Реферат: Тематика і проблематика циклу "бориславські оповідання" І. Франка
Цікаву художню реалізацію у творах бориславського циклу знаходять танатологічні мотиви. Письменник окреслює кілька концепцій смерті – від негативних до оптимістичних, життєствердних. У творах І. Франка смерть виступає метафорою остаточного розриву з минулим, символом оновлення життя, початком нового духовного існування (смерть Івана та Фрузі «Ріпник»). Позитивної конотації цей концепт набуває в новелі «Полуйка», де її можна розглядати як реалізацію символічної віри героїв у своє майбутнє.
У бориславському циклі творів визначено таку типологію кінечності буття: смерть-вмирання в ім’я народження нового (духовного) життя та вічного з’єднання (безсмертя) («Ріпник»); смерть-переродження, трансформація людини («На роботі», частково «Boa constrictor»), смерть – відсутність можливості терпіти земні страждання («Навернений грішник»); смерть – символ надії на майбутнє («Полуйка»).
Таким чином, в оповіданнях бориславського циклу передано процес включення вчорашнього селянина в коловорот нового капіталістичного виробництва, яке не тільки створює для нього нові засоби прожитку, але й докорінно змінює його психологію, уявлення про світ, погляди на взаємини між капіталістом і ріпником.
Проза І. Франка, як і загалом уся його творчість, позначена важливими мистецько-естетичними шуканнями, появою нової проблематики і нового героя, багатством виражальних засобів, що відобразило цілий етап у художньому трактуванні та відтворенні дійсності.
Намічаючи впродовж свого життя різні типи й характери, автор дав у своїх оповіданнях і повістях цікаві, вірні образи, в першу чергу з життя тих, хто «в поті чола» працює на життя. Побут сільського й міського пролетаріату і визиск його праці різними галапасами, експлуататорами знайшли відгомін у циклі оповідань великої стійкості, писаних у реалістичному тоні.
Висновок
франко селянин пролетаризація експлуатація
Прозовий доробок І. Франка за проблематикою, життєвою переконливістю створених образів, за різноманітністю жанрів, оригінальністю створених образів, за різноманітністю жанрів, оригінальністю стилю, художньою довершеністю загалом є одним з найбільших досягнень української прози ХІХ – ХХ ст.
Письменник перший в українській літературі реалістично зобразив життя робітничого класу і його боротьбу проти гнобителів, показав нового героя – людину праці, яка стала головним персонажем його поетичних, прозових і драматичних творів.
Франко художньо відтворив процес первісного капіталістичного нагромадження, зародження революційної свідомості робітничого класу і перші організовані виступи робітників нафтових промислів у Галичині, показав сильні і слабкі сторони робітничого руху в Галичині.
Темою творів бориславського циклу послужили соціальні конфлікти на нафтових промислах у Бориславі. Показати їх у всій динаміці і різносторонності було завданням художника.
В його зображенні життя є безперервною, жорстокою боротьбою між двома непримиренними таборами, з одного боку, нещадно експлуатованою масою трудящих і, з другого, – згуртованою і єдиною в координуванні засобів експлуатації, хоч взаємно конкуруючою, групою хижаків – промисловців. Суспільні відносини і державний устрій сприяють останнім, що й викликає спочатку на задоволення, обурення, далі самооборону і вкінці – активний наступ людей праці на капітал.
У відповідності до етапів робітничого руху Франко відтворює ступені розвитку класової свідомості. Перший етап – це пролетаризація селянської бідноти і безповоротний перехід її з стану селянства в лави робітників. Цій стадії відповідає ще селянська індивідуалістична свідомість. Другим етапом є організація робітничої маси до активних виступів.На цій стадії свідомість робітників з індивідуалістичної переростає уже в робітничу солідарність. Коли оповідання «Навернений грішник», «На роботі», «Ріпник», повість «Boa constrictor» зображують перший етап робітничого руху, то повість «Борислав сміється» зображує другий.
Показуючи в цих творах процес розвитку капіталізму, становлення і ріст робітничого руху в Галичині, письменник барвисто змальовує соціальні характери, психологію героїв. Багатством і яскравістю відзначається у нього колекція бездушних експлуататорів: крок за кроком він простежує їх економічний ріст, аналізує причини, що сприяють цьому.
Симпатії автора цілком на стороні знедолених, трудящих. Перед нами використовується галерея людей, переважно з високими моральними якостями: ініціаторів і організм величезної спадщини Івана Франка найбільшою цінністю є його художня творчість, яка в яскравих, барвистих картинах відбила ідеї, прагнення і почуття цілого покоління українського народу.
Цикл «Борислав. Картини з життя підгірського народу» є своєрідним триптихом. У «Ріпнику» герої стають жертвами обставин на бориславських промислах, в оповіданні «На роботі» уже порушується проблема необхідності протидіяти тим обставинам, боротися з ними, у «Наверненому грішнику» дія відбувається не на нафтових промислах у Бориславі, а в селі. Таким чином, І. Франко показав навальний наступ нових економічних відносин та їх згубні наслідки ще в одній сфері галицького суспільства, створивши три яскраві картини з підгірського життя і побуту середини ХІХ ст.
Ідейно-естетичною основою цілісності та національної своєрідності циклу є діалектика нового світосприйняття і світорозуміння, у становленні яких важливу роль відіграють традиції народної моралі, етики, психології та філософії, на основі яких відбувається оновлення традиційних і формування нових форм мислення і національного буття загалом, народжується новий тип людини – соціально і національно свідомого робітника.
Список літератури
1. Гундорова Т. Іван Франко // Історія української літератури ХІХ ст.: У 3 кн. – К., 1997. – Кн. 3.
2. Історія української літератури ХІХ ст. (70 – 90-ті роки): У 2 кн.: Підручник /О.Д. Гнідан, Л.С. Дем’янівська, С.С. Кіраль та ін.; За ред. О.Д. Гнідан. – К.: Вища шк., 2003. – Кн. 2. – 439 с.
3. Історія української літератури. / І.І. Басс, М.Д. Бернштейн, Г.Д. Вервес та ін.: У 8 т. – К.: «Наукова думка», 1969. – Т. 4. – 436 с.
4. Коцюбинський М. Твори в трьох томах. – К.: Дніпро, 1979. – Т. 3. – С. 252 – 268.
5. Міфологема надії в оповіданнях бориславського циклу І. Франка // Література. Фольклор. Проблеми поетики: Зб. наук. праць. – Ч. 2 / Редкол.: А.В. Козлов (відп. ред.) та ін. – К.: Акцент, 2006. – Вип. 24. – С. 462–469.
6. Проблема ремесла у творчості І. Франка // Мова і культура. (Науковий щорічний журнал). – К.: Видавничий Дім Дмитра Бурого, 2004. – Вип. 7. – Т. VII. – Ч. 2. Художня література в контексті культури. – С. 24–28.
7.Символ «безодні» в оповіданні І. Франка «Навернений грішник» // Наука і сучасність: Зб. наук. праць Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. – К.: НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2006. – Т. 55. – С. 170–176.
8. Символічний образ ями у бориславському циклі оповідань І. Франка // Історико-літературний журнал. – ОНУ ім. І.І. Мечникова. – 2007. – №13. – С. 21–29.
9. Ткачук М.П. Жанрова структура прози Івана Франка (Бориславський цикл та роман з життя інтелігенції) / Наук. ред. Р. Гром’як. – Тернопіль, 2003. – 382 с.