. Орієнтованим показником відповідності водомісткості пласта потужності насоса, встановленого в свердловинi, є різниця мiж динамiчним і статичним рiвнями, що не перевищує 10 м.

IIiд час перiодичного вiдкачування води із свердловини для збереження потрiбної її якостi здійснюють вiдкачування на скидання через 10-15 дiб для повного зникнення у водiiржi та каламутностi. Щоб пiдтримувати резервнi свердловини в належному станi, їх потрiбно пiдключати в роботу почергово з працюючими. Перiодичнiсть їх пiдключення не повинна перевищувати 7-8 діб. Якщо свердловину вводять в експлуатацiю пiсля консервацiї, то під час відкачування відбирають проби води для аналiзу через 6-12 годин з початку вiдкачування. У разi незадовiльного аналiзу води вiдкачування її продовжують. У процесi експлуатацiї потрiбно двiчi на рiк ( перед весняним паводком i початком зими) проводити генеральну перевiрку стану свердловини. Результати перевiрки заносять до паспорта свердловини.

Неполадки в роботi свердловини визначають за змiною продуктивностi, статичного i динамiчного рівнів, питомого дебіту та якостi води. Основнi причини можливих неполадок свердловин наведено в табл. 3.

Спосіб пiдйому води зі свердловини залежить вiд рiвня води в нiй. За динамiчного рiвня до 7 м вiд поверхнi землi застосовують вiдцентровi насоси на горизонтальному валу. Якщо динамiчний рiвень води встановлюється на глибинi до 120 м, то використовують вiдцентровi насосина вертикальному валу.Такi насоси встановлюють над свердловиною. Важливою особливістювiдцентрових насосів, якi подають воду питної якостi, є робота їх пiд самозаливом. Це унеможливлює потрапляння випадкових забруднень, якi спостерігаються у разi заливання камери насоса забрудненою водою перед його пуском.

Таблиця 3. Причини зменшення продуктивності водозабірних свердловин

Показники свердловини			Можливі неполадки
Статичний рівень	Динамічний рівень	Питомий дебіт свердловини
Без зміни	Вищий, ніж раніше	Без зміни	Неполадки насоса
Постійний	Постійний	— // —	Збільшення воронки депресії
Періодично знижується	Періодично знижується	— // —	Вплив роботи сусідніх свердловин
Без зміни	Нижчий, ніж раніше	Зменшений	Несправність водоприймальної частини
Нижчий, ніж раніше	Без зміни	Майже без зміни	Витік води вищий від динамічного рівня
Нижчий, ніж раніше	Нижчий, ніж раніше	Зменшений	Витік води нижчий від динамічного рівня

Для пiдiймання води з глибоких свердловин дуже часто застосовують занурювальнівідцентровінасоси на вертикальному валу. Такi насоси змонтованi як єдиний блок, що складається з електродвигуна і кількох камер з лопатевими колесами. Часто до складу блока входитьфiльтр. Насос опускають на експлуатацiйнійтрубі допотрiбної глибини занурення у воду. Завурювальнi насоси задовольняють усi гігієнічні вимоги іздатнi пiдняти воду з глибини до 500 м.Введення в експлуатацiю нових обладнаних свердловин або iнших водозаборiв дозволяється лише із санкцiї мiсцевих органiв державного санiтарно-епiдеміологiчного нагляду за умови отримання задовiльних результатiв аналiзу води.

Резервуари чистої води. До системи водопостачанняналежать резервуари чистоїводи. Крiм них, особливо на підприємствах харчової промисловостi, мають бути запаснi резервуари чистої води. Останнi мають забезпечити безперебiйну роботу пiдприємства уразi аварійноговиходу обладнання, профiлактичних робiт у мережі тощо. Отже, для забезпечення безперебiйного подавання води вмереупiдчас ремонту, очищення i дезiнфекцiї резервуарiв треба мати не менш, ніж два резервуари чистої води. Щоб постiйнопiдтримувати у резервуарах низьку температуру, їх часто роблятьпiдземними або напiвпiдземними.

Об’єм резервуара має забезпечувати необхiдну тривалiсть контактування води iз дезiнфiкуючим агентом (не менше 1години), а обмiнводи в них має вiдбуватися за 48 годин. У разi облаштування резервуарів під землею звертають увагу на санiтарний стан дiлянки. Мiсця, забрудненi звалищами, вигрiбними ямами або розмiщенi в безпосереднiй близькостi вiд джерела, забруднення, для цього не придатнi. Конструкцiя резервуара має гарантувати його непроникнiсть для грунтових іпiдземних вод. Крiм того, їх слiд розмiщувати вище рiвня грунтових вод.

Резервуариза конструкцiєю та використанням матерiалiв (рис. 6.)для їх виготовлення бувають рiзними. В сучаснiй практицi здебiльшого використовують резервуари із залiзобетону, в тому числi збiрного, з плоским покриттям на колонах. Резервуари мiсткiстю до 3000 м³ роблять круглими, бiльшої мiсткостi — прямокутними. Внутрiшнi стiниі колони повиннi мати гладеньку поверхню. Допустимий дiаметр раковин i пор та їх глибина до 200 мкм. Шорсткiстьповерхнi — не бiльше нiж 150 мкм. Внутрiшніповерхнi сталевих резервуарiв покривають антикорозiйними засобами, якi мають задовольняти такi вимоги: бути стiйкими проти механiчної, фiзичної i хімічноїдiй, легко наноситися на метал та не змiнювати якiсть води.

Рис. 6. Резервуар чистої води:

1- гідроізоляція; 2- глиняний замок; 3- труба для подавання води; 4- асфальт; 5- переливна труба; 6- цемент; 7- труба до господарського насоса; 8- труба до пожежного насоса; 9- переливно-грязьовий колодязь; 10- грязьова труба; 11- драбина.

Кожний резервуар обладнуютьсистемою труб: для подавання в нього води, всмоктувальною — для подавання води в мережу, переливною —для скидання води у разi переповнення резервуара, грязьовою— для видалення осаду іпромивних вод.

Для рiвномiрного обмiну води та запобiгання застою підвiдну і всмоктувальнi труби розміщують у протилежних частинах резервуара. Грязьова труба виходить з грязьовогоприямка. Дно резервуара маєнахил у бiк приямка не менше нiж 0,005°. Грязьова і переливна труби закiнчуються в грязьовому колодязi. Останнiй з'єднують із каналiзацiйним колодязем або вiн має скидання у природну складку мiсцевостi чи вiдвiдну канаву. На периферiйному кiнцi переливної труби в грязьовому колодязi встановлюють гiдравлiчний затвор або хлопавку. В перекриттi резервуару закрiплюють вентиляцiйнi труби заввишки не менше нiж 2 м. Отвори труб захищають від проникнення птахів, комах та атмосферних опадiв. Оскiльки вода може забруднюватися через оглядовi люки резервуарiв, їх обладнують стандартними чавунними герметичними кришками з облаштуванням для закриття на замок і пломбуванням.

Регульованi мiсткостi невеликого об'єму можна розмщувати в даховому примiщеннi корпусу. Причому мiсце, де встановлюоть резервуар, добре iзолюють від переміщення даху і утеплюють. Якщо запас води перевищу 10 м³, передбачають два резервуари для проведення ремонту та очищення. Всмоктувальну трубу встановлюють дещо вище вiд дна бака на 10-12 см для того, аби в розподiльну мережу не потрапляв осад, який накопичився в резервуарi, який очищають вiд осадiв (піску та намулу) один раз на рік. У разiпогiршення органолептичних i бактерiологiчних показникіiв води очищення i промивання резервуарiв проводять частіше. Внутрiшню поверхню сталевих резервуарiв фарбують один раз на 3 роки.

Розподiльна мережа. З метою забезпечення безперебiйного подавання води на підприємство артезiанської свердловини прокладають не менше нiж два паралельних водоводи. На територiїпідприємства може бути кілька розподiльних мереж: питного водопроводу, який подає питну воду для технологічних та для питних і побутових потребпрацівників; технічного водопроводу, який забезпечує потреби паросилового господарства; гарячого водопостачання. На територiї підприємства проходять також каналiзацiйнi мережi виробничої та господарсько-фекальної каналiзацiї. Оскiльки грунти на територiї пiдприємства значною мірою забрудненi, лінії водопроводу слiд прокладати так, щоб відстань від джерела забруднення (вигрiбнi й помийнi ям, сховища нафтопродуктів та ін.) знаходилися не менше нiж за 10-15 м. Щоб запобiгти забрудненню води в мережi під дiєю сифонного ефекту, треба пiдтримувати достатньо високий тиск у усій розподільній мережі.

Якщо погiршення якостi води вiдбувається в результаті корозiї трубопроводiв, проводять стабiлiзаційне оброблення води згідно із СНиП2.04.02 —84, очищення трубопроводів і нанесення антикорозiйних покриттiв. Глибина закладання труб залежить вiд глибини промерзання грунту. В північних районах вона становить 3,5- 3,8 м, в середній полосi—2,5-3, а в пiвденних районах — 1,25-1,5 м.

У разi паралельного прокладання на території підприємства водопровідної та каналiзацiйної мереж вiдстань мiж стінками поряд прокладених труб має бути не менше нiж 1,5 м, якщо дiаметр водопровідних труб до 200 мм, i 3 м, — якщо більшого дiаметра. У разi прокладання розподiльної мережi нижче каналiзаційної, відстань збільшують на рiзницю в гл