Реферат: Технологія продажу меблевих товарів

Ризик, пов’язаний з фізичними та механічними властивостями

5. Вироби меблів, їх деталі та з’єднання (кріплення) повинні мати необхідну механічну міцність, стійкість до навантажень під час користування ними з тим, щоб не спричинити небезпеку одержання фізичної травми.

6. Конструкція виробів меблів та їх доступні частини, крайки, виступи та засоби кріплення повинні бути такими, щоб під час користування ними унеможливити небезпеку одержання фізичної травми.

7. Конструкція меблів та їх рухомі частини ( двері, шухляди, механізми трансформації меблів для сидіння та лежання та інше ) повинні бути такими, щоб унеможливити небезпеку одержання фізичної травми під час пересування або розкладання цих частин.

8. Висувні, розсувні елементи виробів меблів та елементи, що трансформуються, повинні мати вільний хід без заїдань та перекосів.

9. Вкладні та накладні елементи (дена шухляд, скло, дзеркала, декоративні елементи та інше) повинні бути закріплені нерухомо.

10. Фурнітура, що виходить на поверхню виробів, не повинна мати заусенців; ребра торців погонажних деталей повинні бути притуплені.

11. Двері виробів без замків повинні мати пристрої або петлі, що попереджують їх самостійне відкривання.

12. Номінальна товщина полиць із скла та розсувних скляних дверей встановлюється в залежності від їх довжини і повинна відповідати вимогам ГОСТ 16371-93.

13. Конструкція виробів меблів з відділеннями для збереження постільної білизни повинні забезпечувати вільний доступ до неї та провітрювання. Вироби повинні мати пристосування для фіксації м’яких елементів в піднятому положенні.

14. При експлуатації трансформуємих меблів для відпочинку повинна бути забезпечена їх безпека для життя та здоров’я споживача, при умові додержання правил експлуатації.

15. Стопорні пристосування трансформуємих столів, дитячих парт та стільців, а також пристосування для установки кришок столів та парт горизонтально і з нахилом повинні забезпечувати надійну фіксацію рухомих елементів.

Ризик, пов’язаний із займистістю

16. Вироби меблів не повинні містити в собі небезпечних займистих елементів, що становлять небезпеку для споживача, а виготовлятись з матеріалів тільки таких типів:вони повинні бути важкозаймистими (полум’я загасає після усунення його причини); у разі займання вони горять повільно, а полум’я поширюється з незначною швидкістю.

17. Матеріали, що використовуються при виготовленні меблів, вважаються не схильними до займання від полум’я сірника та сигарети, що горить, якщо за результатами випробовувань вони обвуглюються в радіусі 100 мм і менше від місця розташування джерела запалювання, а час самостійного горіння матеріалу не перевищує 120с.

Ризик, пов’язаний з хімічними властивостями та із недотриманням санітарно-гігієнічних вимог

18. Матеріали для виготовлення виробів меблів або їх складових частин не повинні негативно впливати на організм людини. У разі, якщо обмежена кількість небезпечних речовин чи сполук є необхідною при виготовленні меблів, концентрація їх не повинна перевищувати максимально допустимої, визначеної для кожної речовини чи сполуки центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я.

3. Технологія продажу

Дослідження ринку

До передумов, характерних тільки для України, слід віднести глибинні історичні традиції меблярства. У 1877 році тільки на території Галичини діяло 556 лісопильних заводів. У 1905 році в лісопильному, столярно-меблевому та паперовому виробництвах працювало понад 65 тис. робітників. Загальна потужність силових машин у деревообробній промисловості становила 12 тис. кінських сил. Серед галузей промисловості лісовий комплекс посідав одне з провідних місць. Середня кількість працюючих на одному підприємстві становила 55 працівників. Сьогодні ж на одному меблевому підприємстві України працює 25 осіб.

Стосовно зовнішніх факторів впливу на меблеву продукцію, то суттєвим сьогоднішнім плюсом для розвитку меблевого виробництва є порівняння обсягів виробництва на одного працюючого за рік. Середньооблікова кількість штатних працівників в Україні у 2006 році становила 11388000 осіб, які виготовили і реалізували продукції на суму 348840,9 тис. грн., що становило близько 5 євро на особу. При цьому кожен із 45111 осіб, зайнятих у меблевому виробництві, виготовив і реалізував продукції на суму близько 9 євро.

Таким чином, меблеву промисловість можна вважати одним із перспективних секторів розвитку економіки України, що потребує підтримки держави.

У світовій промисловості існує багато прикладів використання згаданих передумов для успішного розвитку меблевої промисловості. Перший з них — В’єтнам — країна, що протягом чотирьох десятиліть минулого сторіччя вела кровопролитні бойові дії. Нині ж експорт меблів із В’єтнаму перевищує один мільярд доларів США. Другий, не менш яскравий приклад, — Казахстан, де ухвалено Програму інноваційно-інтегрованого розвитку лісопромислового комплексу на 2004—2010 роки, що передбачає збільшення до 5% частки лісопромислового комплексу у загальному валовому продукті країни. Завдання важке, проте логіка зрозуміла — у світовій економічній системі існує цілий ряд країн, що не вирізняються значною лісистістю, але мають суттєві успіхи у виробництві меблів. Тоді чим ми гірші (лісистість Казахстану не перевищує 4%)?

Серед основних заходів, які стимулювали б розвиток меблевого виробництва в Україні, визначені такі:

1. Визнати меблеву промисловість у рамках України якщо не пріоритетною, то принаймні перспективною.

2. Забути про Китай і ретельно вивчити досвід Польщі, Естонії, Латвії, Литви.

3. Конкурувати з допомогою дизайну, використовуючи національні традиції, удосконаленого сервісу й обслуговування.

4. Інвестувати кошти у перспективні вітчизняні наукові дослідження і галузеву освіту.

5. Розвивати вітчизняне виробництво обладнання, фурнітури і матеріалів.